Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1343307789


Знайомтесь з героїнею: Адвокат міста

26.07.2012
автор: Єгор Соболєв
джерело: www.svidomo.org

Марина Соловйова – з тих людей, які роблять вирішальні внески у справу, але на фото, в медіа та й підручниках історії незаслужено займають замало місця… Притому, що такі як вона – гострий дефіцит у Києві: адвокати, який переконано, незламно і при цьому професійно відстоюють суспільні інтереси. І проти кого – забудовників, які стільки собак з’їли на вміння повернути закон на свою користь або просто потоптатися по ньому.

Я фан Соловйової вже багато років. Кожної зустрічі заряджаюся її світлом. Нижче її інтерв’ю. Заряджайтеся і Ви. Або самі світіться:)

* * *

Що об`єднує Жовтневу лікарню, сквер Зої Космодем`янської та Гостинний двір? Не лише те, що на ці місця важливих спогадів для багатьох киян в різний час націлили бульдозери забудовники. Не лише те, що кияни повстали, щоб зупинити варварство. Але й те, що в усіх цих місцях разом з ними воює адвокат-волонтер, яких так не вистачає в більшості битв киян за свої права. Марина Соловйова не просто воює - вона перемагає. Минулого тижня ми мали вінчати її черговим вінком: Пейзажна алея остаточно повернута киянам.

Все, перемога?

Так, мені прийшов лист про те, що державний акт про власність на цю землю Міністерства закордонних справ скасовано. Тепер там остаточно не можна будувати.

Скільки у Вас вже скальпів забудовників?

Ми зараз з вами порахуємо: Гончара 5-7, Гончара 1-3, Стрілецька, 10/1, Пейзажна алея. І ще Жовтнева лікарня. Але там також то добре, то погано, у нас ще йдуть суди.

А як вам вдається перемагати забудовників?

Не в 100% випадків. На Гончара, 22 — там, це збудувало будинок грузинське посольство. Там жителі розділилися і ми програли. 

Ну, Гончара 17/23 не можна сказати, що це виграшне діло. Взагалі будівельна мафія це досить серйозний супротивник і не легко з ними боротися.

Хто ж цього не знає. Так як у Вас виходить?

Насправді нормативна база по усіх цих об’єктах говорить тільки у нашу користь. Наприклад, скрізь немає згоди Верховної Ради України на забудову. А 150-а та 151-а стаття Земельного кодексу прямо говорять, що якщо землі мають історико-архітектурне значення, то Київрада перевищує свої уповноваження, виділяючи цю землю без дозволу парламенту. 

Ми чули "у нас закони непогані". Але ж чиновники і суди продажні. Як ви боретесь з другою проблемою?

В кожному випадку по-своєму. Це не значить, що треба складати руки. Є інші різні організації. Не почує перший суддя - можуть почути інший.

А наскільки важливий вуличний супротив? Це допомагає вам у судових війнах?

Безперечно допомагає! Якщо б не було на Пейзажній алеї такої активної підтримки громадських організацій, місцевих жителів, якби ми разом не засипали котлован, не руйнували огорожу, то скоріш за все там були б зараз не твори Скритуцького, а стояв би дім.

А з чого почалася Ваша боротьба? Коли ви кинули нормальне життя і почали займатися волонтерскими битвами із забудовниками?

Тоді, коли у моєму дворі, де я живу, віддали сквер на Гончара 1-3, 5-7 під забудову Словацькому посольству. Це сквер, де виросли мої діти. Усі жителі були обурені. Нікуди було діватися, прийшлося взятися за цю справу.

І буквально за півроку — Пейзажна алея. А це ж через дорогу. Мої діти навчалися у 25-ій школі, прогулювали свої заняття на Пейзажній алеї і Андріївському узвозі. І я дуже любила це місце, ще з дитячим візочком прогулювалася там. Усе це моє рідне.

А як вас тоді занесло в Жовтневу лікарню?

Після цього, коли були рішення Верховного суду по Гончара, народ почав підтягуватися. Прийшли з Богомольця і кажуть: “Візьміться”. А я відповідаю, що я тільки поряд зі своїм домом берусю. Але їм вдалося мене умовити.

Хоча, зверніть увагу, в основному мої об’єкти це Стрілецька, Гончара, Зої Космодем’янської — той центр, який дійсно дорогий, який я люблю і знаю. (Минулого тижня Марина взялася і за Гостинний двір, до якого від її дому пішки не менше хвилин двадцяти:)).

А що Вам говорять інші юристи про ваше волонтерство?

По-різному. Деякі допомагають. На Пейзажній алеї не одна я, а декілька юристів представляють інтереси людей.

Якщо Ви стали головою Верховного суду, що б ви зробили?

По-перше, я б врятувала будинок, що руйнується на Великій Житомирській, 32. Це така пам’ятка модерну, я коли ходжу повз нього, у мене завжди болить душа. Як би у мене був мільйон, я б віддала його на реставрацію цього будинку. Також я б врятувала в центрі ті будівлі, які бережуть Київ, його вигляд. Щоб наші діти і наші онуки мали щастя ходити цими вулицями.

* * *

Рекомендувати цей матеріал