ПРАКТИЧНЕ ПРАВО.

Суслова О., Семіколенова О., Пометун О.
Кроки до права. - К., А.П.Н., 2001. - 178 с.

"Кроки до права" - перша книга з серії видань за програмою "Практичне право" - це методичний посібник для державних соціальних служб та громадських організацій, що працюють з підлітками і для підлітків. Посібник містить опис методів і циклу занять, які можна використати у позашкільній та клубній роботі.
До серії видань за програмою "Практичне право" входять також: "Практичне право: Навчальний посібник для 8(9) класу загальноосвітніх навчальних закладів" (Рекомендовано Міністерством освіти і науки); "Практичне право: методичний посібник з курсу 8(9) класу"; "Кроки до демократії" (цикл занять для молоді 14-16 років, які можна використати у позакласній, позашкільній та клубній роботі).
З питань придбання підручників "Практичне право"; підготовки для викладання курсу "Практичне право"; навчання інтерактивним технологіям для їхнього використання у викладанні інших предметів; створення шкільних соціальних проектів та навчання соціальному проектуванню - можна звертатися за адресою:
---------------------------
Благодійний фонд "Вчителі за демократію та партнерство"
вул. Кутузова, 18/7, оф. 819
01133, Київ
---------------------------
Олена Пометун - виконавчий директор;
Тетяна Ремех - координатор тренінгових програм;
Клавдія Грицук - секретар організації.
Тел./факс (380 044) 295 32 27
Ел. пошта: [email protected]
Веб сторінка: http://www.deep-ukraine.iatp.org.ua/

А зараз пропонуємо Вашій увазі з посібника "Кроки до права":

РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ДО НАВЧАННЯ

1.1. ПОРАДИ ВИКЛАДАЧАМ

* Від самого початку намагайтеся більше дізнатися про майбутню групу, якнайповніше врахувати її потреби. Від принципу формування групи й рівня її обізнаності залежатиме обсяг інформації, який Ви даватимете; час виконання кожної вправи; термінологія, .яку Ви будете використовувати. Якщо в групах з високими показниками традиційного навчання швидкість реакції й обізнаність із тематикою виявляться високими, відповідною має бути й робота викладача. І навпаки, якщо загальний рівень освіти групи невисокий, то не слід перенавантажувати учасниць та учасників складною термінологією, "тиснути" інтелектом.

* Вивчайте теми регулярно, блоками, бажано не менше двох академічних годин щоразу.

* Плануйте регулярне запрошення практиків. Якщо це можливо, укладіть із ними письмову угоду про співпрацю. Не забувайте сповістити їх завчасно" Добре, якщо представники і представниці міліції, суду, адвокатури встановлять позитивний контакт із групою і учні та учениці самі проситимуть їх приходити знов.

* Уникайте лекцій та традиційних навчальних підходів.

* Звертайте увагу на правильність вживання термінології, насамперед юридичної.

* Найефективнішими є обговорення в малих групах. Ученицям та учням важко висловлюватися перед великою аудиторією. Для створення оптимальної комунікативної ситуації зменшуйте розмір групи до трьох учнів або учениць. Викладачі або вихователі навчального закладу, де ви працюєте, можуть брати участь у роботі малих груп. Ви можете запросити співробітників та співробітниць (вихователів, учителів) взяти участь у роботі малих груп і бути "писарями", АЛЕ не "спікерами". Звітувати про роботу груп мають самі учні або учениці.

* Деякі учні та учениці будуть готові активно працювати і в більшій групі, але вона не має перевищувати п’яти осіб. Переконайтеся, що ніхто з учнів та учениць не залишається поза обговоренням.

* Викладав має переконатися, що представники та представниці персоналу, вихователі, вчителі розуміють, що вони не ведуть дискусію в групі, а лише допомагають запитаннями й підтримкою. Все, що пропонують учні й учениці, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це "правильна чи неправильна відповідь", треба лише допомогти опрацювати інформацію і прийняти власні рішення. Рішення учнів та учениць повинні сприйматися серйозно, якщо Ви бажаєте налагодити взаємодію у процесі навчання і розвитку навичок критичного мислення.

* Намагайтеся не лише декларувати, а й сповідувати те, про що говорите.

* Звертайте увагу на всі "дрібниці". Застосовуючи маркери, пам’ятайте, що різні кольори є доречними в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний - знак підвищеної уваги. Використовуйте його переважно для підкреслювання або іншого виділення вже написаного іншими кольорами. Щодо чорного кольору, то користуйтеся ним тоді, коли Ви б хотіли ще більше підсилити увагу до написаного або тоді, коли те, що Ви пишете, є неприйнятним, небажаним, недобрим і його варто змінити.

* Важливою умовою успіху тренінгу є приміщення, в якому відбуваються заняття. Воно має відрізнятися від тих, у яких проходять звичайні шкільні уроки. В такій кімнаті відсутні столи (можна залишити один чи два збоку для розміщення паперу, маркерів, літератури), а по колу стоять стільці. За умов традиційного навчального закладу інколи буває складно знайти чи обладнати таке приміщення, тому будьте винахідливими. Можна скористатися залою: хоча там інколи стоять зчеплені по три стільці, проте з них можна зробити коло. Іншим варіантом може бути розташування парт по колу, але учні й учениці мають сідати на них зверху.

* Використання допоміжної літератури на заняттях є бажаним і доречним.

* Намагайтеся познайомити учнів з різноманітною літературою.

* Використовуйте папку практичного права, що містить роздатковий матеріал до кожного заняття. Крім того, Ви можете запропонувати учасникам та учасницям створювати додаткові матеріали до цієї папки, підбираючи статті та іншу інформацію, що відповідає темам проведених занять.

* Регламент заняття: тривалість виконання кожної вправи - вказано приблизно, вони можуть коригуватись з урахуванням складу групи. Кожне заняття, що розраховано на 1,5 години, можна проводити як два по 45 хв., але структурні вправи, скажімо, "Правила" і "Знайомство" обов’язково слід застосовувати на кожному занятті. З метою запобігання перевантаженню учнів бажані також різноманітні "Криголами" та "Рухавки".

1.2. МЕТОДОЛОГІЯ І ТЕХНІКА

У цьому розділі Ви знайдете опис основних методів і технік, що використані в курсі. Отже, познайомтеся з його змістом до початку роботи.

"МОЗКОВИЙ ШТУРМ"

Мета "мозкового штурму", чи "мозкової атаки", - зібрати якомога більше ідей щодо специфічних проблем від усіх учасників та учасниць занять протягом встановленого викладачем проміжку часу.

Після презентації проблеми групі запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх висловлювання без зауважень, коментарів чи запитань.

Правила "мозкового штурму":

1) стимулюється творчість: приймаються будь-які ідеї щодо теми, навіть "дикі";

2) можна повторюватися;

3) не можна робити зауваження, коментарі;

4) не слід переривати творчий процес запитаннями.

Перелік ідей використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі дискусії, самостійних обмірковувань тощо.

ОБГОВОРЕННЯ В ГРУПІ

Метою обговорення залежно від вправи може бути будь-який навчальний процес: підбиття підсумків, аналіз досвіду учнів, підготовка їх до сприймання нової інформації. Досягнення будь-якої навчальної мети супроводжується формуванням в учнів навичок спілкування, демократичної комунікації.

Це загальновідомий традиційний метод, який зазвичай застосовують у комбінації з іншими видами технік. Викладачі мають заохочувати учнів до рівної участі в дискусіях. Цей метод можна використовувати як у великій, так і в малій групі.

Обговорення великою групою: вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Обговорення будується навколо запланованих або імпровізованих тем. Тему дискусії слід чітко й зрозуміло визначати для всіх присутніх до початку обговорення.

Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як викладач ставить запитання. Уникайте запитань, на які можна відповісти коротко ("так" або "ні"). Вживайте запитання, які починаються з "як", "чому", "який". Заохочуйте всіх учасників та учасниць до висловлення власних ідей.

Те, як викладач реагує на запитання й коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожному учасникові чи учасниці за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх ділитися цінною інформацією, яку в іншому випадку вони відкинули б як нудну, нетипову, недоцільну та зайву.

Не дозволяйте нікому домінувати над групою під час дискусії. Обмежити це можна, сказавши: "А тепер давайте послухаємо, що скаже хтось інший або інша", або "Я би хотіла (хотів), щоб усі мали можливість висловитися".

Не слід забувати, що надмірна кількість дискусій у великих групах втомлює. Зловживання цією методикою призводить до втоми та нудьгування в групі.

Обговорення малою групою: невеликі групи (чотири - шість осіб) надають більші можливості для роботи, ніж великі. Ця методика надає кожній людині свободу вибирати власний ритм, активніше брати участь в обговоренні.

Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Струмінь ідей допомагає слухачам та слухачкам бути корисними один одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути власні ресурси та зміцнити їх.

При розподілі на групи не обов’язково використовувати традиційний принцип нумерації: "1,2,3...". Можна застосувати й інші підходи - за днями тижня, порами року, квітами, футбольними командами тощо.

РОБОТА УЧАСНИКІВ ТА УЧАСНИЦЬ У МАЛИХ ГРУПАХ

Мета: розвиток навичок мовлення, колективного обговорення і прийняття рішень, уміння працювати в команді.

Така робота є важливою технікою курсу, вможливлює набуття учнями та ученицями навичок, необхідних для спілкування й співпраці (співробітництва); стимулює роботу командою. Ідеї, які продукуються групою, допомагають учасникам та учасницям бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

Треба подумати про розмір групи. Зі збільшенням розміру групи збільшуються можливості набуття досвіду та навичок. Проте підвищується ймовірність порушень учасниками або учасницями правил, які були прийняті на початку заняття.

Кількість учасників або учасниць у групі може бути непарною та парною. Разом з тим, незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групи з непарною кількістю учасників зазвичай краще знаходять вихід з глухого кута.

Групи з двох осіб забезпечують високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя особа для примирення.

Групи з трьох осіб - найстабільніші групові структури випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою особою.

П’ять осіб - оптимальний склад навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції й досить малий для особистого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечує меншість підтримкою.

Починаючи роботу, викладач об’єднує учнів в малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10 хв.) виконати це завдання і представити результати роботи своєї групи.

Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Це пояснюється тим, що учням простіше висловлюватися в невеличкій групі, до того ж робота в малих групах дає можливість заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати велику кількість учасників. Автори та тренери програми пропонують певні правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу в класі:

1. Об’єднайте учнів та учениць у малі групи (4-6 осіб).

2. Повідомте їм про ролі, які вони можуть виконувати.

Спікер (керівник групи):

- зачитує завдання групи;

- організовує порядок виконання;

- пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

- заохочує групу до роботи;

- підбиває підсумки роботи;

- визначає доповідача.

Секретар:

- фіксує результати роботи своєї групи;

- записи робить стисло й розбірливо;

- як член групи має бути готовий висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

- стежить за часом;

- заохочує групу до роботи.

Доповідач:

- чітко висловлює думку групи;

- доповідає про результати роботи групи.

3. Доручіть кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

A) Можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

B) Необхідно дотримуватися одного з правил активного слухання: коли хтось говорить, всі слухають і не перебивають.

C) Намагатися обговорювати ідеї, а не учнів, котрі висловили цю ідею; утримуватися від невиважених оцінок та образ учасників групи.

D) Намагатися в групі дійти спільної думки, хоча подеколи члени групи можуть мати особливу думку, яка має право на існування.

4. Дайте час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надайте кожній з груп потрібну допомогу.

5. Запропонуйте групам представити результати роботи.

6. Прокоментуйте роботу груп.

Приблизно так Ви можете організовувати роботу в групах, доки вона стане звичною для учнів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ В ПАРАХ:

Якщо Ви організуєте роботу в парах, порядок її проведення буде таким:

1) Викладач пропонує учням та ученицям питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наявних у ситуації, учням та ученицям надається небагато часу, щоб самостійно продумати ймовірні відповіді або рішення.

2) Об’єднайте учнів та учениць у пари, визначте, хто з пари почне висловлюватись і попросіть їх обговорити свої ідеї один з одним. Бажано одразу визначити час на кожне висловлення і спільне обговорення. Це допомагає учням спершу звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

3) Кожна пара обмінюється ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

РОЛЬОВА ГРА

Мета рольової гри - набути досвіду дій шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад постановки гендерних проблем. Інколи присутні можуть розігрувати ситуації, до яких вони вже потрапляли.

Рольова гра імітує реальність призначенням ролей учасницям та учасникам і наданням їм можливості діяти "наче насправді": учні та учениці реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми, наприклад в ігровому суді або на слуханнях якогось законодавчого акта. Кожен учасник рольової гри має чітко усвідомлювати сенс і мету рольової гри взагалі.

Дуже важливим є розподіл рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15%, на роботу в малих групах - 15-25%, на презентацію й обговорення - 40-50%, на підсумки - до 15%.

Рольова гра - це відносно "відкрита" техніка, яка може розвиватися залежно від навичок, особистого досвіду та конкретної ситуації в групі. Дуже важливо після закінчення дати групі "вийти з ролі" - запропонувати "акторам" висловити свої почуття, враження чи думки. Якщо діти не вийдуть з ролі, це може негативно вплинути на їхній емоційний стан упродовж дня.

ЧАРІВНИЙ СТІЛЕЦЬ

Мета: методичний прийом дозволяє зняти емоційне напруження в групі, сприяє досягненню цілей заняття в атмосфері дружніх стосунків між учасниками і учасницями.

Якщо стан групи або окремих осіб залишається напруженим, можна також використати вправу "Чарівний стілець". Учасниці або учаснику, котрі бажають вийти з ролі, пропонують сісти в центрі на "чарівний стілець". Людина, яка сидить на ньому, позбавлена жодних недоліків, а має лише чесноти. Попросіть решту присутніх назвати чесноти цієї особи, перелічити їх.

РОЗІГРУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИТУАЦІЇ ЗА РОЛЯМИ (ПРОГРАВАННЯ СЦЕНКИ)

Мета розігрування правової ситуації за ролями - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, через переживання та досвід конкретних людей дізнатися про право.

У ході розігрування учасники і учасниці "розігрують у ролях" ситуацію.

Хоча цей і попередній методи мають різні характеристики, вони доповнюють один одного і мають такі загальні цілі: подальший розвиток уяви і навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень й думок; виховання в учнів здатності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.

Порядок проведення:

1) Якщо в навчальному процесі використовується розігрування, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2) Не чекайте відшліфованої гри від самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру й імітувати історичні та сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

3) У цих двох методах є чотири основні елементи:

а) попереднє планування і підготовка вчителя;

б) підготовка і тренінг учнів;

в) активна участь класу в проведенні вправи;

г) ретельне обговорення і міркування з приводу вправи.

4) Такі вправи слід проводити в обстановці довіри, щоб учні та учениці не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почуватися більш упевнено при проведенні таких вправ.

5) Після закінчення вправи учасниками і учасницями здійснюється ретельний і поглиблений аналіз.

Не слід забувати, що входячи в роль, ми приводимо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхідним, як і в попередньому методі, є вихід дітей із ролей. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Необхідно пам’ятати про те, щоб кожний (кожна) відповіли на запитання:

Як Ви почувалися в тій чи іншій ролі?

Що подобалось під час гри, а що - ні ?

Яким чином, цей досвід може вплинути на Ваше подальше життя?

"СТОП-КАДР"

Метод має на меті сприяти більш чіткому з’ясуванню учнями питань процедури, котру вони мають потім відтворити (наприклад, переговори). Він дає змогу глибоко аналізувати правовий зміст рольової гри або сценки.

Інколи розігрування ситуації або імітація можуть доповнюватися методом "Стоп-кадр".

Сутність методу "Стоп-кадр" полягає в тому, що кілька учнів розігрують певну рольову ситуацію, періодично зупиняючись, аби їхні дії могли прокоментувати інші учні або вчитель.

НАВЧАЮЧИ - ВЧУСЬ

Мета: метод розвиває навички мовлення і спілкуванню, дає змогу учням і ученицям засвоювати значну кількість невеликих за обсягом одиниць знань (наприклад, положень одного закону).

Ця техніка дає змогу разом з презентацією теми вивчити її досить детально. Вона проводиться за такою процедурою:

* приготувати картки з фактами чи інформацією в кількості, достатній для всієї групи;

* роздати по одній картці кожній учасниці й учаснику;

* вивчивши протягом кількох хвилин інформацію на картці, учасниці й учасники починають рухатися кімнатою, по черзі розповідаючи те, що вивчили зі своєї картки, іншим учасникам та учасницям і вислуховуючи відповідну інформацію від них;

* водночас між собою спілкуються лише дві людини;

* по закінченні попросіть розповісти про те, що було вивчене;

* запитайте, як проходив процес навчання.

"ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ"

Має на меті розвиток критичного мислення, дає можливість визначити свою позицію щодо спірних проблем і дізнатися про аргументи тих, хто посідає відмінну позицію.

Учасники й учасниці розглядають полярні позиції щодо спірних питань; оцінюють альтернативні думки з погляду інтересів суспільства та окремих його членів; захищають власну позицію; вислуховують думки інших людей.

Вправа проводиться таким чином:

* Викладач пояснює сутність проблеми так, щоби полярність позицій була зрозуміла. Ці позиції слід написати на протилежних боках стіни чи дошки. Окрім діаметрально протилежних поглядів можуть бути також нейтральні позиції чи напівпозиції (у разі відсутності потрібних обґрунтувань).

* Учасники мають написати не менше двох аргументів на підтримку певної позиції.

* Після того, як кожна й кожен напишуть свої аргументи, викладач показує "лінію оцінки" (наприклад, вздовж дошки чи однієї зі стін). Попросіть кожного і кожну встати (якщо група дуже велика, а приміщення невелике) на ту позицію, яку він або вона обґрунтували письмово.

* Кожен учасник має пояснити свою позицію, але не наводити власних аргументів. Вислуховуючи позиції інших, решта учасників можуть змінити своє місце на "лінії оцінки".

* Попросіть висловитись тих, хто змінив позиції, пояснивши, чому вони так зробили.

* Нарешті, слід запропонувати учасникам і учасницям висловитися щодо наслідків тієї чи іншої позиції, впливу таких рішень на суспільство загалом і на конкретних людей.

Обговорення спірних питань не лише заохочує до творчого мислення, а й привчає приймати рішення, виховує соціальну відповідальність та активність і формує навички розв’язання конфліктів.

ДОДАТКОВІ ПОРАДИ ВИКЛАДАЧУ ДО ВПРАВИ:

1) заохочуйте до висловлення протилежних поглядів; переконайтеся, що всі аспекти проблеми досліджені однаково.

2) допоможіть учасникам і учасницям з’ясувати конкретні пункти згоди і незгоди; визначити, де можливий компроміс, а де він небажаний;

3) нехай усі зосередяться на позиціях, а не на людях;

4) зауважте, що результат чи рішення в цій вправі не такі важливі, як здатність приймати рішення і висловлювати свою громадянську позицію;

5) не забувайте про основні правила.

НЕЗАКІНЧЕНІ РЕЧЕННЯ

Метод дозволяє стимулювати висловлювання учнів та учениць з певної проблеми, дає можливість викласти свою позицію стисло і в структурованій формі.

Ця техніка передбачає генерування власних ідей, а згодом - обговорення їх з іншими. Застосування такої методики дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем. Учні й учениці працюють з відкритими реченнями, наприклад:

"Закон потрібний тому, що..." або "Недотримання правил може призвести до..." тощо. Висловитися обов’язково мають всі учасники обговорення.

АНКЕТУВАННЯ

Воно має на меті перевірку знань та оцінку процесу навчання.

Анкети можуть використовуватися для вхідного і вихідного контролю, виявлення інтересів групи, оцінки ефективності процесу навчання тощо.

ВИВЧЕННЯ ПРАВОВИХ СИТУАЦІЙ

Мета: формування в учасників і учасниць умінь застосування правових знань, розвиток інтересу до права та його дотримання.

Заняття може базуватися на реальних чи гіпотетичних випадках, але таких, що стосуються наявних проблем. Вони стають матеріалом для закріплення засвоєних аналітичних навичок, стимулюють пошук здобутків і помилок у власній праці. Ця вправа має чітко спрямовуватися на конкретну проблему.

Техніка складається з п’яти кроків: знайти факти, визначити проблему, перелічити аргументи всіх сторін, провести дискусію, прийняти групове рішення.

РУХЛИВІ ІГРИ (РУХАВКИ)

Мета: зняття психологічного та фізичного напруження, запобігання перевантаженню дітей.

Рухавки корисні для уникнення монотонності, збільшення енергетичного рівня та заохочування до подальшої праці. Вони можуть також підвищити значення основного завдання вправи невимушеним і приємним шляхом. Викладачі можуть використовувати як рекомендовані далі рухливі ігри, так і подібні їм на власний розсуд. Нижче наведено приклади таких ігор. Ми сподіваємося, що наші тренінги допоможуть вам нагромадити власний арсенал ігор.

1. МЕНІ ПОДОБАЮТЬСЯ...

Присутні сідають у коло, а викладач встає в центр і пояснює правила. Вони полягають у тому, що людина в колі каже: "Мені подобаються ті, хто..." - і називає якусь ознаку кількох присутніх. Наприклад, у чорному взутті, в білих футболках, не снідали, митимуть увечері посуд тощо. Ті, до кого має відношення названа ознака, мають підвестися й зайняти стілець, що звільнився іншими. В колі на один стілець менше, ніж граючих, тому хтось залишиться без місця, бо викладач намагається знайти собі стілець. Той, хто лишається в колі, продовжує гру.

2. НА ВІДПОЧИНКУ

Присутні встають у коло. Викладач розповідає історію, супроводжуючи її відповідними рухами, і просить усіх повторювати за ним.

- "Фотомисливець прокинувся, потягнувся, умився, відкрив намет, взяв фоторушницю і пішов на полювання. Іде - трава висока, річка глибока. Ось зайчик - чик! Ось лисичка - чик! Ось вовк! Геть від нього! (Темп пришвидшується.) Річка глибока, трава висока. Добіг до намету, застібнув. Уф-ф".

(Продовження у наступних випусках)