Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1372943650


Ювенальна юстиція. Можливість впровадження в Україні

15.05.2013
автор: Андрій Руських Учень 10-А класу школа № 85, м. Харків

Ювенальна юстиція.
Можливість впровадження в Україні
[1]

Андрій Руських

Учень 10-А класу школа № 85, м. Харків

Харківської міської ради Харківської області

Науковий керівник: Антонюк Тетяна Петрівна

вчитель історії та правознавства

 

ВСТУП

Права дитини є категорією прав людини, втім діти потребують особливого захисту з боку держави, що передбачено міжнародними документами та національним законодавством України.

На сьогоднішній день в Україні багато проблем стосовно дотримання прав дитини, тому що українське законодавство має декларативний характер і не має системного підходу до створення дієвих процедур захисту прав дитини.

Доповіді державних посадовців, предметом яких нібито права дитини, насправді зазвичай розповідаюсь про кількісні та якісні показники благонадійності та розміри соціальної допомоги.

На цю проблему звертає увагу й комітет ООН з прав людини у своїх рекомендаціях щодо періодичної доповіді України.

Метою роботи є вивчення історії розвитку ювенальної юстиції, спроб її впровадження в Україні та висвітлення проблем із запровадженням ювенальної юстиції в Україні.

Основним завданням науково-творчого пошуку були: дослідження спеціальної наукової літератури за темою, огляд статей в газетах та журналах дослідників цього питання, бесіди із працівниками кримінальної міліції щодо неповнолітніх, вивчення доповідей правозахисних організацій стосовно дотримання прав дітей в Україні.

Літератури за цією темою дуже мало. Багато уваги цьому питанню приділяють на сторінках щорічного збірника «Права людини в Україні», який видається у Харкові за фінансової підтримки Національного фонду демократії (США) за редакцією Євгена Захарова.

Ці дослідження розглядають стан щодо прав людини в Україні, щорічно піднімають питання про ювенальну юстицію і проблем її впровадженням в нашій державі. Достатньо місця у виданні займає обладнання «зелених кімнат», які повинні проводити соціально-психологічну роботу з дітьми, що постраждали від сексуальної експлуатації чи сексуального насильства.

Збірник надає рекомендації для усунення порушення прав дітей і поліпшення ситуації в цілому.

Популярними сучасними авторами є Максим Іллюк, Галина Каплюк та Альона Блохтур, які часто друкуються на сторінках періодики з метою залучення читачів до обговорення перспектив ювенальної юстиції в Україні.

 Ця тема є дуже складною та суперечливою, потребує об’єднання сил прихильників такої юстиції і просто чесних людей для проведення роз’яснювальної роботи в суспільстві, висвітлення її в пресі, інтернеті.

 У цій роботі виконується аналіз проблем становлення та розвитку ювенальної юстиції в сучасній Україні. Обґрунтовується необхідність цілеспрямованої державної політики у цьому напрямку. Характеризуються інститути, функції та принципи ювенальної юстиції.

 


РОЗДІЛ 3

Проблеми із запровадженням
ювенальної юстиції в Україні

Ще у 1997 році, ратифікуючи Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе зобов’язання щодо запровадження ювенальної юстиції на національному рівні. Проте і до сьогодні це питання не вирішилося, більш того, воно набуло суспільного загострення. Оскільки, готуючи проекти реформування системи, на жаль, ніхто не замислився над проведенням роз’яснювальної роботи з населенням, що і призвело до суспільного спротиву. Навіть той проект Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, який підготовлено Міністерством юстиції України, не є оптимальним, оскільки враховує забезпечення прав тільки тих дітей, які знаходяться у конфлікті із законом, не приділяючи жодної уваги інтересам дітей, які перебувають у контакті із законом, тобто тих дітей, які потерпіли від правопорушень.

I Комітет ООН з прав дитини, і Комітет Міністрів Ради Європи неодноразово вказували Україні на відсутність існування на національному рівні процедур, дружніх до дітей. Необхідно констатувати, що чинну кримінально-процесуальне законодавство не враховує інтереси дітей, які постраждали або стали свідками злочинів. Аналіз чинного кримінально-процесуального законодавства Україні вказує на те, що нерідко законодавець, орієнтуючись на міжнародно-правові норми, забезпечує безпрецедентний захист та розширення прав осіб, що вчинили злочин, у той час, коли потерпілі від злочинів, зокрема діти-жертви залишаються без належної державної допомоги та уваги. У чинному українському законодавстві не враховується уразливість дітей-жертв, не адаптовано процедури для визнання їхніх особливих потреб. Навіть найбільш розповсюджена слідча дія на досудовому слідстві – допит неповнолітнього потерпілого, виходячи з аналізу ст. 171 КПК України, може поводитися за аналогією з допитом дорослої особи.

 В жовтні та листопаді у Верховній Раді України зареєстровано 2 законопроекти, що мають за мету вдосконалити чинне кримінально-процесуальне законодавство в аспекті дотримання прав дітей, які потерпіли або стали свідками злочинів, під час досудового та судового слідства. Це, зокрема, законопроекти № 7340 «Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо допиту неповнолітніх потерпілих і свідків)» та № 7391 «Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації)».

Водночас певними політичними структурами та при підтримці російської православної церкви розгорнутий рух проти впровадження ювенальної юстиції. Ними створені спеціальні сайти, проводяться вуличні акції та протести, вони активно працюють в різноманітних інтернет-форумах та соціальних мережах.

Українська громадськість почала боротьбу з введенням інституту ювенальної юстиції в Україні. Про неприпустимість цього заявили 19 травня на прес-конференції експерти більш ніж десяти громадських організацій, у тому числі «Православний батьківський комітет», Союз Жінок України «За майбутнє дітей», "Здорова Нація", «Батьківська держава». З критикою ювенальної юстиції виступила Валентина Семенюк-Самсоненко, голова організацій «Союз жінок України» та «За майбутнє дітей» : "Ювенальна Юстиція, під яким би "соусом" вона не подавалася, неминуче веде до корупції. І у нас буде не лише торгівля майном і землею, але і торгівля дітьми. У нинішній концепції людині далекому від політики може бути складно помітити загрози, які вона несе: знищення сімейних цінностей, створення конфлікту в сім’ї, масову крадіжку українських дітей, які стануть донорами людських органів за кордоном, використання захищених ювенальною юстицією підлітків для скоєння кримінальних злочинів. Я б порівняла цю концепції з красивим тортом з хорошою дозою миш’яку усередині".

Концепцію ювенальної юстиції серед населення практично ніхто не читав, але збурення в суспільстві дуже серйозне. Так відбувається тому, що в Росії вже є ця інституція, вони зробили багато хибних кроків, з цього вийшло багато негараздів. Зокрема, там дуже негативно налаштовані релігійні організації, тому що вони зводять всю суть ювенальної юстиції до того, що дитина може поскаржитися на своїх батьків за те, що її б’ють. Це насправді зовсім не суть ювенальної юстиції, бо це буде дуже серйозна і важлива галузь регулювання стосунків закону і неповнолітніх. Вона стосується всіх сфер життя неповнолітнього, який є в конфлікті з законом. Це і самі підлітки, які скоюють якісь правопорушення або вживають наркотики, або, наприклад, ситуації, якщо батьки розлучаються чи якщо батьків позбавляють батьківських прав.

 Карний кодекс для неповнолітніх фактично повторює ті самі статті, що і для дорослих, просто прописаний менший строк і відповідно вік (для 14 років такі-то статті, для 16 – інші). Але це неправильний підхід, тому що це ще діти, у них не сформована особистість. Тому принцип «відповідності» нашої юстиції, тобто чим більший злочин, тим більше карати, не підходить для дітей. Принципова відмінність ювенальної юстиції від юстиції для дорослих в принципі «доцільності». Там покарання не відповідно до серйозності злочину, покарання застосовують саме таке, яке буде доцільним для цього підлітка. Це дуже важливо, тому що одні і ті самі правопорушення скоюють підлітки, які мають зовсім різний тип дисадаптації. Якби була ювенальна юстиція, тоді б можна було говорити про якісь спеціальні заклади та програми відповідно до кожного з чотирьох типів дисадаптації.

 Якщо буде ювенальна юстиція, то це і інститут судових вихователів, тобто це буде обґрунтоване соціальне втручання в дисфункційну сім’ю, що буде можливістю кризової інтервенції. Якщо будуть технології соціальної роботи та психологічної допомоги, які на сьогодні для нас нереальні, тому що немає законних підстав допомогти дитині, яка виховується в несприятливих умовах, тоді все це запрацює. Це буде дуже важливий і великий крок в розвитку нашого суспільства та для попередження злочинності. Якщо на сьогодні завдяки цим програмам ми можемо допомогти із ста дітей груп ризику, які потім стануть наркоманами та злочинцями, одній-двом дітям, то тоді принаймні п’ятдесят дітей можна буде врятувати від цього шляху.

 

ВИСНОВКИ

Проблема здійснення судочинства стосовно неповнолітніх набуває з кожним роком все більшої актуальності, тому що діти потребують особливого захисту з боку держави, як це передбачено міжнародними документами та національним законодавством України.

 Зараз в Україні багато проблем стосовно дотримання прав дитини, тому що українське законодавство має декларативний характер і не має системного підходу до створення дієвих процедур захисту прав дитини.

 Ювенальна юстиція - це спеціалізована гілка судової системи, яка збирає в себе сукупність правових механізмів, спрямованих на забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, що реалізується системою державних і недержавних органів, установ і організацій. Одною с причин впровадження ювенальної юстиції є захист неповнолітніх правопорушників від суворості "дорослих" покарань. Тобто, вважалось, що кожна дитина, теоретично, може бути виправленою та стати повноцінним громадянином за умови відповідних рішень представників Феміди та ставлення громади. Ця тенденція має перехідний характер від караючого правосуддя до реабілітаційно-виховного. Також ювенальна юстиція передбачає створення державного органу, основною функцією якого є питання внутрішньо-сімейних відносин та їх регулювання.

 На сьогоднішній день в Україні відсутня ювенальна юстиція як автономна система і розгляд справ по відношенню до неповнолітніх здійснюється у контексті принципів і норм загальної юрисдикції та Сімейного і Кримінального кодексу України. Але на просторах нашої країни були деякі кроки для розвитку окремої гілки судової системи для неповнолітніх.

 24 травня 2011 року Президентом України Віктором Януковичем було схвалено указ про концепцію розвитку Кримінальної юстиції щодо неповнолітніх. Зміна назви «ювенальної юстиції» на «кримінальну» стала наслідком критики з боку суспільних груп, зокрема «православної громадськості», які виступають проти посилення прав жінок і дітей, вбачаючи в цьому руйнування патріархатної ідеології та взаємовідносин).

 Аналізуючи ювенальну юстицію з різних боків, можна виділити позитивні й негативні ознаки. Якщо говорити "За", то можна припустити, що введення ювенальної юстиції допомогло б батьківській свідомості. Можливо, батьки будуть більше думати, що вони у відповіді за свою дитину. Таким чином відбувається регулювання ступені відповідальності.

Але й знайдуться аргументи, які викликають у людей стурбованість і настороженість. Багато хто побоюється ситуації, коли дітей почнуть вилучати із сім’ї за найменший проступок батьків. Наприклад, у Франції, якщо дитина поскаржиться на своїх батьків, с приводу того, що вони їй щось не дозволяють або не дають кишенькові гроші, - це може бути підставою для судового розгляду. Другим супротивом є здогадки, що в результаті усвідомленої безкарності розгул дитячої злочинності знайде свого піку. За даними статистики, в країнах з працюючою Ювенальною юстицією злочинність все більше молодіє, дитячі злочини там відбуваються в рази частіше, порівняно з іншими країнами. Серед негативних моментів потрібно відзначити, що в Україні не торкаються питання адміністративного судочинства, пов’язаного із дітьми.

Не можна брати модель ювенальної юстиції "західного типу" і шаблоном вставляти в Україні, через менталітет та непристосованість існуючої правової системи вона просто не приживеться, її необхідно адаптувати.

Система ювенальної юстиції повинна бути побудована враховуючи закономірності розвитку дитини, бути науково обґрунтованою, включати в себе систему захисту дитини, яка вчинила злочин, потерпіла від злочину, або над якою було вчинене порушення її цивільних прав.

При складанні цієї роботи я вирішив провести опитування серед однокласників і друзів на тему: «Чипотрібнозапроваджуватиювенальнуюстицію в Україні?» За результатами опитування, 65 % віддали перевагу позитивній відповіді, 15 % —негативній, а приблизно 20 % опитуваних вважають за потрібне впроваджування ювенальної юстиції за умови, якщо вона буде детально доопрацьована та ідеально пристосована до української судової системи.

 Викладений матеріал дозволяє зробити висновок, що перш ніж впроваджувати ювенальну юстицію в Україні, концепцію її розвитку необхідно ретельно доопрацювати та попередньо провести прогресивні реформи в напрямі розвитку правосуддя щодо неповнолітніх.



[1] Скорочено. Повний текст роботи див. тут

 

Рекомендувати цей матеріал

коментарі