Освіта у сфері прав людини. Є розуміння і «чудова команда активістів»

29 жовтня в м. Київ відкрилась конференція «Розвиток освіти в галузі прав людини в Україні», яка триватиме два дні. Головні «винуватці» події – Міжнародний фонд «Відродження», програма «Розуміємо права людини», Українська Гельсінська спілка прав людини, Норвезький Гельсінський Комітет.

Мета конференції, за словами Сергія Бурова, керівника організації М’АРТ, - створити платформу для дискусії у сфері освіти з прав людини, обмінятися досвідом між державними та недержавними організаціями, представниками освіти, а також – визначити "діагноз» ситуації і накреслити, що робити надалі.

Учасниками конференції стали представники сербських, білоруських, польських, норвезьких, молдовських, російських організацій, активісти руху освіти в галузі прав людини з різних регіонів України.

У програмі заходу: приклади успішного досвіду, робота «Ярмарки освітніх ініціатив у галузі прав людини», аналіз існуючої ситуації.

Окрім задекларованих виступаючих: Сергія Бурова, Олександра Войтенка, Мажени Рафальської, Володимира Каплуна, Андрія Палуди, Марко Станіславлєвича, Марії Бєлоусової та інших, в учасників конференції також буде нагода презентувати власний досвід, навчальні та інформаційні матеріали.

На відкритті конференції Енвер Джулиман, керівник освітнього департаменту Норвезького Гельсінського Комітету, розповів, що Норвегія вже двадцять років спостерігає за розвитком освітніх ініціатив в Україні. А два роки тому українські НУО запропонували співпрацю. «Ми вважаємо, що освіта – це дуже важливо, - зазначив Енвер, - але особливе значення має освіта у сфері прав людини. Важливо зупинитись і подивитись, що зроблено, обмінятися досвідом і піти далі…».

Пан Джулиман також пообіцяв співпрацю з українськими громадськими організаціями, принаймні в найближчі три роки.

Роман Романов, директор програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» розповів про те, як все починалось у 2007-2008 роках, коли активісти у сфері освіти прав людини збирались невеликою групою. Вже тоді стало зрозуміло, що освітні ініціативи – дуже розпорошені і не пов’язані між собою. Тоді це спонукало рухатись далі. «Ми формуємо систему неформальних відносин, які матимуть вплив на формальну освіту, - зауважив пан Романов».

Також він був дуже вражений динамікою громадських ініціатив у згаданій сфері. Причину цьому він бачить у кількох факторах: потребі освіти у сфері прав людини, відсутності такої освіти, наявності потенціалу у вигляді «чудової команди активістів», надійних закордонних партнерів. На думку пана Романова, майбутнє програми – в руках присутніх у залі…

Любов Єремічева для «Громадського простору»