Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1227689065


Лихий приклад

26.11.2008
автор: Антон Степнов
джерело: zgroup.com.ua

                                  У місті панував лад, менше стало діятися злочинів,
                                 а суд відбувався без найменшої затримки.
                                                             Сомерсет Моем, "Тоді й тепер"

Чому не варто заплющувати очі навіть на найдрібніші проступки

Свого часу знаменитий кримінолог Джордж Келінґ закликáв жорстоко карати за найбільш незначні правопорушення. На його думку, наслідки дрібного хуліганства неминуче призведуть до значно серйозніших проблем. "Розбийте в будинку одне вікно, і це неминуче привабить вандалів, – міркував Келінґ. – Покінчивши з вікнами, вони увірвуться в будівлю і влаштують там пожежу".

Великий прихильник ідей Келінґа, колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані багато років уживав рекомендації зірки кримінології на практиці. Міська влада переслідували найдрібніших порушників і нещадно боролися з графіті. Але, попри те, що рівень злочинності в Нью-Йорку дійсно почав знижуватися, Келінґових заслуг вперто не хотіли визнавати. Гіпотези живого класика не критикував тільки ледачий.

Проте нова робота співробітника Хронінгенського університету (Нідерланди) Кеєса Кайзера та його колег Зігварта Лінденберга і Лінди Штег [Keizer K. et al. The spreading of disorder. – Science. – 20 Nov. 2008], схоже, переконає у правоті Келінґа навіть найбільш активних його опонентів. Трьом соціологам вдалося чітко показати, як із безневинного вуличного безладу може постати безлад суспільний.

В єдиному пориві

"Добре відомо, що ставлення людини до існуючих норм поведінки може змінюватися залежно від ситуації, – розповідає Кайзер. – Мене завжди цікавило, як далеко може зайти людська готовність слухняно дотримуватися прийнятих правил".

Для того, щоб зрозуміти особливості ставлення людини до закону, Кайзер і його колеги вирішили відмовитися від звичної лабораторії та перенесли свої дослідження просто на вулиці міста. На брак охочих взяти участь в експерименті соціологи поскаржитися не могли. Піддослідними Кайзера ставали прості перехожі, які навіть не підозрювали про призначену їм роль. Запрошені вченими спостерігачі уважно стежили за поведінкою випадкових учасників експерименту і записували всі їхні дії.

Закон в експерименті Кайзера символізувала помітна табличка, яка нагадує городянам про потребу дотримуватися чистоти вулиць. Встановлюючи повчальний знак у різних районах міста, соціологи спостерігали за ефектом, який чинило попередження. На перший погляд, жителі Хронінгена виявилися доволі законослухняними. Вулиці, на яких учені розвішували свої звернення, дійсно ставали чистішими. Переконавшись у тому, що його заклики були почуті, Кайзер вирішив перевірити, як далеко може сягати свідоме ставлення людей до правил. Для цього соціолог вдався до невеликої провокації.

У новому варіанті експерименту погляд городян, які проходили повз сувору табличку, впирався у серйозну купу сміття, розкиданого ученим просто під заборонним знаком. Така картина не викликала у піддослідних Кайзера й тіні обурення. Спостерігаючи за поведінкою перехожих, соціолог виявив, що випадкові учасники експерименту із задоволенням підтримують його сумнівну ініціативу. Кількість залишеного городянами сміття росла на очах, і незабаром вулиця ставала бруднішою, ніж вона була до того, як на ній з’явилися знаки, які закликають до чистоти. "Різниця була просто вражаюча! – згадує Кайзер. – Вистачило створити в людей відчуття того, що ніхто не дотримується простого правила, як всі починали його порушувати".

Нечисті помисли

Переконавшись у тому, що незначний безлад здатний призвести до великого неподобства, Кайзер продовжив свої дослідження. Цього разу вчені уподобали вулицю, розташовану у вельми престижному районі міста. Увагу соціологів привабила стоянка велосипедів, на яких мешканці Хронінгена приїжджали в центр на закупи. Дочекавшись ночі, Кайзер і його колеги зайнялися справжнісіньким вандалізмом. За допомогою балончиків із фарбою вчені мужі розписали стіни прилеглих споруд так, що їм би позаздрила банда підлітків. На ранок акуратну парковку було просто неможливо впізнати. Розташовану на іншому боці вулиці таку ж стоянку вчені вирішили залишити у спокої.

Варто було бодай одному з випадкових піддослідних Кайзера залишити без нагляду свій велосипед, як асистенти вченого одразу прикріплювали на кермо настирливу рекламну листівку. Завдання при цьому вони переслідували суто академічні. Власники велосипедів, які поверталися з крамниць, роздратовано знаходили рекламу та поспішали позбутися непотрібного папірця. Буквально за кілька кроків від кожної стоянки були розташовані сміттєві урни. Для того, щоб продемонструвати свідомість і залишити сміття у призначеному для цього місці, піддослідним Кайзера не довелося б надто трудитися. Попри це, близько 70% відвідувачів "прикрашеної" Кайзером парковки не почали забивати собі голову всякими дурницями і спокійно кидали листівки прямо під ноги. Серед тих, хто користувався охайною стоянкою велосипедистів, несвідомих елементів виявилося майже у 2,5 рази менше. Щоб змінити поведінку своїх піддослідних не в кращий бік, Кайзерові навіть не довелося подавати їм негативний приклад. Намальованих на стіні картинок виявилося цілком достатньо. "Внутрішнє прагнення людини стримувати себе сильно залежить від контексту, – коментує Кайзер. – Навіть непрямі ознаки того, що оточуючі поводяться неналежним чином, можуть змусити нас відмовитися від самообмеження".

Максимум, що загрожувало б несвідомим піддослідним Кайзера, якби вони попалися поліцейському, – це штраф. А радше за все, невдахи-"злочинці" і взагалі обійшлися б символічним напучуванням. У своєму черговому експерименті учений вирішив спонукати своїх підопічних на щось значно серйозніше. Соціолога зацікавило, чи можна так само невимушено змусити випадкових перехожих піти на справжнісіньку крадіжку.

Перехожі однієї з вулиць Хронінгена на кілька секунд зупинялися біля звичайної на вигляд поштової скриньки, щось уважно роздивляючись. Жвавий інтерес у публіки викликав конверт, який застряг у щілині на півдорозі. Через прозоре віконце в конверті кожен міг без особливих зусиль розглянути його вміст. Кайзер вкладав у "лист" купюру вартістю €5 – невелика винагорода для нечистих на руку городян. Більшість перехожих, уважно розглянувши конверт, проходили повз або проштовхували лист у ящик. Тільки 10% піддослідних Кайзера не встояли перед спокусою і прихопили конверт із собою.

Як слід попрацювавши над "іміджем" поштової скриньки, Кайзер зробив її вміст значно привабливішим. Забруднивши ящик фарбою і привівши його в абсолютно нетоварний вигляд, учений виявив, що кількість крадіжок збільшилася більш ніж удвічі.

Цікаво, що будь-яке бажання поводитися свідомо випадкові перехожі втрачали, зовсім не конче спостерігаючи ознаки безладу на власні очі. Ефект, який вивчають соціологи, проявляв себе повною мірою на значно більших відстанях. Добре знаючи про те, що місцеві закони суворо забороняють використання піротехніки, Кайзер відтворив свої спостереження, цього разу спокушаючи слух підопічних. Ученому, який підривав петарди неподалік від випробовуваних, вдалося добитися поставленої мети. Почувши підозріло знайомий галас, люди починали з великим жаром порушувати прийняті норми поведінки.

"Описана нами особливість людської поведінки зовсім не означає, що у людей зовсім немає моралі та внутрішніх переконань, – пояснює учений. – Просто всі ми трохи обачніші у своїй поведінці, ніж нам самим хотілося б думати". Кайзер пропонує подивитися на свої результати під абсолютно іншим кутом. "Ефект, який ми вивчаємо, може працювати і в зворотний бік, – каже дослідник. – Свідчення, що в суспільстві неухильно дотримують найбільш незначних правил поведінки, обов’язково приведуть до того, що великою пошаною почнуть користуватися і значно серйозніші норми". Озброївшись результатами Кайзера, можна досягти значного ефекту значно меншими зусиллями. Раз і назавжди привчивши громадян країни не кидати де попало сміття, уряд може добряче заощадити на різноманітних заходах із закручування гайок.

 

Автор: Антон Степнов
Назва оригіналу: Дурной пример
Джерело: SmartMoney, 24.11.2008
Переклала Юлія Павлишин

Рекомендувати цей матеріал