Сергій Куксенко, вчитель історії, викладач курсів "Основи правознавства", "Права людини" та спецкурсу "Закон і підліток", директор школи (с.Мала Бурімка Чербанівського району Черкаської обл.)

Я директор звичайної сільської школи, де не більше 200 учнів, - це, я думаю, типова школа для села, для сіл України. Готуючись до цієї конференції, я мав обмаль, так би мовити, інформаційних матеріалів, і, можливо, те, що в багатьох регіонах різними організаціями в якійсь мірі вже робиться, - то я висловлюю тільки побажання, щоб воно робилось. І хочу сказати, що в якійсь мірі з тими виступаючими, яких ми слухали вчора, по багатьох аспектах я не згідний. Тому якщо те, що я буду говорити... Я прошу не сприймати це як таку догму, а як своєрідне запитання, для того щоб ми подумали, замислились над цим і ефективно працювали.

Епіграфом до цього виступу я взяв слова відомого давньогрецького філософа Платона: "З усіх наук найбільш удосконалює людину, яка ними займається, наука про закони". Тобто про закони, які вивчають наші учні і в основах правознавства і знайомлячись з тими чи іншими курсами по тематиці прав людини.

Створення в Україні високоразвинутого громадянського суспільства, соціальної і правової держави потребує нового покоління громадян України. Загальновизнано, що істотні зрушення у демократичному розвитку значною мірою залежать від стану громадянського суспільства. Через це - формування демократичної і політичної культури громадян, виховання в них потреби й навичок самостійного орієнтування у подіях та процесах, що відбуваються у суспільстві, захисту своїх інтересів і прав, отримання знань про ці прав та обов’язки - стає нині найвищим завданням державного будівництва в Україні. Важливу роль у цьому процесі, на мій погляд, повинна відігравати саме загальноосвітня школа, адже інформовані, активні і відповідальні громадяни формуються саме в школі. Японці стверджують: "У кого краща освіта, у того краща економіка". Але не лише на економіку, а й на всі сфери життя суспільства впливає рівень освіченості населення. У державах з багатими традиціями демократії широко культивують громадянську освіту, розуміючи, що демократична свідомість і поведінка не передаються з генами, а потребує невпинного виховання.

Ну, і тому, базуючись на цьому, я вважаю, що все-таки нам не треба боятися того, щоб в школах України вводилися курси "Права людини".

Громадяни України не мають належного досвіду життя в демократичному середовищі, Тому надзвичайно актуальним є виховання в дусі поваги до прав людини з раннього віку. У якому ж стані перебуває правова і громадянська освіта в наших загальноосвітніх школах сьогодні?

Ну, я буду говорити, мені так здається, про типові загальноосвітні школи. Те, що є досвід у деяких школах, які є передові в цьому відношенні, Луцьк та інші, я вважаю, що це своєрідний виняток від загального правила, яке є в Україні. Ну, що передбачають нормативні акти?

Нормативні акти передбачають, що елементи правових знань повинні засвоюватись учнями під час вивчення різних навчальних предметів. Правове виховання повинно здійснюватися також в позаурочний час. Проте, міцні правові знання на основі яких будуть формуватися навички правомірної поведінки, закладаються в процесі систематичної і цілеспрямованої роботи. Єдиним навчальним предметом, покликаним закласти основи правових поглядів, знань і переконань учнів, ознайомити їх з основами конституційного ладу України, дати їм початкові знання з різних галузей права є курс "Основи правознавства". Цей курс вивчається в 9 класі. На його вивчення відводиться півтори години на тиждень

Ну, я провів таке своєрідне дослідження статистичне, і виявляється, що ці півтори години вивчення основ правознавства становлять лише 0,55% інваріантної частини навчальних планів 10-річної школи. Нуль цілих п’ятдесят п’ять сотих процента! Навіть не один процент!

Вивчення цього предмету забезпечено державними програмами, підручниками. Навчальна програма, а відповідно до неї і підручники, надзвичайно інформаційно насичені, вимагають вивчення значної кількості термінів, що потребує напруженої інтелектуальної роботи і вчителя, і учнів.

Ну, я маю на увазі тих учнів, які після школи ходять і пасуть телят. Звичайно, ті учні, які працюють додатково з репетиторами бо навчаються на якихось курсах, - то інша ситуація. Але, на жаль, сьогоднішні умови в сільській місцевості такі, що після навчання в школі вони багато змушені працювати вдома. І, наскільки я інформований, то приблизно половина учнів і міських шкіл допомагають батькам то торгувати, то ще щось інше робити не пов’язане з навчальною діяльністю. І це призводить до того, що згасає інтерес до вивчення цього предмета.

У дев’ятому класі учні за власним вибором можуть обрати державний екзамен з "Основ правознавства", але, оскільки навчального часу на вивчення цього предмету відводиться мало, а матеріал вивчається обширний і достатньо складний для дев’ятикласників, то більшість учнів уникають екзамену з правознавства.

"Основи з правознавства", програму з цього предмету, на мій погляд, необхідно допрацювати, доповнивши її методичними вказівками для вчителя таким чином, щоб після кожного розділу були розміщені основні вимоги до вмінь учнів, які б передбачали: 1) про що учні повинні мати уявлення, вивчивши розділ; 2) що вони повинні знати; 3) що вони повинні вміти; 4) які поняття повинні засвоїти.

Важливу роль у громадянській освіті щодо прав людини належить історії. На сьогоднішній день частка історії в навчальному плані моєї школи становить лише 6% усього навчального часу. Методологія історії заохочує демократичний, багатоваріантний підхід, адже: 1) будь-яке історичне твердження повинне базуватися на фактах; 2) потрібно приймати до уваги всі можливі точки зору; 3) думки повинні оцінюватися відношенням до раціональних доказів і розумінням інших точок зору.

Дуже добре, що Міністерство освіти ввело як обов’язкові державні екзамени з історії України у 9 класі та історії України і всесвітньої історії ХХ ст. в 11 класі. Екзаменаційні білети в 11 класі містять також окремі питання, що стосуються основ конституційного ладу України. Це сприяє більш серйозному ставленню учнів до вивчення цих навчальних дисциплін. У своїй школі за рахунок годин варіативної частини навчального плану я ввів у 10 класі курс "Права людини" (хоча програма розрахована не на один, а на два роки вивчення цього курсу), а в 11 класі - курс "Людина і суспільство", на жаль, лише по одній тижневій годині, що разом становить лише близько 0,65% навчального плану 10-річної школи або по 2,7% навчального плану в кожному класі. Це, безумовно, дуже мало. Необхідно, щоб Міністерство освіти переглянуло кількість навчальних годин на вивчення правових дисциплін і громадянської освіти у бік збільшення.

Я повинен сказати, що спілкуючись тут з учасниками конференції, я побачив, що у людей є значні напрацювання і, звичайно, це можна використати, але головне, щоб це дійшло до вчителя. Я вважаю все-таки, що я, так би мовити, в своєму соку варюся, не дивлячись на те, що намагався і в обласному центрі, Черкасах, підтримувати зв’язки з необхідними зацікавленими особами, у себе в районі. Був учасником конкурсу "Вчитель року (вчитель правознавства)", де зайняв друге місце по області. Але все-таки не вважаю, що достатній досвід є для роботи. Тому я так думаю, що і багато вчителів інших шкіл потребують саме такої допомоги. Ну, за роки роботи практично створив власний варіант підручника по основах правознавства. І от в минулому році ради такого інтересу спортивного, так би мовити, одну із розробок уроку послав на конкурс "Досвід освітян", що організували редакції освітянських видань, - то відзначено заохочувальною премією. Я так думаю, що в багатьох вчителів є теж такі наробки. Мені сьогодні буквально показували з Харкова, як вчителі працювали, що вони мають. Я думаю, що нам якось необхідно об’єднати ці зусилля для того, щоб спільно із правозахисними організаціями і, можливо Інститутом змісту і методів навчання все-таки спланувати роботу, щоб були таки належні підручники.

Необхідно також підготувати навчально-методичний комплект: 1) навчальні програми з добре розробленими основними вимогами до вмінь учнів по кожному розділу програми; 2) відповідні підручники; 3) хрестоматії або книги для читання; 4) збірники завдань і вправ, робочі зошити; 5) словник основних понять; 6) методичні посібники для вчителів; 7) набір унаочнення (таблиці, слайди та ін.). Ці матеріали повинні відповідати кращим зарубіжним аналогам в галузі прав людини і громадянської освіти в середній школі.

Але все-таки від імені конференції я хотів би звернутися - тут учора перед нами виступав представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини - можливо, до Ніни Карпачової. І в такому плані: вивчити і розглянути в ракурсі досвіду викладання правових дисциплін в зарубіжних країнах і в Україні. І якщо дійсно ми на основі цього можемо довести необхідність збільшення годин у навчальних планах, то я думаю, що це буде поштовхом для того, щоб Міністерство освіти все таки звернуло увагу на цей бік питання щодо загальноосвітніх шкіл.

Лише вирішивши названі питання, ми зуміємо поставити на належний рівень викладання прав людини і громадянську освіту в школах України.