http://osvita.khpg.org/index.php?id=946553418
(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )
Мета уроку
Якою мірою Конституція та інші закони придатні до виправлення несправедливості та розв’язання інших проблем у сучасній Америці? У цьому уроці зосереджено увагу на даному питанні, зокрема, щодо наслідків дискримінації і нерівності. Однією з найбільш суперечливих проблем, порушених Чотирнадцятою поправкою, є позитивна підтримка. В цьому уроці обговорено історію і підстави позитивної підтримки, а також деякі види її сучасних програм. Ви розглянете принципи, на основі яких визначають прийнятність програм позитивної підтримки згідно з положенням про рівний захист законом.
По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити мету програм позитивної підтримки, їх співвідношення з Чотирнадцятою поправкою і деякі порушені ними проблеми. Ви також повинні вміти обирати, обстоювати та оцінювати позиції з проблем позитивної підтримки і принципи, до яких вдаються для визначення конституційності таких програм.
Терміни, які треба знати
позитивна підтримка
програми активного добору кадрів
Закон про освіту 1972 року
Комісія з рівних можливостей зайнятості
Закон про рівну оплату праці 1972 року
програми переважного ставлення
встановлення квот і групових прав
Управителі Каліфорнійського університету проти Беккі (1978)
компенсаційні програми
обернена дискримінація
Вправа на розвиток критичного мислення
РОЗГЛЯД РОЛІ ЗАКОНУ В РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ
Алексис де Токвіль, дослідник американської демократії ХІХ століття, зауважив, що більшість громадських проблем у Сполучених Штатах, зрештою, перетворюються на правові питання. Він мав на увазі, що американці намагаються розглядати та розв’язувати свої проблеми на підставі закону і конституційних принципів. Наша відданість конституційному правлінню є підгрунтям більшості спроб розв’язання суспільних проблем.
Ви вже розглянули чимало прикладів американської віри в конституціоналізм. Ви дізналися, як Конституція причинилася до скасування рабства, перебудови Союзу і поширення рівних громадянських і політичних прав на меншини і жінок. Конституція, зміст якої зазнав напрочуд мало змін протягом останніх 200 років, довела свою здатність розв’язувати проблеми і пристосовуватися до величезних змін у житті держави. Великою мірою справдилася віра голови Верховного Суду Маршалла, що „Конституція замислювалася як така, що триватиме вічно“.
1. Чи згодні ви з зауваженням Алексиса де Токвіля, що більшість громадських справ, зрештою, стають правовими питаннями? Чому так або чому ні?
2. У чому полягають переваги сподівань на правову систему в розв’язанні суперечок із конституційних питань? Що можна розглядати як їхні недоліки?
3. Чи вважаєте ви загрозу можливого позову дієвим засобом убезпечення інтересів і прав від порушень державними службовцями?
4. Деякі правознавці обвинувачують американців у „позиванні один одного до смерті“. Чи вважаєте ви це згубним для суспільства? Коли так, які конституційні засоби захисту прав ви можете запропонувати?
Які конкретні зусилля докладено останнім часом, щоб покласти край несправедливій дискримінації в американському суспільстві?
Либонь, найважливішим спадком руху за громадянські права стала тривала відданість рівності і захисту прав усіх людей у Сполучених Штатах. І заходи уряду, і присуди судів надалі прагнуть викоренити дискримінацію, і то не лише стосовно афроамериканців, але усіх „історично виключених груп“. Останніми роками положення Чотирнадцятої поправки про рівний захист законом поширилося на запобігання дискримінації на підставі віку, статі, етнічного походження, а також расової належності.
Присуди, що забороняють подібну дискримінацію, було посилено законами, ухваленими Конгресом. Закон про громадянські права 1964 року заборонив дискримінацію у працевлаштуванні з боку підприємців і профспілок. Згідно з ним створено Комісію з рівних можливостей зайнятості, яка наглядала за його виконанням. Подальші законодавчі акти Конгресу поширили захист на нові групи та уможливили застосування цих законів також до малих підприємств і профспілок.
Жінки є найбільшою групою, що скористалася з антидискримінаційних зусиль. Вони також опинилися серед груп, захищених Законом про громадянські права 1964 року від дискримінації у працевлаштуванні. Закон про рівну оплату праці 1972 року заборонив дискримінацію в оплаті праці на підставі статі. Закон про освіту 1972 року визнав незаконною дискримінацію на підставі статі у будь-яких освітніх програмах, що фінансуються коштом федерального бюджету.
Федеральні суди завзято долали труднощі у визначенні наявності дискримінації. Чи має бути її критерієм замір особи чи організації, обвинуваченої у дискримінації, або її треба визначати за результатами без огляду на замір? Хто має нести тягар доказування дискримінації - обвинувачі чи обвинувачені?
Чому дехто твердить, нібито рівності можливостей замало для виправлення колишньої несправедливості?
Останніми роками досягнуто значного прогресу в забезпеченні рівного захисту законом осіб, позбавлених такого права в минулому. Проте дехто твердить, що американський наголос на „рівності прав“ замість „фактичної рівності“ призводить до неприйнятної нерівності у нашому суспільстві. Вони твердять, що наголос на рівних правах ні до чого у розв’язанні глибочезної нерівності у статках, владі та освіті. Розглянемо три приклади того, як ця фактична нерівність може звести нанівець рівність прав.
Політичний вплив. Всі особи мають рівні права брати участь у політичному процесі через голосування, висловлювання своїх поглядів, подання петицій і лобіювання урядовців.
Проте попри ці рівні права не всі американці мають однакову змогу справляти вплив на уряд. Чимало людей не надто освічені і замало обізнані на діяльності уряду, щоб впливати на його рішення. Чимало людей без джерел заробітку більше турбує власний прожиток, ніж витрачання часу і снаги, потрібне для впливу на виборних представників. З іншого боку, заможні, освічені і знайомі з можновладцями люди часто здатні використовувати ці знання і статки для сприяння власним політичним інтересам. Внаслідок цього, попри рівність політичних прав, заможні і краще освічені особи назагал справляють більший вплив, ніж люди з нижчою освітою або без належних коштів.
Права обвинувачених. Всім обвинуваченим у скоєнні злочинів належить право на захист адвокатом. Якщо вони не мають змоги найняти адвоката, його призначає суд. Проте багач може найняти найкращого адвоката в кримінальних справах. Втім, особа з меншими статками може бути змушена доручити свій захист перевантаженому або менш досвідченому адвокатові.
Право на освіту. Хоча Конституція не гарантує права на освіту, кожен штат забезпечує безоплатну державну освіту. Проте якість цієї освіти далеко не однакова. Державні школи значною мірою фінансуються коштом податків на майно. Діти, які мешкають у бідних громадах, часто відвідують школи з більшими класами, меншою кількістю навчальних засобів, гірше убраними приміщеннями, нижчою платнею учителів, занедбаними спорудами та обладнанням.
Як ви вважаєте?
1. Чи надає фактична нерівність більше можливостей скористатися зі своїх прав окремим особам порівняно з рештою?
2. Чи підриває фактична нерівність ідеал рівності прав?
3. Чи треба використати Конституцію і заходи уряду для захисту від фактичної нерівності? Коли так, як це має відбуватися?
Чому було започатковано програми позитивної підтримки?
Чимало людей вважають, що замало скасувати правові перешкоди рівним можливостям. Досі відчутні наслідки колишньої дискримінації і дальша упередженість проти жінок, расових та етнічних меншин і деяких інших груп. Є думка, що усталені зразки упередженості і дискримінації знеохочують людей користатися з можливостей, наданих законом. Кажуть, що замало байдикувати і пасивно чекати на зникнення наслідків колишньої правової дискримінації. Дехто вірить, що для досягнення цілі рівності можливостей треба вчинити щось „позитивне“.
У 1960-і роки, внаслідок такого занепокоєння, президент Ліндон Джонсон та інші вимагали від Конгресу ухвалити програми, що сягали далі, ніж скасування правових перешкод рівності можливостей. Такі програми мали розширювати можливості в освіті і зайнятості, надавати компенсаційну допомогу, а в окремих випадках і переваги у ставленні до представників груп, які в минулому зазнавали дискримінації. Ці програми дістали назву позитивної підтримки.
Їхні прибічники твердять, що програми покликано втілити рівність можливостей. Вони кажуть, що позитивна підтримка допомагає усунути кривди і якось відшкодувати шкоду, заподіяну жінкам і меншинам несправедливим ставленням у минулому. Позитивна підтримка включає такі види програм.
Програми активного добору кадрів. Підприємства та уряд вживають заходів, щоб допевнитися, що за наявності вакантних посад у праці чи навчанні, жінок і представників меншин заохочують звертатися по них. Наприклад, багато людей звикли дізнаватися про робочі місця від друзів. Така поведінка може увічнити наявні моделі, що заперечують рівним можливостям працевлаштування членів інших груп. За такої ситуації забезпечення рівності можливостей означає широку рекламу доступних робочих місць для представників усіх заінтересованих груп.
Компенсаційні програми. Вони включають освітні програми у дошкільних закладах, початкових і середніх школах. Ці програми покликані допомогти учням з особливими освітніми та економічними запитами набути основних навичок досягнення успіху в школі і на ринку праці. Деякі допомагають учням навчитися корисних фахів. Інші надають безоплатне навчання і допомогу студентам коледжів і дорослим, охочим вдосконалити свої знання та навички. Досі не виникало особливих незгод щодо компенсаційних програм, але дехто скаржиться, нібито бракує програм, доступних усім дітям і дорослим, які їх потребують.
Програми переваг у ставленні. Вони покликані відшкодувати наслідки дискримінації жінок і меншин у минулому. Ці програми покликані забезпечувати представникам таких груп переваги у ставленні у працевлаштуванні і доступі до вищої освіти. Дехто твердить, що переваги у ставленні до таких груп потрібні для:
* врівноваження вигод, які білі чоловіки одержали від кількасот років переваг у ставленні до себе;
* сприяння розмаїттю у коледжах та університетах для створення менш расово свідомого і расово справедливішого суспільства;
* включення представників різноманітних расових, релігійних та етнічних груп, успіхи яких допомагають удосконалити загальні освітні програми.
Які проблеми порушують програми позитивної підтримки?
Програми позитивної підтримки, зокрема, ті, що вимагають переваг у ставленні, є дуже суперечливими. Чимало подій у конституційній історії держави спричиняли тертя і конфлікти між рівновартими ідеалами.
До подібного конфлікту призвели і дебати про програми позитивної підтримки. Прибічники програм підкреслюють традиційну відданість Америки ідеалові рівності можливостей. З іншого боку, критики позитивної підтримки закликають до інших основних ідеалів нашої країни - особистих прав. Тобто кожен американець має діставати винагороду за власними заслугами, а не за особистими уподобаннями, привілеями чи належністю до окремої групи.
Деякі опоненти програм позитивної підтримки, що передбачають переваги у ставленні, вважають, що ці програми порушують особисті права. Заради сприяння рівності ці програми запроваджують нові різновиди нерівності. Щоб подолати наслідки дискримінації, деякі початкові програми переваг у ставленні закликали до виділення певної кількості посад у коледжах і підприємствах для кваліфікованих представників меншин. Іноді такі програми встановлювали кількісні показники і графіки заповнення цих посад відповідно до питомої ваги меншин і жінок у громаді. Наприклад, якщо 25% членів громади належать до певної меншини, то коледж мав установити такий показник добору студентів з цієї групи, щоб склад студентів відповідав саме такій пропорції. Працевлаштування або надання особам інших вигод на підставі очевидних расових квот, проте, є незаконним, хіба що воно виправдано виправленням наслідків доведеної дискримінації у минулому.
Встановлення квот і групових прав - тобто вигод, що надаються урядом і щодо яких одержувачі мають право судового захисту - в освіті і працевлаштуванні призвело до обвинувачень у несправедливості з боку тих, хто не належав до груп, що тішилися з переваг у ставленні. Чимало людей, чиї батьки, діди, а подекуди і вони самі мусили долати упередженість і перешкоди без допомоги урядових програм, були обурені тим, що вони вважають за схвалене урядом уподобання окремих груп.
Критики позитивної підтримки твердять, що такі програми порушують ідеали руху за громадянські права. Квоти та інші форми переваг у ставленні, кажуть вони, призводять до оберненої дискримiнацiї. Так саме хибно, як у минулому дискримінували людей на підставі їхньої статі, раси, релігії або етнічного походження, дискримінувати інших на таких саме підставах. Положення Чотирнадцятої поправки про рівний захист законом мало на меті усунути расові та інші дискримінаційні перешкоди, а не створювати їх.
Апелюючи до великих американських традицій особистих прав і рівності можливостей, критики позитивної підтримки нагадують нам про тривалу боротьбу за встановлення особистих прав. Цей наголос на особистих правах відрізняє сучасний конституціоналізм від розуміння прав в античному світі і в Середньовіччі.
Оборонці позитивної підтримки натомість підкреслюють, що ідеали рівності можливостей та особистих заслуг ніколи не були реальністю у минулому. Століттями частка людності користувалася привілеями, соціальними зв’язками і виключенням жінок і небілих меншин. Отже, деяка обернена дискримінація необхідна для виправлення цієї колишньої несправедливості завдяки зламу офіційних та неофіційних структур, на які вона спиралася.
Вправа на розвиток критичного мислення
РОЗГЛЯД ВИСНОВКУ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ПОЗИТИВНОЇ ПІДТРИМКИ
Наступна вправа дає вам змогу обговорити справу, розглянуту Верховним Судом, що висвітлює складність розробки розумних і справедливих програм на досягнення цілей позитивної підтримки, не порушуючи водночас особисте право на рівний захист законом.
Прочитайте резюме справи і висновки. Підготуйтеся обрати позицію та обстоювати її.
Управителі Каліфорнійського університету проти Беккі (1978). Медичний факультет Каліфорнійського університету в містечку Дейвіс, здійснюючи свою програму позитивної підтримки, виділив зі 100 місць для першокурсників 16 місць для представників етнічних меншин. Алана Беккі, білого абітурієнта, не було прийнято, хоч він і набрав на іспитах більше очок, ніж більшість абітурієнтів-представників меншин, яких прийняли.
Беккі позивався у каліфорнійських судах, твердячи, нібито політика добору студентів до університету порушує Закон про громадянські права 1964 року і заперечує його праву на рівний захист законом, гарантованому Чотирнадцятою поправкою. Верховний суд Каліфорнії погодився з вимогою Беккі. Апеляцію на справу було подано й до Верховного Суду США, який також ухвалив присуд на користь Беккі більшістю в один голос. Беккі було прийнято до медичного факультету.
Проте п’ятеро суддів більшості голосували на користь Беккі з різних причин. Четверо суддів казали, що університетська система квот порушує заборону, встановлену Законом про громадянські права 1964 року - незаконно виключати будь-кого на підставі його расової належності з будь-якої освітньої програми, що фінансується федеральним урядом. А Каліфорнійський університет одержував кошти з федерального бюджету.
П’ятий суддя, Льюїс Ф.Павелл, дійшов висновку, що расова квота порушує також положення Чотирнадцятої поправки про рівний захист законом. Павелл виходив з таких міркувань:
* він твердив, що накидати тягар виправлення наслідків колишньої дискримінації на осіб, зазнаки непричетних до такої дискримінації, є порушенням Конституції.
* він відкидав квоти.
* він схвалював, проте, що врахування расової належності як чинника добору студентів означало сприяння розмаїттю складу студентів. Таке розмаїття є прийнятною ціллю для університетів.
Чотири судді Верховного Суду, які дійшли розбіжностей з більшістю висновків, твердили, що система квот в університеті була розумним засобом допомогти виправленню наслідків дискримінації расових та етнічних меншин у минулому.
1. Які аргументи ви можете навести на підтримку думки більшості в цій справі? На підтримку думки меншості?
2. Які цінності та інтереси засадничі для кожної позиції?
3. Як програма добору студентів може задовольнити критеріям судді Павелла? Поясніть свою позицію.
4. Чи треба дозволити університетові чи коледжу провадити політику добору студентів, покликану сприяти расовому, статевому, етнічному, релігійному чи будь-якому іншому розмаїттю в університетських містечках? Поясніть свою позицію.
5. Чи можлива така політика добору на підставі статі, раси, етнічного походження чи релігійних вірувань, яка не порушує право на рівний захист законом, гарантоване Чотирнадцятою поправкою? Поясніть свою позицію.
Які принципи застосовує Верховний Суд щодо проблем позитивної підтримки?
Різка розбіжність у думках суддів у справі Беккі виявила проблему, з якою стикалися федеральні суди у спробах примирити певні види програм позитивної підтримки з положеннями Конституції. Суди зазвичай легко схвалювали компенсаційні програми освіти і працевлаштування представників меншин. Але переваги у ставленні до меншин становило далеко складнішу проблему.
Після присуду в справі Беккі Верховний Суд розглядав кілька справ щодо переваг у ставленні. Його присуди не завжди були послідовними, але допомогли сформулювати кілька загальних принципів:
* програми позитивної підтримки мають бути тимчасовим засобом виправлення наслідків дискримінації у минулому;
* будь-яка конкретна програма має бути спрямованою на виправлення наслідків такої дискримінації у конкретній ситуації, а не на ширші проблеми несправедливості у суспільстві в цілому;
* під час застосування програми позитивної підтримки треба якомога скоротити можливість несправедливих наслідків для осіб, які не належать до меншин. Проте Верховний Суд установив, що навіть квоти можна використовувати як тимчасовий засіб, якщо проблеми, що виникли внаслідок дискримінації у минулому, є надто серйозними.
Як ви вважаєте?
1. Уявімо, що університет виділив кілька місць на першому курсі для видатних спортсменів, які, хоч їх було прийнято на навчання, набрали менше балів на вступних іспитах, ніж інші, яким відмовили у прийнятті. Чи має вважатися подібна практика порушенням рівного захисту законом? Поясніть свою позицію.
2. У яких відомих вам сучасних ситуаціях позитивна підтримка становить проблему? Поясніть свою позицію щодо порушених нею питань.
3. Які проблеми може порушити політика позитивної підтримки, яка вимагає, щоб у кожній царині національного життя відображався соціальний склад суспільства в цілому? Які можуть бути вигоди або ризики формування виборчих процесів і виборних органів згідно з таким пропорційним представництвом?
4. Чи треба вносити до Конституції поправки на захист групових прав такою ж мірою, як і особистих прав? Поясніть свою позицію.
Перевірка і використання уроку
1. Як ви поясните програми позитивної підтримки? Яким цілям вони мають служити? Які конституційні проблеми вони порушують?
2. Які окремі закони ухвалив Конгрес для припинення несправедливої дискримінації?
3. Що означає вираз „обернена дискримінація“? Як цю думку використовували для заперечення програмам позитивної підтримки?
4. Які принципи встановлено присудами Верховного Суду щодо програм позитивної підтримки?
5. Дослідіть аргументи у справі Фуллілав проти Клацника (1980), у якій зосереджено увагу на конституційності федерального закону, що вимагає виділяти принаймні 10% федеральних асигнувань на місцеві громадські роботи для оплати виробів і послуг підприємств, якими володіють представники меншин. Напишіть невеличкий твір і поясніть, чи вважаєте ви, що подібний закон порушує положення Чотирнадцятої поправки про рівний захист законом.
Рекомендувати цей матеріал