Голос волі вічно живий

Узвичаєний і узаконений гніт - велике зло світу. Воно постійно повторюється в історії. Вічні війни, переможці й подолані... Змінюються форми увіковічення рабства, але завжди незмінний закон свобідної волі, який диктує нові й нові форми боротьби за визволення. Він вчить людину різних способів мотивації, аргументації, виправдання боротьби. Постійність гніту притуплює наше сприймання, але НЕ ВИПРАВДОВУЄ. Терор зухвалих сміливців, повстання гайдамаків, революція мас - це екстремальні відрухові реакції на те безбожне нелюдське нехтування особи і народу, яке не може бути прийнятим. За самою своєю природою людина - з даром безсмертної душі, з даром свобідної волі - ніколи не зможе примиритися. А коли примириться, то вже до кінця днів залишається калікою.

Споруджувати дім, будувати стосунки, будувати життя можна тільки на фундаменті справжності. Інакше закладене в основу зло проростатиме щоденно...

Лист Мартіна Лютера Кінга з тюрми - який це знайомий жанр для нас, українців усіх поколінь! Мало не всі, хто вийшов на поле громадянського обов’язку, писали такі листи з тюрми. У них обгрунтовували своє природне право любити й шанувати історію свого краю... Доводили свою невинність перед Законом Божим. Вказували на несправедливість законів безбожних, яких, до того ж, сама влада не поважає і не дотримується.

З тюрми намагалися доводити ті аксиоми, які порядна влада мала б покласти в основу свого законодавства і свято дотримуватися їх в ім’я самоповаги і задля своєї стабільності.

Але, як правильно говорить Кінг, кодекс повинен відповідати законам моралі і Законам Божим. Не може бути справедливості в одному, в той час, коли несправедливість чиниться в іншому.

Пригадується, "під сонцем сталінської конституції" ми не знали обурливої сегрегації, яка, до речі, згуртовує дискримінованих і штовхає їх до об’єднання.

"Новомова" комуністичного режиму прийняла всі найдемократичніші слова і засвоїла найпрогресивніші формули. Але під маскою інтернаціоналізму Сталін підіймав тост за "найвидатнішу націю" - великий російський народ. І то саме тоді, коли інші народи було депортовано в різні місця заслання - Сибіру і Казахстану. Бюрократичне лукавство створювали тисячі форм превілеювання "найвидатнішої нації", теж одуреної, задобреної - за рахунок інших. І обиватель на компартійному рівні ("а групи, зазвичай, аморальніші за осіб") усе це сприймав за належне.

Розпорядження про переведення діловодства чи шкільництва (в Україні, Білорусі, Молдові) на російську мову виконувалося негайно і беззастережно - і при Сталіні, і при Брежнєві. Телефонна вказівка з центру не рахувалася ні з людьми, ні з законами.

Якщо навіть В.Леніна шокували манери шовіністів - "підле цькування за "сепаратизм" людей, які не можуть захищатися", і післяреволюційна "навала істинно російської людини, великороса, шовініста, по суті негідника і насильника, яким є типовий російський бюрократ", то можна собі уявити, який то мав бути рівень національної дискримінації "в сім’ї вольній, новій".

Відома з брежнєвських часів анекдота: "А яке було ваше прізвище перед тим, як ви записалися Іванов?" говорить і про тип заляканої людини, що зрікається імені батьків, і про "добровільно-примусові" умови, і про тип лояльного громадянина, який не обурюється, а розважається, коли інших цькують.

На жаль, ті часи тільки зовні змінилися. Наш зацькований "білий негр" на колгоспних плантаціях не тільки не позбувся комплексу нижчевартости, а навпаки. Держиморда, та ще й з капіталом, одверто і в очі гвалтує сумління людей - культурних, але бідних, невлаштованих і, по суті, безправних. На нього працює "демократія" і "законність" у нинішньому варіанті.

Найсміливіші пробують захищатися. Ноздрьовська демократія і куплена преса називає їх екстремістами. Комуністи, які не відмовляються від свого злочинного минулого, не соромляться називатися комуністами. У той же час захисників людської і національної гідності називають екстремістами. А цієї назви вже ніби треба соромитися. І знову доводити: "Я не екстреміст, я тільки гостро реагую на насильство" і т.п.

З великим тактом Кінг розважливо пояснює ті деликатні поняття і ситуації, абсолютно стосовні й до нас.

Однак у його листі варто звернути увагу на проблему методів боротьби. Відомо, що наша нива засіяна грубим насильством, і те насильство час від часу вибухає терором. Не тільки в кривавих інцидентах. У розмовах щораз частіше чути большовицький образливий тон. Н.Вітренко, претендуючи на президентство, гарантує для ідейних противників репресії. Кримінальне мислення і готовність до найлегшої реакції без розрізнення засобів - найважчий спадок комуністичного режиму.

Відчувається потреба організувати в суспільстві навчання боротьби чесними методами. Ці методи важчі, вони вимагають більших моральних сил, зате вони результативніші. "Свідомі можливих труднощів, ми завзялися здійснювати самочищення. Було започатковано низку семінарів з ненасильства, і ми постійно питали себе: "Чи здатен ти приймати удари без помсти?"

В істоті, це і є Христова наука непротивлення злу насильством. Вона добра для мужніх і мудрих. Нею треба опановувати кожен день.

Але головне, чого вчить Мартін Лютер Кінг, - це боротьба. За права, за гідність, за свою національну честь треба боротися постійно і винахідливо. Боротися проти ледарства та інертності в собі - за сократівське збудження розумової активності, "щоб люди позбулися залежності від міфів і напівістин та піднеслися у простору царину творчого аналізу й об’єктивної оцінки".

Отже, передусім боротьба. Постійна розумова і духовна боротьба за утвердження основ справедливості.

Хто бореться, той поборе...