Права людини по-білоруськи

Білоруський досвід захисту і вивчення прав людини

Актуальність проблеми дослідження інституту прав людини не викликає жодних сумнівів: така спрямованість сучасної правової науки виступає характерною рисою академічних дискурсів в усіх демократичних державах світу, однак у кожній країні має своє специфічне забарвлення. Прикладом цього може слугувати і досвід Республіки Бєларусь, який висвітлюється у книзі І.І.Котляра. (Котляр И.И. Права человека в современной Беларуси. Минск: Веды, 1999. – 197с.)

Розділ І книги присвячено питанням історії походження та розвитку ідеї прав людини, їх закріплення та регламентування у законодавстві сучасних держав світу й Конституції Бєларусі зокрема; співвідношенню прав людини та громадянина; класифікації різних видів прав; методології дослідження прав людини як предмету наукового вивчення. Науково-теоретичне і практико-прикладне значення цих питань є, гадаю, очевидним.

У розділі II праці І.І.Котляра основна увага приділена характеристиці умов, за яких, на думку автора, можна було б належним чином забезпечити реальне здійснення та захист прав людини, зокрема наголошується на необхідності комплексного підходу при конструюванні системи гарантій прав людини, що уможливлювало би – завдяки функціонуванню багаторівневого правозахисного механізму звести до мінімуму порушення прав людини; автор наголошує на особливій значимості у такому процесі активності громадських організацій та ролі засобів масової інформації.

Особливо цікавим видається розділ III, в якому висвітлюються досвід й особливості викладання прав людини у навчальних закладах різних рівнів Республіки Бєларусь. Проблеми, яких торкається тут автор, безумовно зацікавлять українських читачів. Адже етап переходу українського суспільства до загальноцивілізаційних цінностей та умов характеризується у певній мірі схожістю проблем, з якими стикаються й інші держави колишнього Радянського Союзу. У цьому аспекті варто звернути увагу на те, що учбовий курс „Права людини“, офіційно введений до навчальних планів усіх закладів освіти – від загальноосвітніх шкіл до вищих навчальних закладів Республіки Бєларусь постановою колегії Міністерства освіти Бєларусі від 30 червня 1998 року (яку було прийнято на виконання указу президента республіки від 15 березня 1998 року), а відтак і певні, висвітлені у книзі особливості методики його викладення можуть бути взяті на „озброєння“ при розробці чи удосконаленні аналогічного курсу в навчальних закладах України. (Нагадаємо, що в Україні Міністерство освіти ще у 1996 р. затвердило й опублікувало проект програми курсу „Права людини“ для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій, а у 1997 р. було видано підготовлений за цією програмою підручник, який рекомендовано Міністерством освіти України до використання).

Поряд з відзначеними позитивними моментами, хотілося би висловити й деякі побажання автору: так, було би бажаним більше уваги приділити проблемам загальної теорії прав людини (поняття, система прав людини, межі їх здійснення та ін.), які висвітлено у книзі досить фрагментарне.

Проте в цілому праця І.І.Котляра є цінним джерелом інформації для правозахисників, а також для викладачів, аспірантів, студентів юридичних й інших вузів, та й взагалі для всіх, хто цікавиться проблемами прав людини.

С. П. Добрянський, науковий співробітник Львівської лабораторії прав людини АПрН України