Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=978210306


З робіт Четвертого Всеукраїнського конкурсу

30.12.2000
автор: Ольга Радомська (м. Житомир)

"Які права порушуються в школі"

Діюча особа - Я в трьох іпостасях:

- Я

- ВОНО

- НАД-Я

Сцена обладнана у вигляді даху в розрізі. На даху розкидано багато різних речей: телевізійна параболічна антена, на якій висить пацифістська майка, димар, валяються пляшки з-під пива, книжки, невелика пальма в маленькому горщику, різний мотлох. Стоїть парта, за партою сидить Я - особа жіночої статі 16-ти років, сангвінік, психічно нормальна. Одяг - джинси й футболка з надписом "Я(Європу". Під дахом - горище, повністю заставлене речами, в основному, книгами й великими сувоями паперу. Особливо виділяється скриня з надписом червоними літерами "ОБЕРЕЖНО: ЛІБІДО. НЕ КАНТУВАТИ!" На горищі живе ВОНО - дивна істота середнього роду. Психічно неврівноважена, легко переходить з одного стану в інший. Холерик. Зовнішній вигляд - розпатлане волосся, джинси й футболка з надписом "Відчепиться від мене".

Над дахом на мотузках звисає НАД-Я - теж істота середнього роду. Вдягнута в білу нічну сорочку, до якої причеплено декілька рожевих й блакитних бантиків, що робить НАД-Я схожим на янголятко. У НАД-Я тонкий захоплений голос й зведені догори в екстазі очі.

Я сидить за партою і божевільними очима дивиться на великий аркуш паперу.

Я: ЦЕ із ЕН по ЕМ помножити на А в степені ЕН мінус ЕМ помножити на БЕ в степені ЕН...

Раптом рвучко встає, згрібає аркуш, скручує в трубку й починає несамовито запихати його в димар.

ВОНО (кричить): Гей, Я, збожеволіло? Навіщо мені здався твій біном Ньютона? Тут і так мотлоху повно!

Починає штовхати аркуш зі свого боку.

Я (зриваючись на крик): ЦЕ із ЕН по ЕМ !!! Дідька лисого!!!

НАД-Я (замріяно): О! Санта-Круз! Апельсини...

Я нарешті вдається запхнути біном Ньютона під дах. Я знесилено падає в крісло.

ВОНО: Права школярів! Ні, лише вслухайтесь, права школярів! Абсурд: школярі і права - полярні поняття, що при зближенні відштовхуються.

НАД-Я: Високі договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Європейської Конвенції з Прав Людини.

ВОНО: Я, ти чула?

Я: Як мені набридла ця математика! Боже, пошли мені пару філософії і шоколадку.

Раптом зверху в руки Я падає лист.

Я: "Конкурс... робіт... Конвенція... права... в школі"...

ВОНО: Ще купа ідеалістів на мою голову. Які права в школі?

НАД-Я: Хай живе верховенство права!

Я: Хм... Харківська правозахисна група... Прекрасно - в Україні розвиваються демократичні установи. Мета конкурсу, очевидно, розвиток молодого покоління, прищеплення правосвідомості.

Пауза.

Треба спробувати. Тема - права людини в школі...

Дістає папір, чорнильницю і велике перо.

Я: Епіграф?

ВОНО: "Учитися, учитися і ще раз учитися".

Я: Перш за все, право на життя.

НАД-Я: Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Школа не виняток. Ніхто також не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує його гідність, покаранню чи поводженню.

Я: Ці права, безперечно, дотримуються. Але слід зауважити, що право на повагу людської гідності в школі досить часто порушується. Стосунки "учень - вчитель" досить нерівноправні. Учень є залежним, нижчим за ієрархією, не може ефективно захистити свою гідність. Особливо важко тим, хто не може швидко засвоїти матеріал. Не дуже сильно помилюсь, якщо скажу, що майже в кожній школі є вчителі, які систематично принижують учнів.

НАД-Я: А як щодо права на гідність вчителів? Не треба забувати, що вони також часто стають жертвами знущань учнів. Класичний приклад Вовочки та Марь Іванівни не такий вже далекий від життя.

ВОНО: І все одно, нас утискають більше! Приходить така Марь Іванівна і каже: "Боже, які ви всі дурні".

Я: Звернися до суду.

Наступне право - на вільний розвиток особистості. Спочатку уточнимо поняття. Енциклопедичний словник дає таке визначення розвитку: необоротна зміна матерії і свідомості, в результаті якої виникає новий якісний стан об’єкту. Розвиток особистості в школі можна, насамперед, пов’язати з набуттям нових знань та навичок поведінки. Отже, навчання в школі, власне, і є забезпечення права на розвиток особистості. Але тут хотілося б зачепити таке питання: чи є такий процес розвитку вільним. Маю на увазі те, що дитина свідомо не обирає шкільні предмети. Навчальні програми складаються міністерством, їх наповнення іноді видається мені нераціональним. Навряд чи 90% дорослих людей потребують знання математичного аналізу чи громіздкі доведення фізичних формул.

ВОНО: Якийсь виходить примусовий розвиток (з ненавистю дивиться на аркуш з біномом Ньютона).

НАД-Я: Але ж в школі дається загальна освіта, а вже кожен випускник вирішує самостійно, де продовжити своє навчання.

Я: Загальною освітою можна назвати програму початкових та середніх класів. Старшокласники ж надмірно заглиблюються в деякі предмети. Сучасна система шкільної освіти - це відсутність вибору, яким шляхом розвиватись. Для подолання такої ситуації необхідне створення для старшокласників спеціальних класів або цілих навчальних закладів з різними профільними напрямками навчання, а також створення подібних одиниць для дітей з більш високим рівнем розвитку, що також буде сприяти їх вільному розвитку. Школа, нарешті, повинна стати засобом виховання особисті, а не натовпу, де всі думають під лінійку.

Пауза. Я пише.

НАД-Я: Далі. Кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти.

ВОНО: І разом з цим ця освіта є обов’язковою. Якесь специфічне право-обов’язок. Не хочу.

Я: Право на освіту є, можна сказати, реалізацією права на розвиток особистості. Якщо поставити питання, чи виконується в школі право на освіту, воно може здатися парадоксальним. Але все ж таки це право може іноді порушуватись, якщо педагог несумлінно ставиться до своєї роботи або є просто некваліфікованим.

ВОНО (з удаваним жахом): Отямся. Згадай І та ІІ заповіді: "2+2=4" і "Вчитель завжди правий. Поганих вчителів не буває, бувають дурні учні".

Я: Ось і приклад порушення права на повагу до гідності учня - далеко ходити не треба. Але повернемося до права на освіту. Середня освіта є безоплатною, але вже декілька років ми платимо за книжки.

ВОНО: А як розглядати щомісячні побори "на ремонт", "на день учителя"?

Я: Учні також мають право користуватися матеріальною та технічною базою навчального закладу. Насправді ж, не в багатьох школах можна на перерві чи після уроків позайматися спортом в залі чи посидіти за комп’ютером.

Воно малює картинку: підлітки в спортзалі змагаються між собою, намагаючись поцілити баскетбольним м’ячем в монітори комп’ютерів. Поруч, приязно всміхаючись, стоїть вчитель.

Я: Для старшокласника особливо важливим правом чомусь раптом стає право на відпочинок.

НАД-Я: Між іншим, право на відпочинок в Конституції України закріплене лише для тих, хто працює. Лише Конвенція про права дитини закріплює право на ігри, відпочинок та дозвілля.

ВОНО (меланхолійно): "Суха теория, мой друг, А древо жизни зеленеет".

Я: І справді. Вимоги рік у рік підвищуються. Першокласники-2000 муситимуть вчитися вже 12 років. Частішають випадки, коли вчителі ставлять додаткові "нульові" уроки. Причому не існує ліміту кількості уроків для шкільного дня, обмежується лише кількість годин на тиждень. Зростають також об’єми домашніх завдань, виконання яких часто поглинає і так невеликий вільний час. Багато шкіл вже перейшло на 6-денну форму навчання.

НАД-Я: Але ж виконання домашніх завдань та відвідування школи є реалізацією права на освіту. Виконання одного права обмежує дію іншого, порушення прав тут немає.

Я: Якби право на освіту носило суб’єктивний характер, і людина сама б обирала, вчитися чи відпочивати, про порушення права не йшлося б. Але сумлінне навчання - обов’язок учня. Воно включає в себе відвідування уроків та виконання домашніх завдань. Невиконання цього обов’язку тягне за собою тиск з боку вчителів і батьків. Для того, щоб право на відпочинок та дозвілля виконувалось, домашнє завдання має носити необов’язковий, рекомендаційний характер.

З іншого боку великі шкільні навантаження тягнуть за собою порушення права на вільний розвиток, оскільки залишають мало часу на фізичний та інтелектуальний розвиток.

Пауза.

Наступний пункт?

Воно, покопирсавшись в купах книжок і журналів, дістає журнал "Право України" і через димар викидає на дах.

Я (читає): Право на індивідуальний образ...

НАД-Я: Таке право не закріплене в українському законодавстві.

Я: А жаль. Я думаю, якраз для школи це право досить важливе. Автор статті зазначає, що постанова Кабінету Міністрів про шкільну форму "скасовує" право учнів на індивідуальний образ. Що це, прагнення зробити всіх однаковими, успадковане від Радянського Союзу? Порушенням права на індивідуальний образ можна вважати і вимоги з боку дирекції щодо зачісок та аксесуарів.

НАД-Я: Право визначати свій образ лежить, швидше, в царині моралі, ніж права, але, як бачимо, воно порушується. Отже, потребує юридичного закріплення.

Я: І, нарешті, право на свободу думки і слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань.

НАД-Я: "Дай мені свободу знати, говорити й аргументувати без перешкод, у відповідності з моєю совістю, дай мені її перед усіма іншими свободами". Мільтон.

Я: Так, свобода слова завжди цінувалася якнайдорожче. І її ніколи не вистачало для всіх.

ВОНО: А для сучасних шкіл взагалі не залишилось.

Я: Це одне з найболючих питань. Хто насмілиться сказати "НІ" проти учительського "ТАК"? Хто скаже, що вчитель не є істиною в останній інстанції? Хто зможе заперечити?

На уроці ДПЮ мій однокласник сказав вчителю, що не хоче вчитися стріляти з автомата, тобто не хоче вчитися вбивати. Реакція була класичною: "Марш за двері і без батьків не повертайся"...

Раптом тишу прорізає злий надокучливий дзвінок. На беззахисну голову Я падають зошити та папірці, списані термінами, формулами, датами, назвами. Я тоне в купі паперу. Дах їде...

Зі шкільної лави у дитини формується комплекс раба. Спочатку - вчитель, далі - начальник, ще 15 років тому - вождь, держава. Чим відрізняється людина від гвинтика? Гідністю. Свободою слова. Усвідомленням своєї індивідуальності.

СВОИЇМИ ПРАВАМИ.

Мені глибоко запав у пам’ять рядок з автобіографії Олександра Олеся: "Школу не любив і згадую як катівню". Хто з впевненістю скаже, що таких автобіографій більше не буде написано?

То в чому ж сенс шкільного навчання?

Налити дитину по вінця знаннями, як глечик, чи засвітити, як факел?

Учню, Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це, чи ні?..

Рекомендувати цей матеріал