Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946549759


"ЩО ОЗНАЧАЄ ПОВЕРНЕННЯ ДО ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ?"

30.12.1999
Урок 40 з американського курсу "Ми, народ... Громадянин і Конституція"

Мета уроку

Один з батьків-засновників, Джордж Мейсон, казав: "Жоден народ не збереже ні вільного правління, ні благ свободи, якщо не буде часто повертатись до основних принципів". У цьому останньому уроці ви матимете змогу співвіднести деякі основні принципи та ідеї щодо нашого правління із сучасними проблемами.

Побудова цього уроку відмінна від інших. У вправах на розвиток критичного мислення, подібні до яких виконувалися у кожному розділі підручника, наведено низку посилань, які містять чимало з тих ідей і принципів, що становлять нашу конституційну спадщину. Деякі з цих ідей суперечать одні одним. Американська конституційна історія зазнавала численних конфліктів між суперечливими рівновартими принципами, скажімо, між верховенством більшості і правами меншості, між суверенною владою і основними правами, свободою і порядком, єдністю і розмаїттям.

У дальших вправах ви знов зустрінете деякі з цих конфліктів. У кожному випадку застосуйте наведені у посиланні принципи та ідеї до якоїсь сучасної проблеми, опрацюйте питання самотужки чи невеликими групами і дійдіть власних висновків.

Саме тут ви використаєте навички громадянства: спостереження, аналіз, а також оцінні висновки для формулювання, висловлення і підготовки до обстоювання власної думки. Ці вправи дозволять набути певного досвіду у виконанні обов’язків, за які ви відповідатимете у майбутньому.

Чому важливі основні принципи?

Ви пам’ятаєте, що ця книжка починалася висловом, нібито американський експеримент самоврядування був пригодою ідей. Люди, які заснували наш уряд, високо цінували і поважали ідеї. Вони переймалися ними. Нашу державу як таку створили ідеї. Вона не є витвором спільної культури чи географічної суміжності або вікової традиції. Сполучені Штати виникли як експеримент з метою пересвідчитися, чи вдіють певні ідеї щодо правління, до яких ще ніколи не вдавалися такою мірою і в такий спосіб.

Англійський економіст, Джон Мейнард Кейнс, колись зауважив, що "зрештою, світом правлять саме ідеї, а не люди". Якщо перипетії цього століття нас чогось навчили, то це того, що ідеї завжди мають наслідки, часом добрі, а часом лихі. Ми схильні вірити, що врешті решт добрі ідеї візьмуть гору над злими. Проте, як не є, а ідеї все одно дуже важливі. Один з найбільш захоплюючих образів ХХ століття виник під час повстання китайських студентів у 1989 році. Це світлина молодика, озброєного тільки моральним авторитетом своєї справи, який протистоїть колоні броньованих танків. Ця світлина обійшла і надихнула цілий світ.

Радянський диктатор, Йосиф Сталін, якось узяв на глум вплив релігії, запитавши: "А скільки дивізій має папа римський?" Однією з великих витівок цього століття виявилося те, що крах комуністичної імперії Сталіна почався у Польщі, революцію в якій надихала переважно релігійність польського народу, а ззовні підтримував моральний авторитет Святого престолу. Як казав французький романіст, Віктор Гюго, "можна опиратися навалі війська, але не ідеї, час якої настав".

Що мали на увазі батьки-засновники, кажучи про повернення до основних принципів?

Коли Джордж Мейсон казав про значення частого повернення до основних принципів, він відтворив стару ідею, пов’язану з республіканським правлінням. Давні греки і римляни вірили, що уряд, встановлений з метою служіння загальному добру за участі усіх громадян, не виживе, якщо не нагадувати кожному поколінню про підстави існування цього уряду і принципи, згідно з якими він діє.

"Якщо нація бажає тривкості своїх систем, релігійної або політичної, вона має визнавати їхні провідні принципи на обкладинці кожної родинної книжки. Яка користь з теоретичної істини, якщо вона не присутня постійно в умах людей і не дістає їхньої згоди?" - казав інший з батьків-засновників.

Сумнівно, щоб батьки-засновники мали на увазі некритичне сприйняття "мудрості минулого". Повертаючись до основних принципів, кожне покоління повинно розглядати та оцінювати їх заново. Насправді, батьків-засновників могла дещо здивувати та повага, яку виказують їм та їхнім творам наступні покоління американців.

Самі батьки-засновники були рішучими критиками успадкованої ними мудрості і принципів, у які вони вірили. Вони були свідомими, завзятими індивідуалістами, які любили піддавати ідеї аналізу, критиці та обговоренню. Не меншого очікували вони й від прийдешніх поколінь. Не меншого вони очікували й від вас. Повернення у думках чи дискусіях до основних принципів потребує від нас висування аргументів, що спираються на певні принципи, і обгрунтовування своїх висновків ідеями, що довели свою неминущу цінність. Саме це складає зміст громадянства у вільному суспільстві.

Вправа на розвиток критичного мислення (1)

СВОБОДА ПРОТИ ПОРЯДКУ

Одним з найтриваліших і найважливіших викликів нашій конституційній системі правління є пошук рівноваги між свободою і порядком. Сьогодні цей пошук зосереджено на проблемі злочинності. Насильницька злочинність дуже поширена у великих містах нашої країни, і в безпеці можна почуватися хіба що в окремих царинах нашого суспільства. Насильство обернулося проблемою навіть для шкіл.

Нещодавно для розв’язання проблеми злочинності в плані забудови одного з найбільших міст краю міська управа запропонувала масові поліцейські "чистки" помешкань у пошуках незаконної зброї. Такі обшуки могли відбуватися без ордерів або подання поважної причини обшуку. Коли суддя відкинув пропозицію як неконституційне порушення Четвертої поправки, міська управа висунула новий захід: вимагати від майбутніх наймачів громадського житла відмови від своїх прав згідно з Четвертою поправкою як передумови до укладення договору оренди.

Критики цієї пропозиції висловлюють сумніви щодо її конституційності і занепокоєні наслідками політики, що вимагає від громадян зрікатися будь-якої свободи, гарантованої Біллем про права. Прихильники пропозиції вказують на небезпечні умови, в яких мусять жити такі орендарі. Навіщо перейматися процесуальними правами у світі, який уже фактично опинився поза межами закону? Першим обов’язком уряду, мовляв, є підтримання безпеки у впорядкованому суспільстві.

Яка ваша думка з цього приводу? Обгрунтуйте її на підставі матеріалів справи або конституційних принципів.

1. Як застосувати до цієї ситуації наступні твердження? Які принципи та ідеали маються на увазі в кожному з цих тверджень? Яким чином ці принципи суперечать одні одним?

а. "Право народу на недоторканість особи, помешкання, особистих паперів і майна не має порушуватися безпідставними обшуками і арештами; ордер на обшук і арешт має видаватися лише зі слушних причин..." Четверта поправка.

б. "Благо народу є найвищим законом." Цицерон

в. "Влада без мудрості нагадує рубанок без леза, придатніший забивати, ніж шліфувати". Енн Бредстрит

г. "Домівка людини є її фортецею". Едвард Коук

д. "Здатні зректися свободи задля дещиці тимчасової безпеки не гідні ані свободи, ані безпеки". Бенджамін Франклін

е. "Від початку загальної історії людства, як на мене, було більше прикладів порушення свободи народу поступовими і мовчазними підступами можновладців, ніж насильницькою і несподіваною узурпацією". Джеймс Медисон

є. "Кожна успішна революція убирається до часу в шати поваленого нею тирана". Барбара Тачмен

ж. "Щоб зберегти свободу, її також треба обмежувати". Едмунд Берк

з. "Отже, величною і головною метою об’єднання людей в спільноти і підкорення їх уряду є збереження власності (тобто життя, свободи і статків)". Джон Локк

2. Котрі з цих тверджень, коли так, є найпереконливішими, на вашу думку? Чому?

3. Яка ваша позиція з цієї проблеми? Поясніть підстави своєї позиції на матеріалах самої ситуації і на підставі відповідних принципів.

Вправа на розвиток критичного мислення (2)

ПРАВА ОБВИНУВАЧЕНИХ

Американців бентежить проблема наркоманії. Нещодавній опит громадської думки показав, що чимало американських громадян охоче зречуться певних гарантій Біллю про права заради контролю над незаконним вживанням наркотиків.

Кілька років тому Конгрес ухвалив закон, що дозволяв федеральному уряду конфісковувати власність запідозрених у контрабанді наркотиків. Їхнє майно могли конфіскувати на підставі лише самих підозр. Особи, чию власність конфіскували, мали право апелювати і вимагати повернути їм майно, але тягар доказування своєї невинності було перекладено вже на цих осіб.

Прихильники закону обстоювали його конституційність на підставі того, що уряд діє не проти запідозрених, а проти їхнього майна. А що тільки особи, а не майно, захищені Біллем про права, кажуть вони, то закон не порушує Конституцію.

Після набрання чинності закон виявився суперечливим. Конгрес може скасувати його. Чи вважаєте ви, що його треба скасувати? Навіть якщо конституційність закону буде підтверджено, чи повинен уряд мати такі повноваження? Чи можете ви визначити обставини, за яких уряд може урізати конституційні гарантії особистих прав?

1. Як застосувати до цієї ситуації наступні твердження? Які принципи та ідеали маються на оці в кожному з цих тверджень? Яким чином, коли так, ці принципи суперечать одні одним?

а. "Ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без законного судового розгляду..." П’ята поправка

б. "Хай краще уникнуть правосуддя дев’ятеро винних, ніж постраждає один невинний". Вільям Блекстоун

в. "Здатність людини бути справедливою уможливлює демократію, але схильність людини до несправедливості робить демократію доконечною". Рейнголд Нібур

г. "Громадські почуття у ставленні до злочинності і злочинців є одним з найвірогідніших показників цивілізованості будь-якої країни". Вінстон Черчілль

2. Котре з цих тверджень, коли так, є на вашу думку найпереконливішими? Чому?

3. Яка ваша позиція з цього приводу? Поясніть підстави своєї позиції на матеріалах самої ситуації і на підставі відповідних принципів.

Вправа на розвиток критичного мислення (3)

ЄДНІСТЬ ПРОТИ РОЗМАЇТТЯ

Чи важлива спільна мова для виживання американської демократії? Один з найбільш суперечливих вимірів розмаїття в Америці стосується саме мови. Протягом нашої історії основною мовою в країні була англійська. Для мільйонів іммігрантів вивчення англійської мови було першим важливим кроком до набуття американського громадянства.

Школи повинні навчати дітей іммігрантів, які розмовляють іншими мовами, ніж англійська. Освітяни мають розбіжності у думках щодо того, як найкраще виконувати свої завдання. До того, чимала частка нещодавніх іммігрантів користуються іспанською як основною мовою. У деяких регіонах країни іспанська мова не менш поширена за англійську. На думку багатьох, ми стаємо двомовною нацією.

1. Як застосувати до цієї ситуації наступні твердження? Які принципи та ідеали маються на оці в кожному з цих тверджень? Яким чином, коли так, ці принципи суперечать одні одним?

а. "Америка є тиглем, великим Божим тиглем, де плавляться і перетворюються усі європейські народи!" Ізраель Зангвелл

б. "Іммігранти не покидьки. Вони радше м’язи і кістяк усіх націй... Освіта є суттю американської рівності можливостей, скарбом, якого не забере жоден злодій ба навіть недоля чи злидні". Мері Ентин

в. "Наша політична злагода, таким чином, пов’язана з єдиною мовою". Ной Вебстер

г. "Тут є місце єдиній мові, і то є англійська мова, і ми ще побачимо, як тигель перетворить наш народ на американців, а не на мешканців багатомовного пансіонату". Теодор Рузвельт

д. "Протягом всесвітньої історії ті, хто допомагав будувати якусь культуру, не завжди належали до єдиної раси, і не всі, хто належав до єдиної раси, були причетні до однієї культури". Рут Фултон Бенедикт

е. "Ми перетворюємося не на тигель, а на привабливу мозаїку. Різні народи, різні переконання, різні прагнення, різні сподівання, різні мрії". Джимі Картер

є. "Америка не тигель. Вона - палючий казан". Барбара Мікульскі

ж. "Якщо ви погано розмовляєте і читаєте англійською, вам ніколи не стати громадянином першого класу... Але коли кажуть "офіційна мова", це відгонить расовою зневагою". Барбара Буш

з. "Особистість... існує не заради Держави, ні заради абстракції, на назву "суспільство", ні заради "нації", які є тільки зібраннями особистостей". Емма Голдмен

2. Котре з цих тверджень, коли так, є на вашу думку найпереконливішим? Чому?

3. Чи доконечна спільна мова для американського громадянства? Поясніть свою позицію на підставі відповідних принципів.

Вправа на розвиток критичного мислення (4)

ОСОБИСТІ ПРАВА ПРОТИ НАРОДНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ

Одним із великих принципових конфліктів, які ви зустріли під час читання цього підручника, є конфлікт між особистими правами, з одного боку, і суверенною владою, з іншого боку. Цей конфлікт виявився важливим чинником під час Війни за незалежність і Громадянської війни. Основним правом, як ви пам’ятаєте, є таке право, яке не може переглядати чи забирати жодна влада. Сувереном є така влада в державі, поза якою нікуди апелювати - рішення носія суверенної влади є остаточними.

В 1990 році Верховний Суд присудив у справі штат Техас проти Джонсона, що спалення американського прапору на знак політичного протесту, бодай неприйнятне багатьом американцям, захищене положенням Першої поправки про свободу слова. Присуд Верховного Суду спонукав вимоги ухвалити поправку до Конституції, яка заборонить паплюження "Старого славного прапору". Президент Буш публічно висловився на підтримку такої поправки.

Якби запропоновану поправку ухвалили, вона вперше в історії додала б до Конституції заборону окремої форми вираження думок. Вона становила б також обмеження однієї з основних свобод, гарантованих Біллем про права.

Цей інцидент нагадує нам, що американський народ має суверенну владу переглянути або геть скасувати Білль про права. Що виявив цей інцидент, на вашу думку, стосовно захисту прав у конституційній демократії? Чи означає це, що теорія основних прав є недоречною? Що він засвідчує стосовно придатності філософії природного права?

1. Як застосувати до цієї ситуації наступні твердження? Які принципи та ідеали маються на оці в кожному з цих тверджень? Яким чином, коли так, ці принципи суперечать одні одним?

а. "Ми, Народ Сполучених Штатів... видаємо і встановлюємо цю Конституцію..." Преамбула до Конституції

б. "Конгрес... не має права видавати закони, що обмежують свободу слова." Перша поправка.

в. "Кожна законна влада, законодавча чи виконавча, походить від народу. Влада у народу подібна до світла на сонці: природна, первісна, невідбірна і не обмежена будь-якою людською силою". Джеймс Берг

г. "Жоден писаний закон ніколи не зобов’язував більше, ніж неписаний звичай, який підтримує громадська думка". Керрі Чепмен Кет

д. "Вам належать права, що передують усім земним урядам. Ці права ніяк не можна скасувати чи обмежити людським правом, бо ці права походять від Великого Законодавця Всесвіту." Джон Адамс

е. "Народ створив Конституцію, і народ може змінити її. Це створіння його власної волі, і живе воно тільки завдяки його волі". Джон Маршалл

є. "...Жодної справи не забуто, окрім найдавнішої з-поміж усіх, яка, насправді, від початку нашої історії визначає саму суть політики: справи свободи проти тиранії". Ганна Арендт

ж. "Коли я відмовляюся коритися несправедливому закону, я не заперечую праву більшості наказувати, а просто апелюю від суверенітету народу до суверенітету людства". Алексис де Токвіль

2. Котре з цих тверджень, на вашу думку, є найпереконливішим? Чому?

3. Яка ваша позиція з цього приводу? Поясніть підстави своєї позиції на матеріалах самої ситуації і на підставі відповідних принципів.

Вправа на розвиток критичного мислення (5)

ЗАГРОЗИ І ВИГОДИ ЕНЕРГІЙНОГО УРЯДУ

Однією з головних проблем 1990-х років є реформування системи охорони здоров’я. Окрім численних складних вимірів охорони здоров’я як такої, постає конституційний вимір наступної проблеми: вигоди і небезпеки влади уряду. Федеральне планування охорони здоров’я означатиме неабияке поширення втручання федерального уряду в справи приватного сектору. Адже медичні послуги складають сьогодні близько однієї сьомої національного внутрішнього продукту.

Прихильники всебічної реформи системи охорони здоров’я обстоюють необхідність для уряду взяти на себе відповідальність за те, що скидається серйозною проблемою в сучасній Америці. Вони вказують на прецеденти, як-от систему соціального страхування, створену 1935 року як захід політики "Нового курсу". Критики федерального планування охорони здоров’я, з іншого боку, висловлюють своє занепокоєння будь-яким значним зростанням урядової бюрократії. Федеральне планування охорони здоров’я під проводом уряду, на їхню думку, становить потенційну загрозу для особистої свободи.

З огляду на ці складнощі й вимоги сучасного американського суспільства, якими мають бути належні межі повноважень енергійного уряду? Які критерії має використовувати громадянин для оцінки вигод і небезпек урядового регулювання?

1. Як застосувати до цієї ситуації наступні твердження? Які принципи та ідеали маються на оці в кожному з цих тверджень? Яким чином, коли так, ці принципи суперечать одні одним?

а. "... сприяти загальному добробуту". Преамбула до Конституції.

б. "Видавати усі закони, потрібні і належні для здійснення згаданих вище повноважень" Конституція, Стаття І, розділ 7.

в. "Якщо, шановні краяни, ви чекаєте на конституцію, яка є абсолютною перешкодою чинити зло, вам доведеться чекати довго, а коли дочекаєтеся її, вам не стане сили чинити добро." Олівер Еллсворт

г. "Уряд повинен містити в собі будь-яку владу, потрібну для повного досягнення цілей, які належать до його відання, і для повного здійснення сподівань, покладених на нього, вільну від будь-якого іншого контролю, але вразливу до загального добра і почуттів народу." Александер Гамілтон.

д. "Мушу визнати, я не прихильник надто енергійного уряду. Він завжди пригнічує." Томас Джеферсон

2. З огляду на складнощі і вимоги американського суспільства, якими мають бути належні межі повноважень енергійного уряду?

3. Котре з цих тверджень, коли так, є на вашу думку найпереконливішим? Чому?

4. Яка ваша позиція з цього приводу? Поясніть підстави своєї позиції на матеріалах самої ситуації і на підставі відповідних принципів.

Вправа на розвиток критичного мислення (6)

СМЕРТНА КАРА І КОНСТИТУЦІЯ

За винятком проблеми відокремлення церкви від держави, жодна проблема не загострювала так питання тлумачення конституції і ролі судової системи в ньому, як смертна кара. Напередодні свого виходу у відставку в 1994 році член Верховного Суду, Гаррі Блекмен, оголосив, що він надалі не підтримуватиме застосування смертної кари. Хоча він не сказав чітко, що вважає смертну кару неконституційною, але його зауваження дозволяють припустити, що смертна кара здалася для нього такою неприйнятною, що він більше не хоче бути причетним до її застосування.

Зауваження судді Блекмена викликали жваві суперечки, почасти через крайні думки щодо проблеми смертної кари у Сполучених Штатах. Вони викликають суперечки й тому, що припускають певне тлумачення тексту Конституції і великий ступінь суб’єктивності судді, який може впливати на таке тлумачення.

Чи відповідає смертна кара конституційним положенням? Її противники це заперечують. Вони вважають, що ця кара як така порушує положення Восьмої поправки про заборону "жорстоких і незвичайних покарань" - і через спосіб позбавлення життя, і через тривалі відкладання, що зазвичай супроводжують виконання смертних вироків. Опоненти твердять також, що застосування смертної кари порушує положення Чотирнадцятої поправки про рівний захист законом, бо її непропорційно часто застосовують до нужденних і представників меншин.

Інші громадяни, серед них і деякі противники практичного застосування смертної кари, вважають її конституційною. Текст Конституції, твердять вони, свідчить, що батьки конституції вочевидь мали намір дозволити смертну кару. І від народу, через своїх представників, а не суддів, залежить вирішення того, застосовувати такий вибір, чи ні.

Якби ви були членом Верховного Суду, як ви оціните цю проблему? Які точки зору та критерії ви застосуєте для витлумачення слів батьків конституції? Що ви вважаєте за належну роль суддів у розв’язанні цієї проблеми? Чи оберете ви іншу позицію, якби були законодавцем?

1. Як застосувати до цієї ситуації наступні твердження? Які принципи та ідеали маються на оці в кожному з цих тверджень? Яким чином, коли так, ці принципи суперечать одні одним?

а. "Не можна накладати... жорстоких і незвичайних покарань". Восьма поправка

б. "Жодне покарання ніколи не мало досить гамівної сили, щоб запобігти скоєнню злочинів". Ганна Арендт

в. "Ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без законної процедури..." П’ята поправка

г. "Ти даси життя за життя, око за око, зуб за зуб..." Вихід, 21:23-24

д. "Не вбивай". Вихід, 20:13

2. У чому полягає відмінність між конституційними принципами у пунктах "а" і "в" та біблійними реченнями у пунктах "г" і "д"? Чи містять ці ідеї те, що дозволяє людям доходити протилежних поглядів? Чи не тому, що якась правнича ідея перетворюється на моральну?

3. Котре з цих тверджень, коли так, на вашу думку є найпереконливішим? Чому?

4. Яка ваша позиція з цього приводу? Поясніть підстави своєї позиції на матеріалах самої ситуації і на підставі відповідних принципів.

Рекомендувати цей матеріал