Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946569495


"МИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ПЕРЕСТАТИ ОБМАНЮВАТИ САМИХ СЕБЕ..."

30.12.1999
Коли цей випуск бюлетеня дійде до наших читачів (на жаль, з досить великим запізненням), вибори Президента України будуть вже позаду. Але не втратить своєї цінности "Економічна абетка виборця", що з великим мистецтвом була розроблена колективом авторів під керівництвом Віктора Пінзеника.

"Ми підготували це видання, - пише у передмові до книжечки директор Інституту Реформ Іван Васюник, - бо вважаємо, що лише обізнаний в механізмах економіки країни, громадянин може зробити правильний вибір, вибір усвідомлений, а не під тиском власних негативних емоцій чи сторонніх настирливих порад. Одним із завдань Коаліції громадських організацій України "Свобода вибору", до якої входить Інститут Реформ, є популяризація ідей громадянського суспільства і ринкової економіки, роз’яснення громадянам України механізмів голосування, поширення об’єктивної та неупередженої інформації про виборчий процес."

На фоні низькопробних передвиборних прокламацій "Економічна абетка виборця" виділяється прозорою логікою, повагою до розуму читача, стилем аргументації, що заохочує до критичного обмірковування та врівноваженої дискусії. В ній немає закликів голосувати за якогось конкретного кандидата, а є лише благання: "Не будьте байдужими! Подумайте!". Ось чому ця книжечка стане у пригоді нашим старшокласникам, які вже скоро отримають право обирати та бути обраними. Інститут Реформ люб’язно передав нам деяку кількість примірників "Економічної абетки виборця" для поширення серед вчителів, які висловлять свою зацікавленість у цьому.

Пропонуємо увазі наших читачів кілька невеликих фрагментів "Економічної абетки виборця".

Куди мають йти державні гроші?

У кожній державі виробництво саме забезпечує своє існування. Продаючи вироблену продукцію, підприємство покриває фактичні витрати, в тому числі виплачує заробітну плату працівникам, і отримує від своєї діяльності певний прибуток. Але є сектори, які забезпечують загальні, суспільні потреби: оборона, безпека держави, внутрішній правопорядок, суд. На подібних принципах побудована в державі освіта, наука, культура, медицина. Крім того, в державі є громадяни, що вже не працюють або з тих чи інших причин не можуть працювати (інваліди, діти). Такими секторами, або як їх називають, бюджетними, має опікуватись держава. З цієї метою держава формує спеціальний фонд коштів, що має назву бюджет. Основним джерелом його формування є податки, що збираються з підприємств і громадян.

Сам задум формування державного фонду коштів визначає його ідеологію: податки мають збиратися з тих, хто заробляє, і віддаватися в ті сектори, що не можуть заробляти, але вони потрібні для всього суспільства.

Усім зрозуміло, що можливості держави залежать від стану економіки. Зростає виробництво - збільшуються бюджетні надходження. Коли ж виробництво перебуває у кризовому стані, виникають серйозні проблеми з фінансуванням бюджетної сфери. Багато з нас це добре відчуває на собі.

Спроби поділити через бюджет більше, ніж до нього надійшло, закінчується тим, що одним дістається бублик, а іншим - дірка від нього. Іншими словами, витрачатися має стільки, скільки надійде.

З іншого боку, принцип, що діє в Україні щодо розподілу бюджету - "кожній сестрі по сережці", має бути змінений. Коли спільний суспільний пиріг невеликий, його дають туди, куди неможливо не дати - зарплата працівникам бюджетної сфери, пенсії, допомоги, стипендії, борги за всіма виплатами, оплата комунальних послуг школами, лікарнями тощо. Тільки після цього можуть задовольнятися пріоритети другого рівня. Кошти з бюджету не можуть іти прямо туди, звідки вони надійшли, тобто у виробництво. Винятком є вугільна промисловість, проблеми якої не вирішити за рік.

Такий підхід до використання державних коштів дозволяв би не тільки залишити "за бортом" ті витрати, без яких можна було б обійтися (будівництво дорогих адміністративних приміщень, пільги далеко не бідним громадянам). Подібний розподіл бюджетного пирога дозволить позбутися ганебного явища - заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері. Раціональна бюджетна політика надає водночас підтримку економіці, оскільки кошти, отримані школою, підуть на зарплату вчителям, а через них - на придбання товарів. Сплачуючи за спожиту електроенергію, школа фінансує енергетику, а та своєчасно розраховується з шахтарями.

Кого має захищати держава?

Ідеться звичайно не про оборону від ворога чи посягань злочинного світу, а про соціальний захист.

Україна - це країна з системою соціального захисту, яка охоплює понад 21 млн. громадян, або більш як 40% населення, яким держава задекларувала свою підтримку. Але, на жаль, досить часто тільки на папері.

Надзвичайна "турбота" українських політиків про своїх громадян призвела до того, що різного роду соціальні виплати і пільги можуть отримувати і ті, хто шматок хліба не може купити, і ті, кого за нашими мірками ніяк не віднести до бідних. На всіх бракує "дрібнички" - коштів. У таких умовах нерідко спрацьовує принцип "битий небитого везе": пільгами і виплатами користуються не ті, кому сьогодні найважче.

Ми часто чуємо, як нам збільшують соціальні виплати, наприклад, пенсії. Правда, ми не бачимо при цьому бажання зменшити великі пенсії чи скасувати пільги чиновникам і депутатам. Така "турбота" обертається тим, що одним реально піднімають пенсії, а іншим - збільшують борги.

На жаль, в Україні немає закону, за яким Верховна Рада не могла би встановлювати будь-які нові виплати без фінансового обгрунтування. Тому нині діє безліч законодавчих рішень, що не виконуються, адже сумарна вартість їхньої реалізації становить майже 70% зведеного бюджету країни. Фактично на ці цілі в 1998 році було спрямовано 34% бюджету, тобто реальними грошима не було підкріплено і половини необхідних для соціального захисту видатків.

Так, Україна нині небагата держава. Але ми не настільки бідні, щоб найбільш нужденні громадяни не мали найнеобхіднішого. Держава не має права витрачати кошти на захист тих, кого не треба захищати. Допомоги і виплати мають бути цільовими і адресними.

Чи знаєте Ви, як Ваш кандидат збирається вирішувати ці складні проблеми?

Як позбутися корупції?

Громадяни порівнюють корупцію з раковою пухлиною, що вразила всі гілки влади. Вона не тільки спричиняє моральну деградацію, але є однією з найбільших перешкод для економічного розвитку. Тому ми і переживаємо спад. За даними, одержаними організацією "Міжнародна відкритість", у 1998 році за рівнем корумпованості Україна посідала 69 місце із 85 обстежених країн. За дослідженнями, проведеними в 63 країнах світу, визначено, що у корумпованих країнах втрати ВВП сягають близько 50%.

Корумпованість - не вроджена вада людей, а продукт певної системи відносин. Найсприятливішим середовищем для корумпованих дій є ситуація, коли кроку не ступиш без дозволу державного чиновника. Хочеш вкласти гроші в Україну - півроку цілуй ручки кабінетів державних мужів. Треба реконструювати завод - доведеться побачити сотні облич, отримати їх "високий дозвіл". Арештували без суду рахунок Вашого підприємства - або зникай, тобто припиняй діяльність, або неси "подаяння".

Чимало коштують і дії, коли існує можливість комусь надавати пільги в оподаткуванні, коли можна отримати особливі, монопольні умови для діяльності, а тому нас, покупців, змушують купувати за 10 гривень товар, який коштує всього З (вибору ж немає).

Сприяє корупції і відсутність можливостей суспільного контролю за владними діями. Одна справа, коли, наприклад, ліки за кошти бюджету купують за рішенням чиновника. І зовсім інша - коли відбір постачальника здійснюють за результатами відкритого конкурсу, оголошеного в газеті, за єдиним простим критерієм - найнижча ціна та відповідна якість.

Боротися з тінню, наступаючи на неї, - марна справа. Треба усувати носія тіні, боротися з причинами корупції, а не з її наслідками.

Запитайте у свого кандидата, якими методами він боротиметься з корупцією?

Як оцінити реальність обіцянок кандидата?

Під час виборчої кампанії на громадян звалюється шквал обіцянок, гасел, побажань. Як розібратися в цьому потоці програм, відрізнити декларовані заклики і реальні шляхи їх досягнення, як не помилитися, не стати на дорогу тих намірів, якими може бути вимощений шлях у безвихідь? Тим більше, що ми вже не раз мали змогу обпектися на цій дорозі.

Якщо Вам незрозуміле, яким чином буде досягнуто та чи інша програмна установка кандидата, подумайте, чи варто голосувати за нього. Вас повинні переконати, як буде досягнута та чи інша мета.

Ідеться про підвищення заробітної плати - повинні бути зрозумілі джерела, за рахунок яких це буде зроблено.

Ви чуєте обіцянки про скорочення безробіття і піднесення економіки - має бути визначено механізми, які дадуть змогу запрацювати заводам і фабрикам, аграрному сектору.

Говориться про зниження податків - треба водночас дати відповідь на запитання: з чого будуть виплачувати зарплати лікарям, учителям, науковцям, військовим, пенсії пенсіонерам, допомоги малозабезпеченим?

Обіцяють швидко повернути знецінені вклади - Ви маєте побачити джерела одержання коштів для цього.

Хочуть повернути вивезені капітали - мусите твердо переконатися в наявності механізмів повернення.

Ми зобов’язані перестати обманювати самих себе і не давати можливості обманювати нас.

Тільки чесна і відверта політика здатна привести Україну до успіху.

Рекомендувати цей матеріал