Громадськість і ЗНО

Дискусії, що розгортаються навколо зовнішнього незалежно оцінювання (ЗНО) свідчать про необхідність ширшого розгляду переваг і перспективності цієї системи, особливо за умов перехідного суспільства, коли корупція й хабарництво набули системного характеру. Якщо у країнах Європейського Союзу на запитання: “Чи хтось вимагав або очікував від вас хабара за його/її послуги протягом останніх 12 місяців?” – 89 % респондентів у 2007 і 2009 роках відповіли “Ні” (“так” відповіли у 2007 році 11 %, а у 2009 – 9 %) [1], то в Україні кожний знає, що відповіді на це запитання були б діаметрально протилежними. Звідси висновок, що будь-яка реформа, нововведення чи інновації мають бути в здатності протистояти корупції. 

Проте ЗНО ми повинні розглядати у такому контексті: по-перше, забезпечення прав людини на освіту, по-друге, підвищення якості освіти та залучення до європейського освітнього простору, по–третє, його впливу на загальний процес демократизації освітньої сфери. Водночас нова система  повинна  посилити розвиток демократичної культури й громадянської активності школярів та студентів, без залучення яких неможливо провести демократичні зміни в освіті та досягти сучасного європейського рівню та стандартів. Це буде сприяти утвердженню принципу громадсько-державного управління освітою, який передбачає посилення впливу громадянського суспільства в освітньо-виховному процесі, встановлення партнерських відносин, викорінення корупції тощо.

Запровадження ЗНО передбачає забезпечення рівного доступу громадян до освіти, підвищення якості навчання та створення умов для подолання негативних явищ, таких, як корупція, хабарництво тощо. Погодимося, що вступ до ВНЗ за результатами ЗНО є однією із найрезультативніших реформ останніх років, яка позитивно впливає на трансформацію всієї освітньої сфери. Тому актуальним завданням є забезпечення її незворотності (продовження) та поширення у вищій школі. Проте потрібно враховувати, що за період незалежності багато суспільно важливих реформ розпочиналися, але не були доведені до завершення, що врешті негативно позначилося на процесах демократизації країни, призводило до зубожіння населення та демонструвало нашу нездатність перед зарубіжними партнерами. Зважаючи на те, що запровадження ЗНО в Україні підтримується зарубіжною спільнотою в контексті Болонської системи, його згортання може нанести суттєвий удар по освітній системі країни.

Водночас потрібно побачити причини, з огляду на які реформи в нашій країні лишаються на місці в той час, коли інші країни демонструють здатність динамічно проводити реформи і рухатися в перед. На прикладі запровадження ЗНО слід визначити три аспекти: по-перше, реформи повинні закріплюватися на законодавчому рівні; по-друге, за умов часто непрацюючого парламенту потрібно віднаходити інші можливості проводити реформи; по-третє, потрібно залучитися підтримкою громадськості; по-четверте,  передбачити, попередити, скувати дії корупції (злочинності) та противників реформ.

Всі пам’ятають, що ще в кінці січня 2009 року Уряд вніс проект змін до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про вищу освіту» стосовно унормування запровадження зовнішнього незалежного оцінювання рівня знань. Законопроектом пропонувалося унормувати правовідносини у сфері зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів і здійснення прийому їх до вищих навчальних закладів на конкурсній основі незалежно від форми власності навчального закладу і джерел фінансування навчання. Проте дві спроби протягом березня-квітня 2009 року прийняти  закон, який би вніс зміни і унормував питання, пов’язані із підготовкою і проведенням ЗНО, не мали успіху. Проект Закону України ″ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти і встановлення відповідальності за порушення порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань та використання його результатів″ був відправлений на доопрацювання. Проте завдяки зусиллям реформаторів на чолі з І. Вакарчуком робота з організації проведення зовнішнього незалежного тестування у 2009 році продовжилася відповідно до існуючої нормативно-правової бази, чинних законодавчих і підзаконних актів, хоча прийняття закону напередодні значно посилило б діяльність всіх задіяних ланок.

Що ж не вдалося зробити, то це, по-перше, повністю взяти під контроль корупцію. Десятки підпільних груп кинулися “клепати” посвідчення пільговиків, “відповіді” на тести тощо. Відомо, що для подолання корупції потрібні дві головні умови – політична воля і рішучість з боку держави та нетерпимість до корупції з боку суспільства. Закономірно, що корупція прагне зруйнувати незалежне тестування, спочатку “вибивши” для себе дохідні місця: співбесіди, іспити,  наявність пільг тощо. Але, як показує досвід запровадження ЗНО, навіть  в умовах країни,  в якій не утвердилися демократичні цінності, можна різко зменшити вплив корупції і подати надію зневіреному населенню. По-друге, залучення громадськості, молодіжних організацій, шкільного, студентського самоврядування на підтримку реформи було недостатнім. Чиновник є чиновник, він не в здатності відстояти реформу, і як тільки «зверху» відбувається зміна настроїв, більшість з них миттєво  “прилаштовуються”, “вивертають шапку”. Єдині, хто може чинити супротив згортанню демократичних реформ, – це громадськість та опозиційні політичні сили.

Отже, для того, щоб ЗНО утвердилося як демократична система, яка забезпечує рівний доступ в отриманні якісної освіти і підсилює рух країни до демократії, потрібно рухатися вперед і створювати чіткий механізм на кожному з етапів його запровадження: державна підсумкова атестація (ДПА), незалежне зовнішнє оцінювання, зарахування до ВНЗ.

У цьому контексті втішною новиною стало рішення МОН у минулому році про розділення ДПА й тестування у часі.  Державна підсумкова атестація, яка ґрунтується на базі Державного стандарту, дія якого поширюється на всю країну, незалежно місто це чи село,  безперечно сприяє підвищення якості освіти. ДПА охоплює всіх учнів і орієнтує їх на отримання Атестату. Але якщо ми розглядаємо Атестат як результат клопіткої роботи учня протягом всього часу навчання, то закономірним є визначення середнього балу Атестата й залучення його у якості необхідного компонента для вступу до ВНЗ. Таким чином, ми значно підсилюємо зацікавленість учнів у вивченні усіх дисциплін, а не тільки тих, які обираються для ЗНО. Посилення уваги до ДПА та Атестату є позитивним кроком у напрямку підвищення якості освіти і заохочення учнів до вивчення всіх предметів та до отримання Атестату з якомога високими оцінками. Таким чином, визначення середнього балу Атестату є цілком закономірним і позитивним, але, при цьому, він має становити не більше 50 балів. Якщо запровадити 200 балів, ми зіткнемося з тисячами “намальованих” атестатів, а школярів, які добросовісно навчалися, знову відкинемо на узбіччя.  

Проте сучасна школа не обмежується лише роботою на Атестат. За умов, коли країна здійснює перехід до демократії й громадянського суспільства, проблеми громадянської освіти, формування громадянської культури і лідерських якостей молоді та їх практичне втілення набувають особливої актуальності. Громадянська освіта виявляється у практичних діях, зокрема в діяльності учнівських і студентських структур самоврядування, які мають стати однією із складових громадсько-державного управління освітою. У цьому контексті важливо прискорити перехід до  компетентнісної освіти, яка передбачає зорієнтованість на практичні результати, врахування досвіду особистої діяльності, вироблення демократичних цінностей і життєво необхідних знань та умінь учнів. Інакше кажучи, весь освітньо-виховний процес має за мету формування компетентності, як загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях особистості та активній дії як у навчанні, так і в позаурочний, вільний час. Оволодіння  компетенціями (поведінковими настановами) дозволяють учням виявляти себе, мотивують їх на діяльність, орієнтують на систему навчання упродовж всього життя.

Зважаючи на вищевикладене, досягнення й успіхи учня у громадській, волонтерській діяльності, участь у шкільному самоврядуванні та житті місцевої громади цілком можуть стати однією із складових оцінювання. Для цього потрібно, наприклад, розробити шкалу оцінювання індивідуальних досягнень учня за 12 – ти бальною  системою за  схемою: участь у шкільному самоврядуванні, культурно-спортивних заходах, наукових гуртках, олімпіадах, МАН, знання іноземних мов тощо та занесення до портфоліо учня (це оцінювання за принципом “здібності, досягнення, перспективність”). Активна громадська робота школяра, його участь у суспільно важливих акціях, шкільна та позашкільна волонтерська робота, успіхи і досягнення можуть бути оцінені за методом портфоліо, підготовленого учнем за участю органів шкільного самоврядування і шкільної педагогічної ради, з визначенням середнього чи високого рівня активності  та їх рекомендаціями про схильність і перспективність учня. Таким чином, ми прагнемо того, що громадська активність випускника, волонтерська робота, участь учня в  олімпіадах та по лінії МАН різного рівня, досягнення у спорті та інше будуть підсилювати його позиції під час обрання ним свого життєвого шляху (вступ до навчального закладу, прийняття на роботу чи укладення контракту на службу до  армії тощо). Цей підхід цілком відповідає вимогам сучасної педагогіки щодо посилення ролі самооцінювання учнів та залученості шкільного самоврядування до вирішення важливих питань. 

Наступний етап – це організація сесій з незалежного тестування для тих, хто бажає вступити до ВНЗ на денну чи заочну форми навчання. Система ЗНО, яка діє сьогодні є цілком прийнятна, протягом кількох років виправдала себе і суспільство може бути вдячним всім, хто запроваджував цей новий підхід. Опитування проведені Management Systems International та КМІС засвідчують, що в Україні підвищився рівень довіри до ЗНО: якщо у 2008 році 78,5% випускників шкіл частково або повністю довіряли тестуванню, то у 2009 році цей показник зріс до 82,8%. Відсоток тих, хто повністю не довіряють ЗНО лише 5 % випускників 2009 року. Процент довіри до ЗНО серед батьків абітурієнтів складає близько  77,8 % [2]. 

            Зважаючи на вищевикладене, доцільним видається перехід ЗНО до складання тестів за системою «два плюс один». Два тести мають бути обов’язковими для всіх, хто бажає вступити до незалежно якого рівня акредитації ВНЗ: перший – Мовний тест (з української мови, літератури та іноземної); другий – Базовий тест (загальна підготовка з базових дисциплін: історія, математика, фізика, географія та інші); третій – Спеціалізований тест підвищеної складності (технічний чи гуманітарний, в залежності від обраного гуманітарного чи технічного ВНЗ) лише для тих, хто бажає вступити на навчання за держзамовленням. Таким чином, маючи два Сертифікати  з перших двох тестів абітурієнт отримує право за конкурсом Сертифікатів вступати незалежно до якого ВНЗ за контрактною формою навчання. Третій – Спеціалізований тест дає право приймати участь у конкурсі на навчання за державним замовленням. На третій тест підуть, як правило, найбільш підготовлені особи, створять певний рівень конкуренції і демократичним шляхом відбудеться урегулювання квоти держзамовлення. 

Отже, якщо абітурієнт вступає на контрактну форму навчання він здає два тести: Мовний і Базовий. Той хто вступає на навчання за держзамовленням –  здає окрім Мовного і Базового тестів, ще  і Спеціалізований тест. Всі Сертифікати мають бути дійсними на період однієї вступної кампанії для денної, заочної, вечірньої, дистанційної форм навчання. Прохідний поріг 124 бали виправдав себе і повинен залишатися, як і складання тестів українською мовою. Перекладати тести і прилаштовуватися до тих, хто планує вступати до російських, угорських, румунських чи навчальних закладів інших країн є недоцільним.

Студентське середовище, організації, самоврядування знають, хто як навчається, і їм потрібно надати можливість впливати на формування і регулювання навчання за держзамовленням. Терміново потрібно забезпечити додаткові можливості успішним студентам за умов гласності (обов’язкове обговорення їх кандидатур на загальних зборах групи, курсу, в органах студентського самоврядування тощо) після завершення першого курсу з контрактної форми навчання переходити на держзамовлення, і навпаки – відстаючих (незалежно від пільг і року навчання) гласно відраховувати з держзамовлення але надавати право продовжити навчання за контрактною формою навчання. Зазначена система має розповсюджуватися на всі ВНЗ, незалежно від форми власності. Приватний ВНЗ в здатності зацікавити найбільш талановиту молодь, звільнивши її від оплати за навчання. У цьому контексті студентство, як найбільш зацікавлена група, має проявити свою активність.

Утвердження демократичних підходів у ЗНО сприяє зменшенню корупції й хабарництва. Якщо у березні 2008 року серед респондентів цільової групи було понад 60 % недовіри до ЗНО з причин корупції, хабарництва тощо, то після вступної кампанії 2008 року за новими правилами, навпаки, 76 % відзначили відсутність цих негативних явищ і порушень. Не змінили свою думку 8 %, з яких лише 2 % змогли назвати конкретні приклади[3]. Звернувшись до даних загальнонаціонального громадського моніторингу вступної кампанії 2008 року, проведеного коаліцією регіональних громадських організацій (керівник - творче об’єднання “Технології оптимального розвитку особистості”, м. Кіровоград), ми спостерігаємо подібну тенденцію. За їх дослідженнями 8 % респондентів заявили, що корупція залишилася у тих же межах, що і раніше, 20 % - дещо зменшилася і 72 % зазначили, що корупція виключена або зменшилась[4]. Про відсутність корупції під час проходження ЗНО 2009 року говорять 90,6% випускників та 94,2% їхніх батьків. Лише 0,2% випускників пропонували неофіційні платежі, подарунки чи послуги, навіть якщо цього не вимагалося [2].  

Водночас практика ЗНО 2008 і 2009 засвідчує, що є багато можливостей для вдосконалення і упередження негативних явищ. Так, за соціологічними дослідженнями, проведеними Фондом “Демократичні ініціативи”, проглядається стурбованість громадян тим, що ВНЗ не інформують заздалегідь про правила прийому ( про це зазначили 35,5 % - “цільова група” і  8,8 % - населення).  Тож потрібно чітко закріпити правила (умови), які б були постійними у кожному ВНЗ. Для того, щоб поліпшити систему вступу до ВНЗ 33,6 % респондентів із “цільової групи” і 27,3 % населення вважають, що вступну кампанію потрібно зробити більш прозорою, оприлюднювати списки зарахованих та кількість набраних балів, а також списки осіб, що вступили за пільгами (із зазначенням пільг) [2].

Практично всі соціологічні опитування вказують на бажання громадян бути якомога більше інформованими з питань проведення ЗНО та зарахування до ВНЗ. У цьому контексті наукові дослідження покликані розкрити сутність незалежного тестування та його вплив на процес реформування освітньої системи. Зважаючи на це, важливим напрямком є проведення постійного моніторингу, аналізу та висвітлення кожного етапу діяльності Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), організації і проведенні сесій незалежного оцінювання та донесення до громадян їх раціональності й значення у забезпеченні рівного доступу  молоді до освіти. Зараз важливо працювати на упередження для того, щоб забезпечити максимальну прозорість і справедливість системи перевірки тестування і прийняття рішень, зарахування до ВНЗ за результатами тестування. Упередивши корупцію, ми зможемо вирішально вплинути на демократизацію освітньої сфери та  удосконалення ЗНО. У цьому контексті видається доцільним законодавчо закріпити статус УЦОЯО як незалежного державного комітету, діяльність якого засновувалась би на демократичних принципах: законність, максимальна прозорість, потужний державний і громадський контроль.

            Слід також відзначити позитивний досвід Програми сприяння незалежному тестуванню в Україні (USETI) та КВУ, які організовували громадське спостереження. Водночас шкільне самоврядування також може бути залученим  до цього процесу на різних рівнях, наприклад, у взаємодії з КВУ під час громадського спостереження тощо. Опитування свідчать, що 21,0 % із “цільової групи” і 20,3 % населення відповіли, що потрібно посилити громадський контроль на всіх етапах, як під час проведення тестування, так і під час вступу (зарахування) до ВНЗ [2]. Тож, самоврядні структури шкільного і студентського самоврядування, які діють на основі демократичних принципів (законність, право людини на освіту, максимальна прозорість, громадський контроль та ін.) можуть стати однією із важливих структур громадсько-державного управління освітою.

Зробимо загальний висновок, що з урахуванням особливостей перехідного суспільства вступ до ВНЗ може ґрунтуватися на двох обов’язкових компонентах: середній бал Атестату ( не більше 50 балів), бали Сертифікатів зовнішнього незалежного тестування та бал з громадської волонтерської діяльності (подається за бажанням абітурієнта). При цьому дві компоненти формуються у школі, а третя. Сертифікати ЗНО – у Регіональному центрі оцінювання якості освіти.

На сучасному етапі ЗНО виконує важливу роль у демократизації освітньо-виховного процесу, впливає на запровадження інноваційного розвитку в освіті як постійного процесу, що оновлюється, містить антикорупційний компонент, здійснюється у взаємодії з міжнародними демократичними інституціями та з урахуванням зарубіжного досвіду. Запровадження ЗНО утверджує принципи рівного доступу громадян до вищої освіти і позитивно впливає на підвищення якості навчання. Тому є потреба в поглибленні системи ЗНО, забезпечення незворотності та розширенні незалежного тестування під час навчання у ВНЗ. За цих умов можна досягти активізації навчання учнів, посилення освітньо-виховного процесу в школі та забезпечення навчання найбільш здібних і активних учнів за держзамовленням.

Список посилань

1. У європейців рідко вимагають хабарі, але це їх не розслабляє // Євробюлетень. Інформ. видання Представництва ЄС в Україні. –  2010, №1, січень. – С.23. 

2. Див. Опитування проведено Management Systems International та Київським міжнародним інститутом соціології для проекту "Гідна Україна" за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку //www.mon.gov.ua

3. Див. Громадська думка про перший досвід вступу до вищих навчальних закладів за результатами зовнішнього незалежного тестування, загальнонаціональне дослідження проведене Фондом “Демократичні ініціативи” на замовлення Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні (USETI) 8-23 грудня 2008 року. //www.testportal.gov.ua

4. Див. Загальнонаціональний звіт за результатами громадського моніторингу вступної кампанії 2008 року. Моніторинг проводився коаліцією регіональних громадських організацій, загальне адміністрування здійснювалося творчим об’єднанням “Технології оптимального розвитку особистості”, м. Кіровоград //www.testportal.gov.ua

Автор: Петро Цимбал (м. Харків)

petrots@yahoo.com

Стаття отримана 12.04.2010