Віртуальний шлях до знань

Оскільки видатки на оплату праці продовжують зростати, шкільні структури, звісно, звернуться до технології як способу отримати більше за менші гроші

Кожні три роки Програма міжнародної оцінки знань учнів [Program for International Student Assessment] складає рейтинг рівня освіти 15-річних учнів усього світу. Останній тест у 2006 році показав результати успішності учнів із 30 розвинених країн, які, мабуть, важко назвати надихаючими для американських вчителів і батьків. Оцінки знань американських учнів у природничих науках поступаються оцінкам їхніх ровесників у 20 країнах, включаючи Фінляндію, Японію, Німеччину і Бельгію. Оцінки за тестами з математики навіть ще гірші: США показали 25-й результат. "Хвиля посередності, що набирає сили" в американських школах – у 1983 році так славетно описана в урядовому рапорті, названому "Загроза нації" [A Nation at Risk] – тепер, як виявляється, сягнула шиї.

В 1990 році у відповідь на "Загрозу нації" Террі Мо [Terry Moe] і Джон Чабб [John Chubb] опублікували рапорт "Політика, ринки і американські школи" [Politics, Markets and America’s Schools], який аргументовано вказав на особливі групи інтересів – переважно профспілки вчителів – як головних противників реформ. Сьогодні Мо і Чабб знову повернулись до цього питання з більш оптимістичним продовженням "Визвольне навчання" [Liberating Learning]. Автори вірять, що існує магічна зброя, здатна побороти політичну силу профспілок, і нарешті привнести той вид реформ і досконалості до середньої освіти у США, що може зробити американських учнів конкурентоздатними поряд із фінським підліткам. Зброя? Технологія.

Мо є науковцем-дослідником в Інституті Гувера [Hoover Institution], Чабб є керівником прибуткової освітньої установи Кріса Вітла [Chris Whittle – Edison Learning]. Вони думають, що технологія, особливо он-лайн освіта, містить у собі потенційно радикальні вигоди. Перша, це просто загальне покращення освіти, оскільки учні будь-де – у бідних гетто великих міст, віддалених сільських районах, навіть вдома – отримують доступ до викладання на високому рівні. Важливішою, вважають автори, є здатність технології знищувати політичні бар’єри, які стоять на перешкоді реформи освіти.

Незважаючи на великий обсяг публічної риторики про нагальність потреби покращення американської освіти, незважаючи на мільярди доларових інвестицій у школи, було досягнуто незначного прогресу. Чому? Мо і Чабб звинувачують "політику блокування" – неприйняття навіть таких простих реформ, як оплата праці вчителів залежно від результату. Багато штатів навіть забороняють збір даних, які поєднують окремих вчителів із результатами тестів їхніх учнів.

Технологія, кажуть автори, може дати змогу обійти політичне блокування. Вони наполегливо доводять свою думку, використовуючи чисельні та несподівані приклади. Наприклад, у 1995 році Мідленд [Midland] (Пенсильванія), місто сталеварів на кордоні з Огайо, що переживало занепад, запустило Пенсильванську віртуальну спеціалізовану школу [Pennsylvania Cyber Charter School]. Сьогодні он-лайн школа слугує 8000 учнів усього штату. І уроки є не просто курсами дистанційного навчання – є підручники і живі вчителі, включно з "синхронними вчителями", які працюють із учнями, користуючись миттєвими повідомленнями, голосовим зв’язком та інтерактивними дошками у той час, як діти зайняті своїми уроками в он-лайні. Від вчителів вимагають спілкуватися із сім’ями учнів щонайменше раз на тиждень, користуючись електронною поштою, і раз на два тижні по телефону.

Щодо результатів – навіть якщо учнівський склад школи за походженням є пересічним або навіть гіршим від середнього рівня, цю школу визнали як таку, що учні в ній щороку досягають належних результатів успішності [Adequate Yearly Progress, AYP] за оцінками Програми "Усі мають виконати програму" [No Child Left Behind], оскільки школа відповідає вимогам за усіма 21 параметрами. На відміну від неї, заледве половина звичайних публічних шкіл Пенсильванії отримали рейтинг AYP. У тестах SAT [SAT Reasoning Test – стандартний тест для вступу до закладів вищої освіти у США, що складається з 3 частин – критичного читання, математики та творчого писання. – Z], учні цієї віртуальної школи добились результатів, вищих на 97% за середній рівень у штаті.

Мо і Чабб повідомляють, що сьогодні у 25 штатах є 190 кібершкіл, для порівняння, це число зросло з 57 шкіл у 13 штатах у 2002-2003 роках. Багатьма з нових кібершкіл керують дві прибуткові компанії – K12 і Connections Academy. Тим часом, деякі учні у традиційних школах беруть окремі курси в он-лайні, і такі компанії, як Educomp, яка розташована в Індії, в позаурочний час дають уроки американським учням.

Звичайно, профспілка вчителів налякана. Вони знають, що "цілком нові, які ґрунтуються на комп’ютерних технологіях, підходи до навчання вимагають на одного учня набагато менше вчителів – можливо, наполовину, а можливо ще менше", – пишуть Мо і Чабб. Он-лайн школи наймають два-три вчителі на 100 учнів, пересічна публічна державна школа наймає 6,8 учителів на 100 учнів. А ще технологія розсіює вчителів географічно (роблячи їх невловимими для профспілкових лідерів), вводить приватних гравців, які не є членами гільдії, і дає змогу здійснювати аутсорсинг до інших країн. Для профспілок технологія є отрутою.

Незважаючи на багатообіцяючі показники онлайн-освіти, поки що, за великим рахунком, тактика "блокування" успішно працює. Автори визнають, що технологічні інновації у сфері середньої освіти "малі і їх важко помітити". Але вони передбачають, що незабаром відбудеться прорив. Одна причина: обсяг даних, які було зібрано через рух за відповідальність освіти та які кодифікувала програма No Child Left Behind. "Більший обсяг інформації неминуче змінить політику", – пишуть Мо і Чабб. "Окрім усього, це приверне увагу до шкіл і округів, які мають погані результати".

А ще автори вірять, що початок реформ силоміць, за допомогою он-лайн шкіл, не дасть вже змоги профспілкам заблокувати їх. Заохочені батьками, мільйони дітей поспішать у ці школи, переборовши теперішні нав’язані профспілками обмеження. Оскільки витрати на оплату праці вчителів продовжують зростати, природно, що шкільні окружні ради під тиском пошуку нових коштів звернуться до технології як способу отримати більше за менші гроші. Хоча переважно Мо і Чабб є детерміністами, які вірять, що політичну проблему буде розв’язано тому, що її потрібно розв’язати. Вони представили добру справу, але навряд чи досконалу. "Технологія, – як вони пишуть, – трансформує мало не кожен аспект життя американського суспільства і надалі буде продовжувати трансформувати у наступні десятиліття".

Правильно, але вибір про прийняття технології вирішує, власне, її обіцянка покращити продуктивність. Оскільки, врешті-решт, політики контролюють школи, питання полягає у тому, чи обіцянка покращення успішності учнів зможе побороти інший могутній стимул для посадовців: ефективність під час виборів профспілок, що допомагають політикам потрапити до влади та втриматися при ній.

Автор: Джеймс Гласмен [James K. Glassman] – колишній заступник державного секретаря США з питань громадської дипломатії і громадських справ, президент World Growth, неприбуткової організації, що займається питаннями економічного розвитку

Назва оригіналу: The Cyber Way to Knowledge
Джерело: The Wall Street Journal, 18.06.2009
Зреферував Михайло Мишкало