В пошуках шляхів активізації

Протягом останніх трьох-чотирьох років проблеми громадянської освіти широко обговорюються в пресі, "за круглими столами", на семінарах, конференціях. Уже є школи, в навчальні плани яких включено спеціальний предмет з громадянської освіти з відповідним навчально-методичним забезпеченням. Загально визнається нагальна необхідність цього предмета, не чути і заперечень щодо його місця в навчальному плані – шкільний компонент. В печаті з’являються оригінальні авторські розробки курсів та окремих блоків. На сторінках "Прав людини" з’явилися цікаві розробки С.Проценко (Клугино-Башкирівська школа Чугуївського району Харківської області) та Г.Цибко (м. Львів). Проте громадянська освіта дуже повільно входить в школу, багато хто чекає директивних вказівок "згори", а частина вчителів ще й досі мало обізнана з проблемою.

В той же час в школах, де впроваджено предмет з громадянської освіти, сприймають його надзвичайно прихильно. Перш за все відмічають велику зацікавленість учнів, благотворний вплив на них уроків з громадянської освіти. Їм цікаво "по-дорослому" вирішувати життєві проблеми. Учням імпонує, що вони рівноправні з учителем учасники діалогу, що точка зору вчителя обговорюється, як і будь-кого в класі, що помилка учня виправляється в ході демократичного обговорення. Їм цікаво пізнавати, а "не підтримувати свою голову в готовності для вкладення в неї" знань з різних наук. Вони стають більш соціальне активними, пробуджується інтерес до засобів масової інформації. Учні вчаться працювати самостійно, самостійно добувати і порівнювати інформацію, на підставі чого давати власну оцінку подіям, явищам, вчинкам, займати власну позицію. Вчителі з приємністю і подивом відзначають, що їхні учні інколи бувають більш обізнаними про події суспільного життя, ніж вони самі. Там немає "непідйомних" чи заборонених тем. Особливо їх цікавлять соціальне значущі проблеми, актуальні для сьогодення. Толерантність і дискримінація, державні борги і безробіття, відродження виробництва і дизайн в одязі, організація виборів і відносини з МВФ – дуже різнопланові питання, за осмислення яких беруться учні. Обговорюючи такі теми, учні вкотре доводять, що відрізняються вони від дорослих хіба що тим, що володіють поки що меншим обсягом інформації та мають менший життєвий досвід. Стверджується відоме положення про те, що знання, які приходять через участь у дії, можуть вкарбуватися в пам’ять без будь-яких зусиль, такі знання приходять природно і непомітно. Цікаво, що учні висловлюють свої думки і відносно проблем, щодо яких немає одностайності навіть серед фахівців. Аргументи, які висловлювали учні, наприклад, щодо проблем взаємовідносин України з Міжнародним валютним фондом, свідчать про прагнення всебічно і глибоко осмислити ситуацію, що склалася. Виступаючи в турнірних дебатах, в іграх "Якби директором був я", учні інколи висловлюють ідеї, що могли б стати предметом розробки соціального проекту. А головне, що за визнанням самих учнів, ці знання їм дуже потрібні для життя, "роблять їх іншими, кращими". На уроках з громадянської освіти активність проявляють всі учні, незалежно від їхньої академічної успішності з інших навчальних предметів.

За таких умов видається доцільним провести серед учнів конкурс на кращу ідею, пропозицію по вирішенню соціально значущої проблеми, актуальної для школи, району, чи всієї держави. Сутність конкурсу можна визначити девізом: "Я громадянин України. Мислю і дію для блага своїх громадян і держави".

В ситуації, що склалася з громадянською освітою в середній школі, конкурс, крім всього іншого, міг би стати поштовхом для активізації процесу впровадження громадянської освіти, створити умови для залучення широкого загалу не тільки вчителів, батьків, а й самих учнів до вирішення проблем громадянської освіти в школі. Такий конкурс створив би хороші передумови для сприйняття громадянської освіти на освітянському грунті, стимулював би участь учнів в соціально значущій діяльності, сприяв би соціалізації їх особистості, розумінню того, що добробут суспільства в цілому, і кожного громадянина зокрема, залежить від активної громадянської позиції кожного члена суспільства.

Учасник конкурсу (автор проекту або авторський колектив) має самостійно вибрати тему розробки, зібрати та проаналізувати інформацію і на підставі цього розробити проект. Проект має представляти розроблений варіант вирішення вибраної соціально значущої проблеми, актуальної на рівні школи, мікрорайону, населеного пункту, району, області чи загальнонаціональному.

Членам журі представляється набір документів, які б на думку учасників конкурсу найбільш аргументовано доводили правильність прийнятих рішень та реалізацію проекту (пояснювальна записка, графіки, фотографії, малюнки тощо).

Робота над проектом має завершуватися усною презентацією, де автори проекту мають показати знання вибраної проблеми, уміння компетентно представити варіант власного вирішення проблеми, відповідати на запитання. Усна презентація – це слухання авторів проекту, які представляють свої роботи і відповідають на запитання журі та інших учасників. На слухання відкривається вільний доступ для всіх бажаючих. Вони можуть ставити питання учасникам конкурсу.

Проекти, які стали переможцями конкурсу на нижчому рівні, передаються для оцінки журі вищого рівня.

При визначенні загальної оцінки проекту можна було б керуватися такими критеріями: соціальна значимість проекту, актуальність поставленої проблеми, самостійність розробки проекту, реалістичність, економічна доцільність проекту, перспективність розробки.

Роботу по організації конкурсу доцільно розпочати з створення оргкомітетів різних рівнів, проведення організаційних нарад, роз’яснення умов конкурсу та виявлення шкіл, що будуть бажати приймати участь у конкурсі.

Цей матеріал можна розглядати як пропозиції і за умов схвального до них відношення, в кожній окремій школі, районі уже зараз можна розпочати роботу по проведенню конкурсу або й провести його, не чекаючи, поки він буде чи не буде організований в більш широкому масштабі.