Як використовують на виборах переваги високої посади: досвід США та Європи -

ДОСВІД США (28 березня 2002)

У передвиборчій кампанії в Україні нерідко лунають звинувачення, що урядовці й наближені до влади політики користаються зі свого статусу, щоби здобути собі нечесну перевагу. А які можливості в інших країнах вдатися до "адміністративного ресурсу"?

У Сполучених Штатах Америки, наприклад, існує чимало законів, які визначають можливості чинних урядовців чи обранців вести кампанію за переобрання - але ті не вагаються використати будь-яку не заборонену для них можливість. Та коли їхні дії сумнівні, хай навіть і не є порушенням закону, вони випливають на світ Божий - і стають на шкоду такому кандидатові.

Найбільше уваги у США привертають вибори президентські. І в них важить кожна дрібниця.

Широко відомо, яким тягарем обернулася віце-президентська посада для Ала Ґора: ще 1996 року він покористувався службовими телефонами Білого Дому, щоби домовитися про підтримку президентові Билові Клинтонові й самому собі - вони тоді змагалися за переобрання. Це пригадали Ґорові під час кампанії року 2000-го, коли він кандидував на президента.

Окремий закон забороняє "працівникам федерального уряду" США працювати на переобрання чинного президента й його адміністрації. Чи стосується він і віце-президента, чітко не визначено. Принаймні кримінальних звинувачень Ґорові за це ніхто не висував.

Ал Ґор виправдовувався, що радився тоді з юристами Білого Дому. "Не думаю, що я зробив щось погане, вже не кажучи про незаконне", - заявляв він.

Але його супротивник на виборах 2000 року Джордж Буш сповна використав давні Ґорові сумнівні дії. "Віце-президент - добра людина, що поважає родинні цінності, в цьому немає сумніву, - але він є частиною адміністрації, яка порушила фінансові закони", - стверджував Буш напередодні виборів.

На думку колишнього конгресмена, а нині дослідника вашингтонського політологічного центру Брукинґз Інстит’юшн Била Френзела, не так важливо, що Ґор, мабуть, формально закон таки не порушив: "Коли віце-президента Ґора спіймали на діях, що їх американці вважали за неправильні, вже не мало великого значення, чи порушив він закон і чи має він відбути якесь кримінальне покарання - він уже й так відразу після викриття почав відбувати, так би мовити, покарання політичне".

І цілком можливо, - хоча напевно цього стверджувати й не можна, - що саме цей скандальчик і став тією соломинкою, що вирішила програш Ґора на виборах.

Так само американський закон встановлює, наприклад, що президент має заплатити з власних коштів за використання свого службового літака для виборчої кампанії. Але десь протягом року перед виборами всі його офіційні поїздки незмінно здобувають відтінок виборчої кампанії.

Особливо ціниться при цьому оголошення приємних для американців новин. Кажуть, в Америці гроші вирішують усе - але з цим не погоджується, наприклад, професор історії Університету Джорджа Вашинґтона в американській столиці Ліо Рибафо: "Не все зводиться до грошей. Є старе прислів’я: президентові не треба нічого, крім добрих новин. Якщо країна в глибокій рецесії чи посеред непопулярної війни, і жодні вміння вести кампанію не допоможуть".

Широко вдаються до такої тактики - пов’язати з доброю новиною саме власне ім’я - й конгресмени.

Один із їхніх звичних привілеїв - службова, безплатна для них пошта для спілкування з виборцями. Виборчі матеріяли нею поширювати не можна - але ніщо не забороняє тим, хто прагне переобрання, влаштовувати службовим коштом масові розсилки повідомлень, що виставляють конґресмена-кандидата в доброму світлі. (Єдине обмеження тут - що масові розсилки не дозволені в останні кілька місяців перед виборами). Адже рейтинг чинного обранця може зрости чи впасти залежно від того, як оцінює його діяльність виборець - а от чи справедлива та оцінка, то вже інша справа.

ДОСВІД ЄВРОПИ (29 березня 2002)

Організація з безпеки і співпраці в Європі закликає Україну гарантувати на виборах рівні умови для всіх. Але урядовцям і обранцям, що вже зараз при посадах і прагнуть залишитися на них, надає певні переваги саме їхнє становище. Як із цим вправляються європейські демократичні країни?

Приклади того, як політики використовують переваги своєї посади для боротьби за переобрання, існують у Великій Британії. Найсумнозвісніший і найостанніший із них - це справа міністра регіонального шотландського уряду Генрі МакЛіша: він використовував право оплачувати оренду своєї приймальні в виборчому окрузі з бюджетних коштів, хоча при цьому винаймав її частину в суборенду, так би мовити, на комерційних засадах. Отримані гроші пішли до місцевого відділку його Лейбористської партії - на працю з виборцями. Таким чином бюджетні кошти по суті використовувалися задля його переобрання.

Почалося це ще наприкінці 1980-х років, коли Генрі МакЛіш був членом Парламенту. Тоді більшість його однопартійців уважало таку практику за нормальну. Але минулого року скандал дорого обійшовся МакЛішеві - він був змушений залишити посаду вже голови місцевого шотландського уряду, і за ним назавжди залишилася погана слава - адже цей політик спричинив "офісґейт", як охрестила його справу британська преса.

У Великій Британії міністри (які можуть бути водночас і парламентарями) не мають права використовувати службові засоби - кошти, обладнання, транспорт - на користь своєї партії чи виборців. Так само й штатних службовців урядового апарату, які залишаються на місцях незалежно від зміни урядів і мусять бути безсторонні, не можна залучати до праці на підтримку партії того чи іншого міністра чи прем’єра.

А від моменту оголошення виборів і міністри, і члени Парламенту взагалі втрачають доступ до своїх канцелярій, службових авт чи обладнання.

Порушення цих правил не тягне юридичної відповідальності. Міністра за це може, наприклад, звільнити з посади прем’єр, - але на власний розсуд; поведінка парламентаря може потрапити на розгляд уповноваженого з дотримання парламентських стандартів. Головним важелем, як засвідчив приклад шотландського міністра, починає ставати громадська думка.

У Німеччині, де канцлер Ґергард Шредер змагатиметься в вересні за переобрання, саме громадськість особливо пильно стежитиме за можливим зловживанням владою, особливо ж після нещодавнього, хай і не передвиборчого, скандалу, коли міністра оборони Рудольфа Шарпинґа спіймали на тому, що він літав на побачення з подругою літаками збройних сил - за державний кошт.

Що ж до парламенту, то члени Бундестаґу керуються своїм кодексом поведінки. Схожі правила діють і в 16 земельних парламентах Німеччини. Це не юридичні документи, і їхні порушення теж не призводять до юридичних наслідків - наслідки для порушників можуть настати політичні. Але речниця Бундестаґу в інтерв’ю нашому радіо не змогла пригадати, щоби член німецького федерального парламенту колись пропонував комусь вигоди в обмін за голоси виборців на свою користь чи якось інакше порушив цей кодекс.

У Франції заборона чинним політикам використовувати свої привілеї й можливості задля переобрання встановлена законом, і за "зловживання службовим становищем" їх може бути притягнено до відповідальності. І в нинішній президентській кампанії обидва провідні претенденти - нинішній президент Жак Шірак і прем’єр-міністр Ліонель Жоспен - роблять усе, щоб відокремити свої кампанії від виконання обов’язків на посаді. Жоспен, наприклад, часто їздить у передвиборчі поїздки звичайними потягами; і навіть Шірак, який мусить подорожувати з усіма президентськими заходами безпеки, теж почав минулого місяця свою кампанію з широко розрекламованого виїзду потягом - щоби виглядати як "один із народу".

Згадані норми й ставлення громадськості до їхнього дотримання помітно пожорсткішали у Франції останніми десятиліттями. А от один момент - у ставленні до журналістів - не змінився: надавати журналістам, що пишуть на підтримку переобрання політика, маленькі вигоди, на кшталт безплатної подорожі разом із ним, тут уважається за норму, а не за підкуп. Така практика, звична в деяких романськомовних країнах Євросоюзу, цілком неможлива, скажімо, в країнах скандинавських, у Великій Британії чи в Сполучених Штатах Америки.

ВІД РЕДАКЦІЇ "ПЛ": Як довідковий матеріал та "інформацію для роздумів" наводимо текст 85-ї статті Закону України "Про вибори народних депутатів України" (від 18 жовтня 2001 р.)

СТАТТЯ 85. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ВИБОРИ ДЕПУТАТІВ.

1. Особа притягується до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом, якщо:

1) перешкоджає шляхом насильства, обману, погроз, підкупу чи іншим способом вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним;

2) використовує своє посадове або службове становище з метою бути обраним депутатом;

3) вчасно не склала списки виборців чи не уточнила відомості, що повинні містити ці списки;

4) порушує право громадянина на ознайомлення зі списком виборців;

5) поширює явно неправдиві відомості про кандидатів у депутати або здійснює інші дії, що принижують честь і гідність кандидатів у депутати;

6) перешкоджає вести передвиборну агітацію чи порушує встановлені правила ведення передвиборної агітації;

7) порушує встановлений цим Законом порядок фінансування виборчого процесу;

8) перешкоджає або втручається в роботу виборчих комісій або в діяльність членів виборчих комісій, пов’язану з виконанням ними своїх повноважень;

9) перешкоджає голосуванню на виборчих дільницях;

10) порушує таємницю голосування;

11) примушує виборців голосувати всупереч їх волевиявленню;

12) порушує вимоги цього Закону під час видачі виборчих бюлетенів: видає громадянам виборчі бюлетені з метою надання їм можливості проголосувати за інших осіб чи проголосувати більш ніж один раз в ході голосування, видає виборчі бюлетені громадянам, які не включені до списку виборців на виборчій дільниці, або видає громадянам заповнені виборчі бюлетені;

13) передає іншим особам незаповнені виборчі бюлетені, крім випадків, передбачених цим Законом;

14) вчинила підлог виборчих документів, приписку, склала і видала явно неправдиві документи, здійснила явно неправильний підрахунок голосів виборців або неправильно встановила результати виборів.

2. Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства України про вибори депутатів.

("Відомості Верховної Ради України", №51-52, 21 грудня 2001 р., с. 265)