Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1170684794


«Коли мої права порушують» (проблеми насилля над дитиною й шляхи їх розв’язання)

05.02.2007

Форум учнівської молоді шкіл м. Хмельницького

1. Дата, місце, час проведення: 8 грудня 2006 року, 14.00-16.00, Технологічний багатопрофільний ліцей, вул. Тернопільська, 14/1, м. Хмельницький, 29016

2. Координатори проекту: Ратушняк Святослав Петрович, заступник директора ліцею з наукової роботи, вчитель правознавства, Бекас Дмитро Леонідович, вчитель історії. Учасники проекту: Учні 9-11-х класів шкіл міста Хмельницького; вчителі правознавства; представники правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування.

3. Мета проекту та його завдання: Дослідити проблематику насильства в суспільстві щодо неповнолітніх й розробити ефективні шляхи вирішення цієї проблеми; підняти інтерес учнів до цієї проблеми; підвищити правову культуру та правову психологію підлітків.

Визначити, що є насиллям над дитиною, де це має місце в житті молоді; Визначити форми та методи протидії насиллю в усіх його проявах; Набути правових знань у сфері прав дитини (правового статусу неповнолітнього); Набути практичних навичок щодо захисту своїх прав та свобод.

4. Опис запланованої діяльності:

1-й етап. Підготовчий (вересень-жовтень 2006р.)

Оргкомітет (вчителі правознавства шкіл міста) визначають напрямки діяльності учнівського форуму з урахуванням інтересів та потреб учнів: секції; ознайомлюють учнів із програмою, метод та завданнями форуму; формують, кожен у своїй школі, делегації учасників форуму (по одному у кожну секцію); дають завдання дослідницького характеру (бажано із використанням місцевих особливостей, даних, тощо) кожному учневі, відповідно до секції, у якій він буде працювати).

2-й етап. Учнівський форум (8 грудня 2006р.)

І частина: пленарне засідання, виступи учнів, представників влади, освіти, тощо.

ІІ частина (проходить у формі відкритого простору); учні, як виступали із доповідями з кожної проблеми –насилля в сім’ї, школі, на вулиці, у лікарні, у взаємовідносинах із правоохоронними органами, у стосунках із органами влади, тощо (остаточний перелік секцій визначиться у жовтні місяці), – визначаються модераторами груп. Інші присутні на форумі, як учні так і дорослі, відповідно об’єднуються за своїми бажаннями навколо цих учнів. Протягом часу, що виділений на відкритий простір, вони формують перелік проблем за напрямками й можливі шляхи їх розв’язання, вирішення, недопущення тощо (це можна оформити на ватманах, розбивши їх на дві частини: ліворуч – проблема, праворуч – вирішення).

ІІІ частина: підведення підсумків; оприлюднення результатів роботи відкритого столу.

3-й етап. Випуск бюлетеня (січень-лютий 2007р.).

Робоча група за результатами форуму узагальнює й редагує матеріали відкритого простору й підготовлює брошуру, в якій містяться матеріали за розділами, відповідно до роботи секцій, що є насиллям над дитиною в освіті, в сім’ї, на вулиці,  тощо, а також рекомендації відкритого простору, щодо недопущення, усунення таких порушень.

5. Очікувані результати:

За результатами форуму учні: визначать що є насиллям над дитиною, де це має місце в житті молоді; визначать форми та методи протидії насиллю в усіх його проявах; набудуть правових знань у сфері прав дитини (правового статусу неповнолітнього); набудуть практичних навичок щодо захисту своїх прав та свобод.

Контактні дані: Ратушняк Святослав Петрович, 803822-22173, ratushniak(*)rambler.ru

 

Доповіді учнів

 

Насилля на вулиці щодо неповнолітніх

Учасники форуму, члени клубу “ Я громадянин “ досліджували проблему методом анкетування та опитування, було охоплено 72 гімназиста. З них осіб чоловічої статі: 29 учнів; жіночої статі: 43 учениці.

Оскільки дитиною визнається особа до 18-тилітнього віку, було проведено анкетування серед дітей 11-18 років, з них: у віці до 14 років – 24 особи; у віці від 14 до 18 років – 48 осіб. З них жертвами насилля були: 11 осіб у віці 14-18 років;11 осіб у віці 11-14 років; зокрема жіночої статі – 9 осіб; чоловічої статі: 13 осіб. Отже, у нашому випадку хлопчики частіше виступали жертвами насилля. Результати анкетування відображені у діаграмі. Жертвами насилля стали 31% усіх респондентів, відповідно 61% не були жертвами насилля.

Форми насилля: фізичне насилля, побиття – потерпіло 9 осіб; моральне насилля, брутальне ставлення, нецензурна лексика, погрози – потерпіло 8 осіб; насилля, що мало матеріальні наслідки, крадіжка – потерпіло 5 осіб;

Діаграма: 43% – фізичне насилля; 36% – моральне насилля; 21% – від злочинів проти власності.

Отже, як ми бачимо, фізичне насилля проявлялось найчастіше. Щодо часу, коли здійснювалось правопорушення, то зазначимо, що моральне насилля чинили здебільшого вдень, а фізичне з матеріальними наслідками – у вечірній час.

Таким чином, в результаті анкетування з’ясовано, що порушувались особисті права дітей: право на свободу від фізичного та психічного насилля, що визначене Конвенцією ООН про права дитини; право на особисту власність.

Іншим напрямом дослідження було опитування на вулицях міста. Опитуванням було охоплено 26 осіб, у віці від 14 до 56 років, з них 13 осіб були свідками насилля над дітьми. Отже, 50% опитаних були свідками насилля над дітьми. Формами прояву насилля були: бійка, порушення особистого права на життя і здоров’я, та психічне насилля. Майже в кожному випадку насилля здійснювалось дітьми середнього та старшого віку, за винятком, коли дитина потерпала від морального насилля на вулиці з боку матері. На запитання: “Чи намагалися ви втрутитись у ситуацію з метою допомогти жертві?” тільки 8 позитивних відповідей, тобто “так”.

Також наша група у дослідженні проблеми опиралася на данні, отримані у відділі у справах неповнолітніх при УМВС м. Хмельницького, а саме у начальника Войновича Сергія Миколайовича. Нами з’ясовано, що найчастіше насилля над дітьми на вулиці проявляється у формах вимагання та грабежу. Суб’єктами найчастіше виступають неповнолітні особи. Так, у 2006 році суб’єктами правопорушень стали 46 осіб у віці до 18 років.

В результаті нашого дослідження можна зробити висновок, що насилля над дітьми на вулиці є проблемою, яка потребує пошуку шляхів вирішення.

Олександра Павлик, Катерина Коваленко,
учениці гімназії №1
Консультант Ю.С.Зельська.

 

Насилля в правоохоронних органах щодо неповнолітніх

Дитяча злочинність, способи її подолання – це проблема, яка давно привертає увагу суспільства.

Ще у 1985р. з’явився документ, прийнятий ГА ООН, який визначив норми-принципи, мінімальні стандарти для держав у здійсненні правосуддя стосовно неповнолітніх. Цей документ отримав назву «Пекінські правила», а коло проблем визначено терміном: «діти, що знаходяться у конфлікті із законом».

Конвенція ООН про права дитини (1989р.), яку ратифікувала Україна у 1991р., – найбільш вагомий міжнародний документ, у якому визначено стандарти прав дитини в усіх сферах життя суспільства. Звернемо увагу на наступне: жодна дитина не може бути покарана або піддана жорстокому нелюдському поводженню або бути позбавлена волі; у поводженні з дитиною компетентні органи повинні діяти в інтересах дитини.

На законодавчому рівні в нашій державі введено багато нових норм у Кодексах: Сімейному, Цивільному, Кримінальному, – які повинні захистити права дитини, визначити дітей повноправними учасниками суспільних відносин.

Проте, в реальному житті ніхто з дорослих не сприймає дітей, як повноправних членів суспільства. Це підтверджують чисельні моніторинги, опитування. Експерти одностайно підтверджують, що спроби дитини встановити справедливість, захистити себе у будь-яких установах без дорослих приречені на невдачу. Опитування також засвідчують, що майже кожна дитина відчула на собі порушення своїх прав та була свідком порушення прав неповнолітніх. Сьогодні дитина не захищена у суспільстві від жорстокості і знущання , брутальної поведінки з боку дорослих. Не є винятком і працівники правоохоронних органів.

Однією з причин порушення прав неповнолітніх є їх необізнаність з своїми правами у відносинах з представниками закону. Більшість опитаних підлітків вважають законним правом міліціонерів зупинити і обшукати групу підлітків, застосувати фізичну силу тощо. Необізнані вони і про свої права при затриманні. Право на негайне повідомлення батьків про затримання, право не давати свідчення без присутності батьків тощо.

Найбільш типовими прикладами тиску на неповнолітніх при затриманні є погрози, застосування фізичної сили, залякування. Досить часто правоохоронці називають неіснуючі норми закону, статті, які буцімто порушені підлітками. Пропонують дати свідчення, підписати протоколи, з метою допомогти слідству, що в результаті стає підставою для звинувачення самої дитини. Також враховуючи психологічні особливості дітей обіцяють, що коли вони все «чесно» розкажуть, то про це ніколи не стане відомо батькам, школі.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про охорону дитинства", затримання та арешт неповнолітніх застосовуються як винятковий захід і тільки у випадку та порядку, встановлених законом. Про це негайно повідомляються батьки дитини чи особи, які їх замінюють, а також органи прокуратури. Не допускається застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій, щоб примусити її дати показання або визнати свою провину.

До кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Неповнолітні від 14 до 16 років підлягають кримінальній відповідальності, зокрема, за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій та злісне хуліганство.

Відповідно до ст. 63 КК України покарання у вигляді позбавлення волі може застосовуватися на строк від одного до 15 років залежно від тяжкості злочину. Засуджені, які досягли 18-річного віку, для подальшого відбування покарання переводяться до виправно-трудових колоній загального або посиленого режиму. Однак з метою соціального захисту неповнолітніх ст. 27 Виправно-трудового кодексу України передбачає, що для закріплення результатів виправлення та перевиховання, закінчення загальноосвітнього чи професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18 років, можуть бути залишені у виховно-трудовій колонії до закінчення строку покарання, але не більше, ніж до досягнення ними 20~річного віку.

Виконання визначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі покладено на спеціальну систему виправних установ. Загальне керівництво цими установами здійснює Державний департамент України з питань виконання покарань. У структурі Департаменту існує 11 виховно-трудових колоній для неповнолітніх: 10 – для юнаків (Лубенська, Ковельська, Кременчуцька, Павлоградська, Перевальська, Маріупольська, Прилуцька, Курязька, Самбірська, Бережанська) і одна — для дівчат (Мелітопольська). У всіх колоніях функціонують загальноосвітні середні школи та професійно-технічні училища, в яких підлітки мають можливість навчатись та отримати професійну підготовку.

Правоохоронні органи не дають роз’яснення неповнолітнім щодо їх прав при затриманні, намагаються їх використати в інтересах справи, ігноруючи права дітей.

Статистика засвідчує, що дитяча злочинність стає все більш молодшою і жорстокішою. Поряд з хуліганством, дрібними крадіжками зростає кількість злочинів неповнолітніх, пов’язаних з торгівлею наркотиками, сексуальним насильством, жорстокими вбивствами. Дитяча злочинність дорослішає, так вважає багато фахівців. Тому існує два підходи до розв’язання проблеми подолання дитячої злочинності.

Перший-посилення засобів покарання, зниження віку настання кримінальної відповідальності.(До речі, вік настання кримінальної відповідальності в різних країнах такий: в Англії – 8 р.; у Франції – 13 р.; в Ізраїлі – 9 р.; у ФРН – 14 р.)

Другий-запровадження системи спеціальних судів для дітей, що перебувають у конфлікті з законом. Таке судочинство отримало назву «ювенальні суди». Принципами їх діяльності є особливі умови слідства, альтернативні методи кримінальних покарань, надання юридичної і психологічної допомоги дітям. Одночасно така система захищає підлітка і запобігає повторному скоєнню злочинів.

Нині ювенальна юстиція України отримала новий поштовх. У більшості судів вже запроваджена спеціалізація з розгляду справ неповнолітніх. Суддів орієнтують на те, щоб вони вивчали не лише правову тематику щодо цієї вікової категорії, а й психологію та педагогіку. У серпні цього року Президент України Віктор Ющенко підписав Закон про захист прав неповнолітніх, у якому визначена необхідність створення спеціальних судових Палат для розгляду справ неповнолітніх. Рекомендації з цього питання були направлені в суди. Концепція щодо створення ювенальної юстиції в Україні була розроблена робочою групою у складі фахівців з Верховного Суду, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Фундації "Захист прав дітей", Українського центру "Порозуміння" і після червневих парламентських слухань передана в Міністерство юстиції для підготовки відповідно законопроекту

Максим Леськов, учень НВК №4,
Консультант Т.М. Морозова.

 

Насилля в медичних закладах щодо неповнолітніх пацієнтів

Джерелом прав людини є людська гідність. Наші почуття, як лакмусовий папірець, одразу реагують на ті випадки, коли з нами грубо поводяться, принижують, кривдять, використовують своє службове становище, високий ранг, нашу залежність у певній ситуації від дій чиновника, державного посадовця. Якщо страждає наша людська гідність, значить наші права людини порушуються. Особливо болісним це є для дитини, оскільки через свій фізичний та розумовий розвиток дитина більш вразлива до проявів несправедливого, принижуючого гідність ставлення. До того ж і на подальше становлення дитини це спричиняє дуже великий негативний вплив.

Фізичне та психологічне насильство над дітьми є однією з най більш болючих проблем в Україні. Про це свідчать матеріали ЗМІ, Міністерство у справах сім’ї та молоді України нині подолання цієї проблеми ставить одним з найважливіших своїх програмних пунктів. Такі явища мають місце і в медичній сфері.

Дитина, яка потрапила до лікарні вже перебуває у стані стресу, тому звичайна для лікаря процедура огляд, можливість чи неможливість присутності батьків поряд з дитиною, поводження з дитиною під час лікування має велике значення. Лікування часто не можливе без завдання болю, але це розуміють дорослі. Кожний крок лікаря або іншого медичного працівника потребує глибоких знань психології дитини, особливо ставлення і терпіння, а головне, слідування головній лікарській заповіді: «Не зашкодь!».

На сьогоднішній час можна помітити одну дуже цікаву тенденцію, вона стосується госпіталізації дітей з інтернатів у психіатричні лікарні. За повідомленням представниці однієї з регіональних Служб у справах неповнолітніх, вона має інформацію про те, що підлітків-розбишак з будинку-інтернату відправляють на «перевиховання» до психіатричної лікарні. Як відомо, дитина-сирота, що виховується в школі-інтернаті має за законних представників лише адміністраторів інтернату, виходить, цілком можлива ситуація, коли школа-інтернат не може впоратись з вихованням, так званих «важких підлітків», вона може не перейматися зайвим клопотом, а просто відправити дитину до психіатричної лікарні у якості покарання і законно дати згоду на лікування.

А тепер трішки детальніше про конкретні форми грубого походження, що застосовуються до дітей з боку медичних працівників. Згідно моніторингу щодо забезпечення прав людини в дитячих медичних закладах, який проводився у більшості областей України за підтримки міжнародного фонду «Відродження» (див. http://helsinki.org.ua/index.php?id=1104404956 - Звіт за результатами проекту „Моніторинг дотримання прав людини в дитячих медичних закладах та дитячих психіатричних лікарнях” – Громадська організація „Молодіжна АльтеРнаТива”, Чернігів, 2004 – Прим. ред.), ми маємо такі результати: груба розмова з дітьми становить 34,2 %; крик на дітей 25,3 %; погроза дітям – 4,2 %; образи і приниження дітей – 7,9 %; насильне примушення приймати таблетки або мікстури – 6,3%; інше грубе поводження – 3,2 %; фізичне насилля (побої) над дітьми – 0 %.

За результатами опитування, з різними формами грубого поводження в лікарні зіштовхнулись 53,7 % дітей. 46,3 % навпаки, ніколи не зустрічались з подібними діями з боку персоналу лікарні.

Іноді діти відмічали образи декількох форм грубого поводження, що їм запам’яталось. Я не хочу робити абсолютно негативних висновків з цього результату, оскільки припускаю, що можливість достовірності тут може відхилитись зважаючи на такі фактори, як тембр голосу, темперамент представника персоналу лікарні.

В той же час, якщо дитина відчуває, що з нею розмовляють грубо, то це наголошує на необхідності більш ретельної підготовки персоналу дитячих лікарень. Серед категорій осіб, що найчастіше вдаються до грубого поводження, перше місце в цьому списку зайняли медсестри (22,1 %) та санітари (22,1 %), що прибирали в палатах. У 3,5 рази менший негативний рейтинг мають лікуючі лікарі (6,8 %), а у 5 разів - працівники їдальні (4,2 %). Розуміючи, що в лікарні ображати можуть і сусіди по палаті, я включила і такий варіант відповідей їх виявилось 8,4 %. Опитування довели, що в більшості випадків діти дійсно потрапляють в ситуації, пов’язані з порушенням прав дитини. Діти відмічають наступні неприємні, принижуючі гідність людини ситуації:

«…Я випадково переплутала прізвище лікаря. За що вона на мене так кричала, що я почувала себе дуже принижено…»;
«…лікар наказав мені роздягтися при зовсім сторонніх людях та студентах…»;
«…санітарка мила підлогу, наказала підняти ковдру і додала: «В тебе що реакція гальмує?!»- а в мене просто була температура і я дрімала…»;
«…лікар кричала на мене, тому що мені було боляче, хоча вона все робила грубо і недбало…».
«За порушення тиші в палаті під час тихої години медсестра прив’язує хлопчика до опалювальної батареї.»
«Дівчинка в тумбочці якої зібралися усі неприйняті ліки, боячись покарання, випиває їх за один прийом.»

А зараз репліки і скарги батьків:

«Ніхто в лікарні не рахував уколи дитині. Я сама рахувала, а потім лікар спитав мене про їхню кількість і сказав: «так вам вже два зайвих зробили!»».
«Інфекційна лікарня. Хворіла одна дитина із близнюків, а лікували обох - а раптом у другого теж буде?! Накачували таблетками немовлят обох, цією хімією. Ми на третій день втекли з лікарні».
«Роздягнену дівчинку-підлітка лікар оглядає у присутності студентів-практикантів».
«Моїй шестирічній дочці, яка відмовлялася отримати ін’єкцію ввечері, медсестра каже, що до ранку та не доживе. Дитина всю ніч чекає смерті…».
«Лікар голосно в палаті говорить дівчинці-підлітку, - у тебе глисти».
«Шестирічній дівчинці, яка відмовляється отримати ін’єкцію ввечері, медсестра каже, що до ранку та не доживе…. Дитина всю ніч чекає смерті.»

Такі приклади можна наводити кілька годин.

Дослідження даного питання виявили такі проблеми в сфері медицини і безпосередньо пов’язані з правовим статусом неповнолітнього пацієнта:

·  Недостатня поінформованість персоналу про права дитини - пацієнта;
·  Доступ до інформації про свої права та обов’язки самим пацієнтам також – не забезпечений;
·  Застарілі технології, низький рівень матеріально – технічного забезпечення;
·  Низький рівень забезпечення медичними препаратами, їхня недосконалість;
·  Низький професійний рівень персоналу;
·  Порушення санітарно – гігієнічного стану в медичних установах;
·  Недосконалий внутрішній розпорядок, режим відвідування, ускладнений або навпаки взагалі вільний доступ до медичного закладу;
·  Досить часто неякісне і небезпечне надання медичної допомоги;
·  Порушення права на не порушення честі і гідності;
·  Дискримінація на базі матеріального, національного та інших станів;
·  Неповноцінне і неякісне харчування;
·  Не дотримання конфіденційності інформації;
·  Не дотримання права на повагу до приватного та сімейного життя;
·  Низький рівень можливості оскарження не коректних дій медичного персоналу;
·  Незаконна оплата за медичну допомогу, так звані „добровільні внески”

Проаналізувавши всі виявлені проблеми, можна зробити такі висновки:

·  Слід систематизувати шляхом кодифікації нормативно–правові акти, які існують у медичній сфері, тобто прийняти медичний кодекс, який буде основним документом, що регулює медично–правові відносини.
·  Мають бути прийняті певні правові акти, - про захист прав пацієнтів, а також про повноваження, права і обов’язки медичних установ під час надання медичних послуг
·  Слід поліпшити економічні умови охорони здоров’я, забезпечити медичні установи усім необхідним, підвищити заробітну плату медичному персоналу.
·  Постійно підвищувати правову освіту як пацієнта, так і лікаря.
·  Забезпечити можливість відстоювання своїх прав в органах влади, місцевого самоврядування, судах.
·  Судові органи, зокрема Верховний Суд України, мають надати узагальнення судової практики з цієї категорії справ.

Під час вирішення проблем, а також прийняття законів, що відображають правовий статус пацієнта, потрібно, перш за все, враховувати наступні фактори:

·  економічний стан системи охорони здоров’я і необхідність встановлення пріоритетів;
·  зростання інтересу засобів масової інформації до всього, що відбувається в сфері охорони здоров’я;
·  зростання уваги до думки пацієнтів.
·  Тобто, саме наявність цих умов може сприяти реалізації вирішення проблем, пов’язаних з правами пацієнта. Хоча в результаті дослідження було виявлено цілий ряд проблем, проте перші кроки на цьому шляху їх вирішення вже робляться і ми можемо сподіватися, що медичні послуги у майбутньому будуть не тільки якісними та доступними, а й перебуватимуть у межах правового поля.

Дякую за увагу!

Аліна Задорожна, учениця
Технологічного багатопрофільного ліцею
Консультант С.П.Ратушняк

 

 

Насилля в сім’ї

Насильство в сім’ї в його різних формах набуло таких масштабів і глибини, які загрожують безпеці суспільства і особи.

Зрозуміло, що насильство в сім’ї – явище не специфічно українське, а універсальне, загальне. У різних формах і проявах воно існує в усіх без виключення країнах, незалежно від їх суспільного і державного устрою. Жорстоке поводження з дітьми у сім’ях – не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. До того ж в українському суспільстві «не прийнято» говорити про такі речі. На жаль, часто ми стикаємося з тим, як один із батьків мовчки спостерігає за знущаннями над своєю дитиною з боку свого чоловіка чи дружини. Більшість із тих вважає, що це їхні родинні справи, і ті хто не повинен втручатися у «процес виховання».

Хочу зазначити, що не лише побиття або знущання можна назвати жорстоким ставленням. Сюди також можна включити і емоційне насильство, батьківську неувагу, небезпечну для розвитку дитини поведінку батьків.

За статистикою у США кілька років тому було зареєстровано понад мільйон випадків поганого поводження з дітьми. З тих переважна більшість це – фізичні кривдження та сексуальне знущання. Понад тисячу дітей померли від фізичного насильства та занедбання. У Росії щорічно 17 тисяч дітей стають жертвами насильницьких дій, з тих 2 тисяч виявляються жертвами вбивств. В Україні минулого року від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашньої тиранії діти у віці до 10 років. Причому кожен третій із них не вчився у школі – чи то батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то дітлахам просто ні в чому відвідувати заняття.

Проблема насильства щодо дітей ускладнюється соціально-економічною нестабільністю у суспільстві: у нашій країні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де дорослі постійно перебувають у пошуках роботи, шматки хліба для себе і своїх дітей, із них – 60 тисяч сімей, де проживає понад 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними.

Психологи зазначають: жорстоке поводження з дітьми – це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві страждали від насильства в родині. Іноді вони намагаються виправити власні помилки і використовують для того своїх дітей, як мішень. І цей сценарій може повторюватись декілька поколінь. Часто трапляються й таке, що в людині ще не сформувалися відчуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною в тій чи іншій ситуації, людина стає агресивною і всі проблеми вирішує одним способом – образами або побиттям. Такі батьки часто не сприймають всерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати своїх дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою. Проектуючи свої проблеми на дітей, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють дітям, зневажають, примушують, принижують і втручаються в особистий простір своїх дітей. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб для задоволення власних егоїстичних потреб, часто не усвідомлюючи шкоди, якої завдають дитині. Такі діти страждають від психологічних травм. Часто батьки вірять, що такий стиль спілкування з дитиною для їх же добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання. Таким батькам важливо змінити неправильне сприйняття свого дитинства, щоб не перенести на власних дітей принцип «для твого ж добра». Деякі батьки відчувають, що поводячись так зі своїми дітьми, вони доводять собі, що їхні батьки дійсно любили їх, їм важко подивитися в обличчя тому факту, що батьки не любили і, можливо, не могли любити їх так сильно, як вони в тому мали потребу. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх. На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова.

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. Батьки порушують права дитини, якщо:

·  знущаються над дитиною;
·  б’ють її;
·  завдають шкоди здоров’ю дитині;
·  залякують дитину, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);
·  порушують її статеву недоторканість;
·  навіюють страх за допомогою тестів, поглядів;
·  перебивають дитину під час розмови;
·  ізолюють дитину;
·  контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;
·  використовують образливі прізвиська;
·  соромлять дитину;
·  використовують її як передавача інформації між батьками під час конфліктів у сім’ї;
·  контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;
·  ігнорують її;
·  не задовольняють її основні потреби;
·  використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучення;
·  погрожують залишити її;
·  погрожують фізичною розправою;
·  поводяться з дитиною, як із прислугою;
·  відмовляються повідомити про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.

Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

Основна стратегія запобігання дитячим психічним – це виховання дитини в атмосфері постійної безумовної любові і турботи. Відомий американський психотерапевт Бері Уайндхольд стверджує, що для нормального емоційного дозріванням дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, співали їм пісні і задовольняли всі їх основні потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе. Адже діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявити турботу і співчуття до інших людей.

Щоб подолати насильство в сім’ї, я хочу запропонувати такі шляхи вирішення проблеми: довіряйте вашій дитині та поважайте її. Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.

·  Визнавайте право дитини на особисте життя.
·  Довіряйте дітям.
·  Поважайте почуття іншого з батьків.
·  Забезпечте емоційний комфорт.
·  Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті.
·  Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають.
·  Забезпечте фізичну безпеку.
·  Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
·  Підтримуйте сімейний розклад дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
·  Навчайте свою дитину правил особистої гігієни і правильного харчування.
·  Слідкуйте за дисципліною:
·  Будьте послідовним.
·  Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
·  Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного.
·  Давайте постанови, а не покарання.
·  Приділяйте дитині свій час і увагу.
·  Беріть участь у житті дитині: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
·  Залучайте дітей до своїх заходів.
·  Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
·  Турбуйтеся про себе:
·  Залишайте для себе час.
·  Турбуйтеся про своє здоров’я.
·  Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
·  Приймайте любов.
·  Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає». Не звинувачуйте дитину.

Заохочення та підтримка:

·  Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво.
·  Будьте позитивними.
·  Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
·  Відзначайте їхні успіхи.
·  Навчайте їх необхідних навичок.
·  Виявляйте зовні любов до дитини.
·  Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
·  Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль.

Консультанти «Телефону довіри» можуть допомогти окремим людям, але вони, на жаль, не спроможні вирішити загальної проблеми існування насильства в сім’ї. для запобігання жорстокому поводженню з дітьми в родинах необхідно творити в державі умови, які дали б змогу дітям індивідуально розвиватися, вільно мислити та чинити. Треба проводити з батьками освітню програму відносно важливості морального розвитку дитини. Також необхідне створення системи допомоги сім’ям та програм законного втручання на ранніх етапах скоєння насильства, щоб зробити життя дітей безпечнішим

Ростислава Ступніцька, учениця
обласного спеціалізованого ліцею,
Консультант А.М.Мельник

 

 

Насилля над дітьми у школі

У Конституції України сказано, що дитина має право на здобуття повної загальної середньої освіти і обов’язок держави складається в забезпеченні безоплатної й обов’язкової середньої освіти, доступної для кожної дитини. Шкільна дисципліна повинна забезпечуватись з урахуванням прав та поваги гідності дитини. Закон про освіту України говорить про те, що освіта повинна бути націлена на максимальний розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя у вільному товаристві, виховувати повагу до своїх батьків, культурному своє образу, мові і культурних традицій та інших цінностей.

Та, нажаль, методи шкільного виховання не завжди є об’єктивними та гуманними. Велика кількість дітей стають жертвами шкільного насильства, хоча загальноосвітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я.

На сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на досягнення її повного добробуту. Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насильства гарантується 28 і 52 статтями Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Статтею 10 Закону України «Про Охорону Дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Разом із тим, важливо відмітити, що школа, на думку дітей, є тим місцем, де вони зустрічаються із жорстоким ставленням та знущанням. А насильство породжує таку ж саму жорстокість з боку дитини.

Ситуація в соціально-правовій сфері охорони дитинства в Україні потребує істотних змін, оскільки ще не врегульований чіткий механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням окремих норм законодавства про права дитини щодо загального поліпшення становища дітей, захисту їхніх інтересів, охорони здоров’я, розвитку, навчання, гарантування дитині збереження власного імені. Таким чином, практична реалізація прав дитини в школі можлива лише за таких умов: соціально-психологічна діяльність педагогічного колективу, яка б сприяла становленню особистості та індивідуальності учнів;необхідність оволодіти знаннями в системі загально-людських цінностей, необхідність організування процесу виховання, побудованому на практичному , осмисленому дотриманні прав дитини!

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження і зневажання дітей: фізичне насильство (побиття старшокласниками учнів молодших класів, фізичне знущання виховного колективу), сексуальне насильство або розбещення (зґвалтування або розбещення учнями старших класів, сексуальне розбещення з боку педагогів) психічне (емоційний тиск учителя або одного учня на іншого, приниження учнів виховним колективом, погрози з боку учнів старших класів або педагогів), зневажання основних потреб дитини (відмова виховного колективу у здійсненні потреб дитини першої необхідності).

Дитина, що стала жертвою насилля, може звернутися до соціальної служби у справах неповнолітніх, що діє на території Хмельницької області, за телефоном 79-41-43.

Проблеми насильства у школі набуває серйозного характеру, але при рішенні таких проблем ми повинні опиратись на гуманність та поміркованість.

У допомозі вирішення цієї проблеми ми вирішили запропонувати такі методи:

1. Запровадження пропагандистко-виховної роботи: робота з учнями школи та виховним колективом, що включає роз’яснення їм їхніх прав та обов’язків; виховання справедливості, доброти та відчуття поваги у дітей як молодших так і старших класів; робота шкільного психолога.

2. Створення шкільних та міських органів, де проводилися б засідання та бесіди, а також дипломатичним шляхом вирішувалися конфлікти між учнями та вчителями.

3. Проводження різноманітних акцій «Захист прав і свобод дитини», «Дитина – надія майбутнього суспільства» тощо. На нашу думку, дані шляхи допоможуть при вирішенні конфліктів між учнями та виховним колективом, значно знизять рівень насильства у школі, а також у подальшому позитивно вплинуть на виховання нашого юного покоління, оскільки окрім безліч інших факторів, школа є одним із найважливіших чинників, що впливають на виховання дитини.

Олександра Вдовіна,
учениця СЗОШ №12
Консультант В.В.Лапшина.

 

 

Органи державної влади та насилля над дітьми

2006 р. Торкаючись проблеми насилля і ролі органів влади можна сказати, що за останні 5 років в Україні прийнято більше 160-ти указів Президента України, постанов кабміну, які стосуються дітей та молоді, прийняті Цивільний та Сімейний кодекси, в назву держкомітету (тепер міністерство) додані слова «сім’я», «діти». Введено десятки нових понять, назв, наприклад соціальний супровід, соціальне інспектування, мобільний консультаційний пункт, юридична клініка, кризовий центр і т.д. , тим не менш на нашу думку:

·  Внутрішній світ підлітків та молоді не сприймає існуючі підходи до виховання.
·  З року в рік одне і те ж стереотипне планування або данина моді: рік волонтерського руху, рік сім’ї і т.д.
·  Батьки, молодь, підлітки не знають суті цілей, специфіки роботи молодіжних відділів місцевих органів влади і самоврядування.
·  Немає чіткого розмежування (хто за що відповідає) і розподілу повноважень між структурами.
·  Кроки місцевої влади щодо збереження фізичного та психічного здоров’я дітей часто виявляються половинчастими та непослідовними.

Візьмемо до прикладу проблему гральних автоматів, боротьбу з якими нещодавно так жваво розпочала міська влада і яку не менш жваво висвітлювали місцеві ЗМІ. Наголошувалось, що відключатимуть від електромережі і демонтуватимуть в першу чергу «одноруких бандитів» що встановлені просто неба. Проте їх і далі можна зустріти в магазинах, на ринках, вокзалах та й просто посеред вулиці у деяких районах міста. Так, до прикладу навпроти ринку Дубово та біля залізничного вокзалу над гральними автоматоматами просто спорудили брезентовий намет. Азартні ігри, як і спиртні напої та цигарки, „протипоказані” неповнолітнім законодавством. Але разом з тим, якщо дитина надумає "згодувати" свої кишенькові гроші гральному автомату, то їй за це нічого не буде (хіба що наганяй від батьків). Як і нічого не буде власникові автомату встановленого на вулиці або у холі вокзалу чи магазину. Бо лише визначення „вуличний гральний автомат” само по собі розуміє його самостійність та безконтрольність.

А державні органи якщо й перевіряють такі апарати, то тільки того щоб стягнути з їхніх власників усі можливі податки и та збори. Вражають розповіді про випадки витягання грошей з фонтану в Плазі (у грудні місяці!!!) для автоматів, і усі тьоті, які слідкують за тим, щоб діти до 18 і не підходили до щільно виставлених тут гральних пристроїв, спокійно міняють мокрі копійки на такі жадані півгривневі монети .

Ще з десяток років тому свою енергію та фантазії школярі могли використовувати у різноманітних дитячих клубах, секціях та гуртках, однак тепер, через нестачу фінансування, закладів, що спеціалізуються на організації дитячого дозвілля, з кожним роком стає все менше та менше. Натомість, немов гриби після дощу, місто заполоняють комп’ютерні клуби із сумнівною репутацією, кафе-бари із неконтрольованим продажем спиртного для неповнолітніх, та кіоски із відеоматеріалами, що пропагують аморальність та насилля. Погодьтеся, вибір для дітей, які бажають фізично та духовно розвиватися – не є багатим.

До речі про комп’ютерні клуби. Щоб пограти на комп’ютері діти часто навіть втікають з уроків. А загляньте у будь який з них... Малеча, прикусивши від старання язички, та міцно вціпившись ручками у комп’ютерну мишу та клавіатуру, напружено вдивляється в монітор комп’ютера. І так, протягом кількох годин поки вистачає грошей на гру, звичайно тих, що турботливі батьки дали своєму чаду на обід...

Вчені ще не до кінця дослідили, яку шкоду наносять тендітній дитячій психіці "криваві" комп’ютерні ігри, але точно встановили факт шкідливості перебування у невеличкому приміщені у компанії кількох десятків потужних комп’ютерів.

 Цього року, повідомляє газета «Місто», службою у справах неповнолітніх спільно з правоохоронцями було організовано кілька спеціальних рейдів комп’ютерними клубами для повернення дітей до навчання. Крім того деякі з клубів працюють цілодобово, при цьому розцінки на послуги закладу в нічний час значно нижчі за денні. І неповнолітні нерідко віддають перевагу нічним посиденькам перед монітором перед ліжком та ковдрою. На відміну від інших обласних центрів у Хмельницькому не діє жодного розпорядження чи постанови органів влади міста, які б регулювали режим роботи комп’ютерних клубів. Єдине до чого правоохоронці і служба неповнолітніх можуть пред’явити претензії, - це до порушення тиші у нічний час.

Наступна проблема – вже згадувані гроші дані батьками на обід… Стало звичним відкриття у нашому місті нових і нових ларьків які торгують дуже смачними і «дуже корисними» для здоров’я продуктами, як то чіпси, сухарики, кола і таке інше, не згадуючи вже про цигарки та пиво… Дивує інше чому нікого не турбує те, що основні споживачі цього «дуже корисного» продукту саме школярі, і що мабуть не знайдеться жодної школи біля якої не було б такої торгівельної точки, а то й декількох. Біля нашої школи їх чотири, і щоперерви біля кожного з них вишиковується чимала черга за черговою дозою тої «смакоти». Періодичні вмовляння вчителів мало переконують малечу не їсти того добра, та й шкільна їдальня зі своїм асортиментом видається малою альтернативою. Тому й думається, а чи не встановити якусь мінімальну відстань до школи для таких торгівців хай то навіть якихось 200 чи 300 метрів.

Розглядаючи питання насилля над дитиною не можемо сказати що воно є результатом лише бездіяльності влади, нажаль інколи й за її активної участі. Згадаймо до прикладу будь який масовий захід, як то відзначення Дня міста чи інших пам’ятних дат. Святковий настрій враз зникає, достатньо напередодні такого довгоочікуваного вихідного почути від класного керівника фразу: – Діти, завтра о такій-то годині наша школа має виставити стільки-то учнів по такій-то вул. і т. д. Доводиться відміняти всі свої плани і похнюпившись з «святковим» настроєм створювати атмосферу свята. Тільки для кого? Після такого так і хочеться комусь «там», заявити: – А як же наше право на відпочинок і розваги, на захист від експлуатації? Інколи такі заходи, або підготовка до них дивовижним чином співпадають з навчанням (а як же ст. 51 Закону України про освіту, яка гласить: «відволікання учнів, студентів, курсантів, за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних з процесом навчання, забороняється»?)

 Отже можемо зробити висновок, що на допомогу органам влади та Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини держава повинна створити вагомий спеціалізований інститут із захисту прав дітей. Його формування — це проблема, яка вимагає уваги не тільки всіх гілок влади, а й всього суспільства

Підготував учень СЗШ №7
Кобизський Дмитро Ігорович
Консультант Л.Г. Кирилюк

 

 

Результати досліджень учнів в рамках
форуму, розроблені на секційних засіданнях в режимі відкритого простору

 

Секція 1. НАСИЛЛЯ В ШКОЛІ

Насиллям в школі є: побиття старшокласниками молодших учнів, побиття вчителями учнів (вчителі дають під затильники, тягнуть за вуха, б’ють по голові та пальцях лінійками, указками, книжками тощо), сексуальне (порушення її статевої недоторканості й статевої свободи, розбещення); приниження (вчителі перекручують прізвища, розголошують особисту інформацію про учнів, крик на учнів, неприємні прізвиська, образи (вчителі вживають нецензурну лексику, називають дітей дебілами, придурками, козлами, негідниками, недоумками, ідіотами, тощо), зневажання фізіологічних потреб учня (вчителі не випускають учнів в туалет під час уроків, ігнорують погане самопочуття учнів), затримання на перервах; залякування і шантаж.

 

Щоб такого не було (рекомендації учнів своїм одноліткам):

·  звертайся до працівників школи (адміністрація школи, класний керівник, психолог, соціальний педагог, інші вчителі, охоронець тощо),
·  старшокласники, що вивчають правознавство, можуть надати тобі корисні поради і допомогу, можуть проводити для учнів молодших учнів бесіди з роз’яснення прав та обов’язків,
·  активно використовуй і захищай свої права, приймаючи участь в шкільних правових гуртках, молодіжних та дитячих громадських організаціях, спеціальних акціях («Захист прав дитини», «Дитина – надія майбутнього суспільства» та інші),
·  не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, правоохоронців, до соціальних служб (050, 79-41-43),
·  намагайся регулярно спілкуватися із батьками про своє шкільне життя, - вони твої офіційні представники й надійні захисники,
·  якщо ти став свідком порушень прав інших учнів, не будь байдужим, використай свої знання, та надай їм допомогу, адже в такій ситуації можеш опинитися й ти.

 

Секція 2. НАСИЛЛЯ В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ

Насиллям в медичних закладах щодо неповнолітніх пацієнтів є:

·  Грубі розмови; Погрози; Крик на дітей; Приниження; Примусове приймання ліків; Фізичне насилля (побої); Обмеження свободи пересування (заборона виходити з палати, заборона вставати з ліжка, заборона грати ігри з сусідами по палаті …); Психологічне насилля (розголошення конфіденційності інформації про стан здоров’я, спекуляції на хворобах); Обмеження щодо побачень з батьками; Вимагання грошової «винагороди» (хабара) за надання законних медичних послуг.

 

Щоб такого не було (рекомендації учнів своїм одноліткам):

·  Якщо твої права порушують, звертайся до керівництва лікарні (головний лікар, завідуючий відділенням);
·  Намагайся бути поінформованим (шукай інформацію) щодо своїх прав під час перебування в лікарняних закладах (права пацієнта);
·  Вимагай від медичного персоналу інформацію щодо прав неповнолітнього пацієнта;
·  Не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, правоохоронців, до соціальних служб (050, 79-41-43),
·  Намагайся регулярно спілкуватися із батьками щодо режиму лікарні, взаємовідносини з медичним персоналом, курсу лікування (ліки, процедури) - вони твої офіційні представники,
·  Ти маєш знати, що твої права захищає Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я» й можеш використовувати його для того щоб захищати свої права та допомагати іншим.

 

Секція 3. НАСИЛЛЯ І ОРГАНИ ВЛАДИ

Насиллям представниками органів державної влади та місцевого самоврядування щодо неповнолітніх є:

·  Примус до участі у масових заходах (в урочний час школярів зобов’язують брати в походах, демонстраціях, покладаннях квітів, та інших офіційних заходах);
·  Зобов’язання купувати квитки на різні заходи (театр, кіно, лялькові спектаклі, музеї тощо);
·  Ігнорування та приховування органами державної влади і місцевого самоврядування соціальних проблем, пов’язаних з насиллям, що веде до їх поширення та збільшення кількості:
·  Азартні ігри (відкритий доступ до гральних автоматів, що розташовані біля навчальних закладів, в місцях відпочинку дітей), Комп’ютерні клуби (відкритий доступ, близьке розташування біля шкіл, а то й безпосередньо в приміщеннях шкіл, їхній цілодобовий режим роботи, - призводять до того, що учні урочний час проводять в цих клубах, витрачаючи батьківські кошти (які мають інше призначення) та завдаючи шкоду своєму здоров’ю), Ігнорування та приховування правоохоронними органами порушень прав неповнолітніх; Формалізм у підході до проблем прав і інтересів неповнолітніх.


Щоб такого не було (рекомендації учнів своїм одноліткам):

·  Ти маєш знати, що, відповідно до Закону України «Про освіту», відволікання учнів на рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних процесом навчання, забороняється . Це можна здійснювати лише за рішенням Кабінету Міністрів України,
·  Як громадяни України ти маєш право відвідувати збори, брати участь у діяльності дитячих та юнацьких громадських організацій, органах учнівського самоврядування, суспільних акціях, висловлювати свої думки щодо різних питань,
·  Ти маєш право звертатись із пропозиціями до органів влади, посадових осіб, депутатів. Представники органів влади повинні реагувати на звернення громадян, відповідати на їх заяви та скарги, враховувати пропозиції, вирішувати існуючі проблеми, і, у разі потреби, приймати рішення чи пропонувати зміни до законів нашої держави.
·  Вимагай від органів державної влади та місцевого самоврядування дотримання й забезпечення чинного законодавства та сумлінного виконання покладених на них обов’язків:
·  організація дозвілля дітей шкільного віку, контроль за ігровим та розважальним бізнесом, фінансування навчальних закладів у повному обсязі відповідно до їхніх потреб, зацікавлення молоді масовими заходами, планування реального здійснення програм для молоді, - опублікування фактичних результатів цих програм.

 

Секція 4. НАСИЛЛЯ В СІМЇ

Насиллям в сім’ї є:

Знущання над дитиною; Нанесення побоїв; Завдання шкоди здоров’ю; Залякування дитини; Порушення її статевої недоторканості; Навіювання страху; Перебивання дитини під час розмови; Ізоляція дитини; Контроль (обмеження) доступу до спілкування з ровесниками; Ігнорування дитини; Незадоволення основних потреб; Використання дитини як засіб економічного торгу; Погроза залишити дитину; Погроза фізичною розправою; Поводження з дитиною як з прислугою; Відмови в поінформуванні про важливі рішення сім’ї.

 

Щоб такого не було (рекомендації учнів своїм одноліткам):

·  Твої права в сім’ї в нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України;
·  Будь поінформованим та нагадуй батькам про існування твоїх прав (права дитини є такими ж як і права дорослих, які є закріпленими в ІІ розділі Конституції України);
·  Намагайся завжди шукати порозуміння з батьками;
·  Не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, вчителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;
·  З 14 років ти маєш право особисто звернутися в суд щодо порушень твоїх прав батьками

 

Рекомендації для батьків:

·  Забезпечити фізичну безпеку – не залишати дитину без нагляду.
·  Підтримуйте сімейний розклад дитини.
·  Слідкуйте за тининою:
·  Будьте послідовним,
·  Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного,
·  Давайте настанови, а не покарання,
·  Приділяйте дитині свій час і увагу,
·  Беріть участь вжитті дитини: ігри, шкільні заходи,
·  Залучайте дітей до своїх заходів.
·  Заохочення і підтримка:
·  Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво,
·  Будьте позитивними,
·  Навчайте їх необхідних навичок,
·  Якщо дитини вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи» Мені важко коли хтось заважає».
·  Довіряйте дітям.
·  Визнавайте право її на особисте життя.
·  Поважайте почуття інших батьків.
·  Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

 

Секція 5. НАСИЛЛЯ НА ВУЛИЦІ

Насиллям на вулиці щодо дітей є:

1. Фізичне насилля: Грабіж, Розбій, Побиття, Проституція, Примусова праця (збирання і здача металобрухту, макулатури, порожні пляшки, миття машин, праця вантажниками).

2. Моральне насилля: образи, приниження честі та гідності.

3. Злочини проти власності: грабіж, вимагання.

4. Сексуальне насилля: проституція, зґвалтування, розбещення.

 

Шляхи подолання (Як себе поводити):

·  Не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час,
·  Не спілкуватися із незнайомими особами,
·  Не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші),
·  Не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю),
·  Не провокувати своєю поведінкою інших (викликаючі одяг та поведінка),
·  У випадку працевлаштування, вимагай від працедавців дотримання норм трудового законодавства щодо неповнолітніх ( укладення трудового договору у письмовій формі із зазначенням умов праці),
·  Якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником,
·  Якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це. Таким чином ти убережеш себе й інших людей від того, щоб не стати жертвою.

 

Секція 6. НАСИЛЛЯ В ПРАВОХОРОННИХ ОРГАНАХ

Насиллям з боку працівників правоохоронних органів є: Безпідставний обшук, Загроза фізичної розправи, Дезінформація, Тиск при допиті, Незаконне затримання, залякування (моральний тиск), вилучення особистих речей, Не роз’яснення прав, Невиправдане застосування сили.

 

У випадках контактів із працівниками правоохоронних органів, за яких твої права порушено чи може бути порушено, ти маєш знати:

·  Твої права захищає, а діяльність правоохоронців регламентують Закони України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України» та Конституція України.
·  Для затримання учня у правоохоронців повинні бути законні підстави:
·  підозріла поведінка при появі наряду міліції (намагання втекти чи сховатися);
·  підозра у скоєні злочину чи проступку;
·  факт скоєного правопорушення (наприклад, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до перехожих, порушення громадського спокою після 22.00 тощо);
·  перебування підлітка в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо його зовнішній вигляд ображає людську гідність, або він не може самостійно пересуватися, або його дії можуть завдати шкоди оточуючим або йому особисто.
·  Якщо тебе зупинили чи затримали міліціонери, не варто грубити, вириватися, говорити, що вони неправі, подавати неправдиві відомості. Слід бути ввічливим, відповідати чітко і ясно на запитання правоохоронців, надавати про себе лише правдиву інформацію. Намагання щось приховати чи сказати неправду (не зовсім правду) одразу ж тебе видасть і у подальшому може негативно вплинути на твою долю;
·  Якщо тебе затримали, то:
·  Зберігай спокій,
·  Одразу ж з’ясуй за що тебе затримано, та вимагай роз’яснення твоїх прав,
·  Попроси міліціонерів поінформувати про твоє затримання батьків,
·  Не слід робити ніяких заяв, що можуть бути використані проти тебе,
·  При складанні протоколу слід бути ввічливим і чемним, правильно називати своє ім’я, прізвище, вік, домашню адресу,
·  Допит повинен відбуватися обов’язково у присутності когось із твоїх дорослих представників (батьки, вчителі, лікарі, адвокат),
·  Ти маєш право не свідчити проти себе.
·  У випадку порушення міліціонерами твоїх прав, звертайся до керівництва відділу міліції, в прокуратуру у відділ з питань захисту прав і свобод неповнолітніх, до адвоката, батьків та інших твоїх дорослих представників (родичів, вчителів тощо).

 

Додаток. Корисні телефони:

Управління захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї та молоді  044- 226-20-16
Відділ захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї та молоді   044- 278-37-54
Відділ профілактики безпритульності та бездоглядності дітей при Мін. у справах сім’ї та молоді 044- 278-58-51
Відділ сімейних форм виховання, опіки та піклування при Міністерстві у справах сім’ї та молоді   044- 279-11-1
Держ. центр соціальних служб для молоді 044-246-49-87
Державний інститут проблем сім’ї та молоді 044-568-50-98
Український молодіжний центр  044-229-48-20
Управління у справах сім’ї та молоді Хмельницької ОДА  03822- 6-95-27
Департамент кримінальної міліції у справах неповнолітніх 044- 256-03-34, 044- 289-06-05

Служба у справах неповнолітніх Хмельницької ОДА –03822- 6-95-27. Центр соціальних служб для молоді Хмельницької ОДА  0382 – 76-55-58. Управління в справах сім’ї та молоді м. Хмельницького   0382- 76-25-53. Служба в справах неповнолітніх м. Хмельницького   0382- 76-49-51. Центр соціальної допомоги молоді м. Хмельницького 0382 – 79-46-58. МЦ «Родинний дім»  м. Хмельницького 0382-65-73-28. Служба телефонного психологічного консультування «Телефон довіри» 0-50. Прокуратура Хмельницької області 03822-76-51-00. Прокуратура м. Хмельни­цького 03822-76-46-10. УМВС України в Хмельницькій області 0382-79-47-32. Хмельницький МВ УМВС 03822- 9-11-45


 

Рекомендувати цей матеріал