ПАРОСТКИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ЧЕРНІГОВІ

"Виявляється, ми маємо права і це десь записано!" - такою була перша реакція старшокласників, до яких я звернувся з розмовою про Конвенцію ООН про права дитини. Саме з цієї розмови і виникла молодіжна правозахисна організація "ЗакОН і Ти ("ЗОНТ"). Учні старших класів вирішили не тільки самі познайомитися зі своїми правами, але й розповісти про них іншим, почати боротьбу за їх втілення у життя.

Я розповім про деякі епізоди. Перший - соціологічне опитування. Хлопці і дівчата провели опитування по місту тих, кому від 10 до 18 років, на тему "Чи знаєш ти про свої права?". Це було необхідно, бо діти зіткнулися з повним інформаційним вакуумом серед однолітків. Ця діяльність виявила проблему - правову неосвіченість дітей - і, одночасно, стимулювала подальшу діяльність - просвітницьку. Оті очі, що палають обуренням: "Як, вони не знають прав, Конвенції!" - це дуже багато коштує.

Другий епізод. Хлопець 16 років звернувся до органів міліції по захист (йому погрожували). Хлопцю відмовили у прийнятті заяви без присутності батьків. Доросла людина в 16 років повинна привести маму! А якщо він не хоче вплутувати батьків у свої неприємності? Почалося "розслідування": чи мали право йому відмовляти? Члени правозахисної групи звернулися до юриста з центру соціальних служб для молоді, дільничного інспектора, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, інспектора по охороні дитинства. Зустріч з правоохоронними органами була достатньо повчальною. Так, вони вказали на статті нормативних документів, за якими звернення до них неповнолітніх неможливе (це свідчення, за які відповідальність настає з 18 років; отже, де гарантія, що неповнолітній каже правду, - покарати ж неможливо). Дивна ситуація в державі: юридична відповідальність настає з 14 років, а звернутися по захист можна тільки з 18 років. Але й не це найбільше вразило, а те, як з дітьми розмовляли. По їх словам, вони відчували такий тиск і бажання людини у формі покарати їх за щось чи зробити інформаторами, що дуже хотілося втекти, чи покликати адвоката. І був зроблений висновок: "Це не ПРАВОохоронні органи, а ті, що ловлять і хапають".

Третій епізод. Матеріали двох попередніх та інші були винесені на міську учнівську конференцію "Права дітей в Україні сьогодні". Учнівські доповіді та виступи говорили про недостатнє виконання статей Конвенції про права дитини у нашому житті: в школі, вдома, в медичних установах (особливе обурення викликав такий момент: "Я лікар-нарколог. Швидко усім закатати рукава і показати мені руки!" - та за яким правом?), у спілкуванні з правоохоронними органами і т.д. Конференція підняла проблему: права у дітей є, але про них ніхто не вміє згадувати своєчасно.

Ось одна із ілюстрацій: учні мають право на пільговий проїзд у міському транспорті. Місячні проїзні квитки існують для студентів і учнів. Але, якщо необхідно проїхати 2-3 рази на місяць? Тролейбусне управління просто не передбачило квитки, що коштували б половину вартості, і кондуктор не може взяти плату за проїзд з школяра. Просто ніхто не замислився, як створити механізм реалізації права учнів. Таких прикладів було знайдено членами організації "ЗОНТ" безліч. І це напрямки для нашої подальшої роботи.

(А якби учні ще й підсумували свої висновки у аналітичному звіті й розповсюдили його - як було б добре! - Прим. ред.)

Літній табір активістів учнівського самоврядування

Досить довгий час в системі освіти говорять про шкільне самоврядування. В школах навіть стенди виставлені з красивими схемами. Але виявилося, що з 35 шкіл Чернігова тільки 2-3 мають реальні органи учнівського самоврядування. Головна проблема - дорослим не дуже хочеться цим займатися: простіше керувати "зверху". Тому молодіжні організації "МАРТ" та "ЗакОН і Ти" ("ЗОНТ") зайнялися впровадженням системи шкільного самоврядування. Для цього були проведені для зацікавлених старшокласників семінари, на яких розглядалися питання організації шкільних "парламентів", "республік", "рад", "учкомів"...

Виявилися деякі складнощі. По-перше, учні самі не завжди знають, чого їм бажати. По-друге, вчителі та адміністрація шкіл ще не вирішили, яку саме діяльність "віддати" органам самоврядування, що "дозволити". Тому наша діяльність перш за все направлена на навчання перших та переконання других у необхідності цієї роботи. З вчителями працювати складніше. А у цьому нам допомагають працівники міського управління освіти - знайшлися зацікавлені.

А з учнями в цьому році було проведено табірний збір активістів шкільного самоврядування. У літньому таборі було зібрано 75 учнів з усіх шкіл міста. Проводилося навчання з тем "Як створити дитячу організацію", "Знати і захищати свої права", "Як організувати роботу з молодшими школярами", "Шкільна газета".

Але цього виявилося замало для учнів. Тому виникли деякі проекти, в яких старшокласники вже самі розробляли перспективи та напрями удосконалення шкільного життя. Так, була розроблена бажана структура шкільного самоврядування, як рекомендації для шкіл. Дуже цікавим, на мій погляд, у цій структурі є наявність такого підрозділу, як "Суд честі" - орган для вирішення конфліктів у системах "вчитель-учень", "вчитель-батьки", "учень-учень". (За впровадження такого органу доведеться немало поборотися).

Була розроблена ідея створення міської ради старшокласників, як посереднику між учнями та управлінням освіти, з достатньо широкими повноваженнями.

Мабуть найбільше уваги було приділено написанню "ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ СТАРШОКЛАСНИКІВ м.ЧЕРНІГОВА" - дуже серйозному документу, що повинен стати часткою Статутів навчальних закладів.

Найголовнішим підсумком цього збору, я думаю, можна вважати те, що найбільший скептик табору наприкінці зміни із задоволенням запитав (сам себе, але вголос): "Невже все це може насправді бути?"

Декларація прав старшокласників м. Чернігова

Ми, учні старших класів м. Чернігова, заявляємо про себе, як рівноправних членів суспільства, які потребують реальних прав та свідомого виконання обов’язків.

Беручи до уваги, що старшокласники - досвідчені учні та люди на порозі повноліття - мають права на самовизначення, захист своїх прав та інтересів, а також особливий статус серед школярів; беручи до уваги , що закріплені в законодавчих актах права дитини не завжди практично втілюються щодо учнів, зокрема старшокласників; беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав та свобод має величезне значення для їх виконання;

Ми проголошуємо цю Декларацію, як завдання, до виконання якого мають прагнути всі учасники навчального процесу.

Ми виступаємо за таку організацію шкільного життя, за якої старшокласники матимуть право:

- розвивати свої здібності і таланти;

- обирати курси для вивчення (окрім державного стандарту);

- мати свою думку та вільно висловлювати свої погляди з питань, що стосуються учнів;

- бути поінформованим щодо рішень педагогічних та батьківських зборів і направляти до них своїх представників для обговорення питань, що стосуються учнів;

- отримувати професійну та іншу допомогу, якщо вони її потребують;

- бути захищеним від усіх форм тиску, приниження честі та гідності;

- бути захищеним від втручання в особисте життя та мати недоторканність особистих речей та паперів;

- мати свободу стилю одягу та поведінки, як збереження своєї індивідуальності.

Ми виступаємо за створення у кожному закладі освіти повноважного органу учнівського самоврядування, який:

- представлятиме інтереси учнів і здійснюватиме зв’язок з адміністрацією;

- братиме участь у плануванні і організації шкільного життя;

- захищатиме права учнів у разі їх порушення.

Ми готові відповідально виконувати обов’язки, що покладені на нас, як на громадян України.

Ми бажаємо побудови громадянського суспільства в нашій державі, одним з елементів чого є демократизація системи освіти.

Ми робимо це не тільки в інтересах нинішнього покоління, але й майбутніх поколінь.

Ігор Сущенко, вчитель історії та правознавства, м. Чернігів