http://osvita.khpg.org/index.php?id=1161685771
...З вироку, в якому досить красномовно віддзеркалюються не тільки деякі аспекти нашої системи управління освітою, а й ракурси судової системи, я можу побачити звинувачення системі управління українською освітою, яка штовхає на злочини освітян (це можна порівняти з прецедентом сталінського осудження людей за винесені колоски з поля)… Очевидно, мотивом цього вироку є зовсім інші причини.
Cергій Клепко, проректор із науково-методичної роботи Полтавського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
ім. М.В.Остроградського, завідувач кафедрою філософії та
економіки освіти, головний редактор журналу «Постметодика»
(„Справа Конобрицького стосується всіх освітян”, http://visnyk.iatp.org.ua/forum/ )
Текст вироку Краматорського міського суду від 19 травня 2006 р., а також інші матеріали з цієї справи (статті у Краматорських ЗМІ, дискусію на форумі kramatorsk.info) можна знайти на http://www.khpg.org/index.php?id=1153832693
Нижче наведені наступні документи:
1. Апеляція на вирок Краматорського міського суду (26.05.2006)
2. Резюме Amicus curiae Харківської правозахисної групи (31.07.2006)
3. Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2006 р.
В АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ
Адвоката Краматорской ЮК Надиенко З.И., <…>
на приговор
Краматорского городского суда от 19 мая 2006 года
по делу по обвинению КОНОБРИЦКОГО Н.Н. по
ст.ст. 191ч.4, 366 ч.2 УК Украины,АПЕЛЛЯЦИЯ
Приговором Краматорского городского суда от 19.05.2006 г. Конобрицкий Николай Николаевич 1951 г.р. признан виновным в совершении преступлений, предусмотренных ст. 191 ч.4 с применением ст. 69 УК Украины и осужден к 3 годам лишения свободы, с лишением права занимать руководящие должности, связанные с исполнением финансово-распорядительных функций в учреждениях, организациях, предприятиях всех форм собственности сроком на 3 года; по ст.366 ч.2 УК Украины осужден к 2 годам лишения свободы с лишением права занимать руководящие должности, связанные с исполнением финансово-распорядительных функций в учреждениях, организациях, предприятиях всех форм собственности сроком на 2 года.
В соответствии со ст.70 УК Украины окончательная мера наказания определена в виде 3 лет лишения свободы, с лишением права занимать руководящие должности, связанные с исполнением финансово-распорядительных функций в учреждениях, организациях, предприятиях всех форм собственности сроком на 3 года.
До вступления приговора в законную силу Конобрицкому изменена мера пресечения в зале суда с подписки о невыезде на содержание под стражей в СИ-6 г.Артемовска.
Данный обвинительный приговор является необоснованным, т.к. выводы суда, изложенные в приговоре, не соответствуют фактическим обстоятельствам дела. Кроме этого, судом была допущена односторонность и неполнота при проведении судебного следствия. Был существенно нарушен уголовно-процессуальный и неправильно применен уголовный закон.
Во время досудебного следствия Конобрицкому предъявлено обвинение в том, что, работая директором Первой украинской гимназии г.Краматорска, за период с 1.12.2000 по 25.04.2003 г. путем злоупотребления служебным положением по предварительному сговору с помощником директора по хозяйственной части Посной В.И. он завладел бюджетными средствами на сумму 4436 гр. 88 коп. Кроме того, ему вменен служебный подлог, который выразился в том, что он оформлял на работу отдельных граждан на должность гардеробщиц, причитающуюся им заработную плату не выплачивал указанным лицам, а якобы завладел данными денежными средствами.
Постановление о привлечении в качестве обвиняемого в отношении Конобрицкого не содержит в себе всех элементов состава преступления, предусмотренного ст. 191 УК Украины. В нем не раскрыты объективная и субъективная стороны преступления.
По ст.191 УК Конобрицкому вменяется только завладение имуществом путем злоупотребления служебным положением. В соответствии с требованиями уголовного закона завладение чужим имуществом путем злоупотребления должностным лицом своим служебным положением имеет место тогда, когда должностное лицо незаконно обращает чужое имущество в свою пользу или в пользу 3-х лиц, используя при этом свое служебное положение. Кроме того, субъективная сторона преступления характеризуется прямым умыслом и корыстным мотивом.
Следствие, не усмотрев в действиях Конобрицкого признаков обращения чужого имущества в свою пользу или в пользу 3-х лиц, не вменило ему этот обязательный признак завладения. Также как и обязательный признак субъективной стороны – корыстный мотив.
Считаем, что уже по этим основаниям Конобрицкий незаконно привлечен к уголовной ответственности по вышеуказанной статье. Как на досудебном следствии, так и в судебном заседании установлено, что в действиях осужденных имело место использование бюджетных средств в сумме 4436 гр. 88 коп. не по их целевому назначению. Т.е. деньги, предназначавшиеся для выплаты заработной платы гардеробщицам, использовались на хозяйственные нужды гимназии. Статья 210 УК Украины предусматривает уголовную ответственность, если такие средства превышают 17000 гр. А так как предъявленная сумма до этого предела не доходит, то в действиях Конобрицкого вообще отсутствует состав преступления.
Предъявляя обвинение по ст.366 ч.2 УК Украины, следствие обвинило Конобрицкого в хищении материальных ценностей, хотя данное преступление ему не вменено.
Аналогичные нарушения закона были допущены судом при вынесении приговора.
Как на досудебном следствии, так и в судебном заседании обвинение по ч.4 ст.191 УК не нашло своего подтверждения. В судебном заседании были представлены доказательства, подтверждающие невиновность осужденных.
Конобрицкий в судебном заседании показал, что на протяжении ряда лет ГОРОО в нарушение Закона Украины «О всеобщем среднем образовании», не перечисляло гимназии денежные средства на хозяйственные нужды. В результате гимназия была поставлена в тяжелые материальные условия, что и вынудило его экономить средства, предназначенные для выплаты заработной платы гардеробщикам и расходовать их на крайне необходимые для гимназии хозяйственные нужды.
Как пояснил осужденный, ни одной копейки денег из той суммы, которая ему вменяется (4436 гр. 88 коп.), он не обратил в свою пользу или в пользу 3-х лиц. В подтверждение этого как в период досудебного следствия, так и в судебном заседании к материалам дела были приобщены чеки и другие финансовые документы о расходовании денежных средств на нужды гимназии на сумму 2876 гр. 50 коп. На оставшуюся сумму суд отказал в приобщении к делу финансовых документов (чеков, актов, инвентаризационной описи).
Приобщив к делу документы на сумму 2876 гр. 50 коп., суд в своем приговоре не дал им никакой правовой оценки. С целью подтверждения расходования части указанных денежных средств на нужды театральной студни гимназии приказом и.о. директора гимназии от 10.03.2006 г. была назначена и проведена инвентаризация материальных ценностей театральной студии. Установлено, что в студии имеется 179 единиц театральных костюмов. Этот документ подтверждает показания руководителя театральной студии Котумановой И.А., которая пояснила в суде, что только за период с 2000 по 2003 год из средств, выделенных директором гимназии, она приобрела костюмов на 646 гр. (т.2, л.д. 364 )
Осужденная Посная В.И. полностью подтвердила показания Конобрицкого и указала, что, действительно, гимназия была поставлена Краматорским ГОРОО в тяжелейшее материальное положение, что вместе с Конобрицким им пришлось изыскивать средства для гимназии за счет экономии на должностях гардеробщиц, и что ни одной копейки из этих денег ни она, ни Конобрицкий в свою пользу не обратили.
В судебном заседании был допрошен свидетель Хмарный Н.Н., который подтвердил, что действительно, для гимназии были приобретены 2 аудиокассеты, что они были в наличии. Он также подтвердил, что в его кабинете администрацией гимназии делался ремонт (т.2, л.д.362)
Свидетель Кишкина Т.В. дала показания в том, что директор выделил ей деньги в сумме 160 гр. как учителю физкультуры на приобретение мячей. Она видела, что для театральной студии приобретались костюмы, поэтому подписала акт закупки (т.2, л.д.362)
Свидетель Мельник Н.Д. – секретарь-машинистка гимназии показала, что директор давал ей деньги на покупку писчей и копировальной бумаги (т.2, л.д. 364)
Свидетель Якименко С.В. – медсестра гимназии пояснила, что директор давал ей деньга в сумме 50...60 гр. на покупку медикаментов для гимназии. Она представила ему чек. ГОРОО для гимназии никаких медикаментов не выделял (т.2., л.д. 267)
Свидетель Приходько Л. А. дала показания о том, что для гимназии она оформила подписку на газеты и журналы на сумму 416 гр. 50 коп., о чем имеется квитанция. Деньги выделял Конобрицкий (т.2, л.д. 367)
Свидетель Бойченко В.М. пояснил, что с 2000 по 2003 г. он работал е гимназии руководителем кружка. По поручению директора и за его средства для гимназии делал ксерокопии необходимых документов на сумму 449 гр., чеки передавал Конобрицкому (т.2, л.д. 367)
Свидетель Ткаченко А.Т. пояснил, что для гимназии покупал болты, гайки, гвозди, шурупы и др. Деньги давал Конобрицкий. ГОРОО эти товары не выделял и денег на их приобретение не предоставлял (т.2, л.д. 368)
Свидетель Уразовская О.В. показала, что директор действительно давал ей деньги на приобретение иголок, ниток, тканей. Знает, что на выданные директором деньга приобретались театральные костюмы. Что это были за деньги, она не знала, но думала, что родительские (т.2, л.д.367)
Свидетель Березуйко В. А. пояснила, что в гимназию завозили песок, шлак. За счет каких средств это оплачивалось, она не знает. Функционирует театральная студия, для которой приобретались костюмы. Покупали обои для оклейки окон, выписывали газеты и журналы для гимназии, покупали горшки для цветов, электролампочки. (т.2, л.д. 360)
Свидетель Давиденко Н.Т. сообщила, что с 2000 по 2003 г. она была членом родительского комитета. Будучи бухгалтером по образованию, она вела учет собранных родителями денег и их расходованием. Деньга расходовались только на ремонт учебных кабинетов. Кроме того, на эти деньги приобрели шторы для актового зала. На другие цели эти деньга не расходовались. Учет расходования денег велся параллельно – ею и директором. У нее с ним были напряженные отношения. И, тем не менее, она категорически заявила, что никаких злоупотреблений, присвоений родительских денег или каких-либо других с его стороны она не наблюдала. Если бы это имело место, она бы незамедлительно сообщила об этом в правоохранительные органы (т.2, л.д. 365)
Аналогичные показания дал член родительского комитета Сачко Ю.М. Он сообщил, что до 2004 года родительские деньги на покупку канцтоваров и др. хозяйственные нужды, кроме как на ремонт учебных кабинетов, не тратились. Деньги были под его контролем и контролем других членов родительского комитета. «У нас все расходы сходились до копейки» (т.2. ля. 366)
Суд совершенно безосновательно посчитал, что свидетели Давиденко и Сачко дали неправдивые показания, признал их противоречивыми и они якобы «даны ими с целью смягчить уголовную ответственность подсудимых». Для таких выводов абсолютно нет никаких оснований. Эти лица не являются работниками гимназии или родственниками, не находятся в зависимости от Конобрицкого, являются уважаемыми людьми в гимназии.
Суду следовало бы критически оценить показания свидетеля Асмоловой Е.И. – учителя биологии гимназии, которая постоянно конфликтовала с Конобрицким, требовала дополнительных часов за счет других преподавателей. Ее показания были явно тенденциозными, построенными не на достоверных фактах, а на слухах, предположениях. Они находятся в противоречии с показаниями остальных добросовестных свидетелей. Тем не менее, ее показания суд положил в основу доказательств.
Непонятно, по какой причине в основу тех же доказательств были положены показания свидетеля Лягуш Т.И. Из ее показаний усматривается, что ее ребенок начал обучаться в гимназии только с 1.09.2003 г. С этого времени она и была членом родительского комитета. А поэтому никакого отношения к периоду времени, который вменяется Конобрицкому, она не имеет. Действительно, с сентября 2003 года в гимназии реально стали работать гардеробщицы. Деньги за счет экономии на их должностях директору перестали поступать. Средства на приобретение различных товаров отсутствовали. По этой причине сбор денег с родителей увеличился с 20 до 30 гривен ежегодно и на эти деньги стали делать не только ремонт, но и различные приобретения для гимназии. Но это все происходило в более поздний период времени.
Таким образом, собранные по делу доказательства судом неправильно оценены и выводы суда этим доказательствам противоречат.
Судом, вопреки требованиям закона, недостаточно исследована личность Конобрицкого. Установлено, что ему присвоено звание «Отличник образования Украины» (т.2, л.д.348), звание учителя-методиста (т.2., л.д.371), представлял в Краматорске Ассоциацию «Відродження гімназій України». Конобрицкий награждался почетными грамотами на протяжении многих лет его работы, в т.ч. от Министерства образования Украины, в 2003 году – Краматорского ГОРОО, исполкома, 21.04.2005 г. был аттестован как специалист, соответствующий своей должности, подтверждена его квалификация «специалист высшей категории» и звание учителя-методиста (т.2, л.д.161)
Все эти обстоятельства не нашли своего отражения в приговоре.
В деле имеется письмо в адрес прокурора г.Краматорска за подписью 70 учителей и родителей учащихся гимназии. В этом письме указанные лица характеризуют Конобрицкого как порядочного, честного, принципиального, профессионального педагога и директора, который создал гимназию и за 12 лет работы в ней воспитал и дал высококачественное образование многим детям. Одновременно, в этом письме подчеркивается грубое нарушение законодательства о среднем образовании со стороны Краматорского ГОРОО. Этому документу суд также не дал должной оценки (т.2, л.д.88)
На л.д.345, т.2. имеется справка о том, что Конобрицкий страдает нейроциркуляторной дистонией по гипертоническому типу, гипертонической болезнью, ишемической болезнью сердца, атеросклеротическим кардиосклерозом, неоднократно переносил гипертонические кризы, что имело место и в период слушание дела. Тем не менее, суд не учел состояния здоровья Конобрицкого, взял его под стражу из зала суда, чем поставил под угрозу его здоровье и жизнь.
На иждивении Конобрицкого находится больной престарелый отец, участник войны, постоянно нуждающийся в его заботе.
В судебном заседании защита просила о переквалификации действий осужденного с ч.2 на ч.1 ст. З66 УК Украины, т.к. от действий Конобрицкого никаких тяжких последствий не наступило. По какой причине суд не согласился с мнением защиты, в приговоре не указано.
Защита усматривает в действиях Конобрицкого ч.1 ст.366 УК Украины. Это преступление по классификации относится к преступлениям небольшой тяжести (ст.12 УК).
Со времени совершения указанного правонарушения прошло более 3 лет и в соответствии с ч.1 п.2 ст.49 УК Украины, дело по данной статье должно быть прекращено за истечением сроков давности привлечения к ответственности.
Судом нарушены требования ст.ст. 323, 324 УПК Украины.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 347, 367-372 УПК Украины,
ПРОШУ:
1. Приговор Краматорского городского суда от 19.05.2006 года в отношении Конобрицкого Н.Н., осужденного по ст.ст. 191 ч.4, 366 ч.2 УК Украины, отменить и дело по ст.191 ч.4 прекратить за отсутствием состава преступления, а по ст.366 – изменить, переквалифицировав его действия с ч.2 на ч.1 и дело по данной статье прекратить в соответствии с ч.1 п.2 ст. 49 УК Украины, освободив его из-под стражи.
2. Отменить постановление следователя Краматорской прокуратуры об отстранении Конобрицкого Н.Н от должности директора Первой украинской гимназии г.Краматорска.
26 мая 2006 года Надиенко З.И.
================================================================
ХАРЬКОВСКАЯ ПРАВОЗАЩИТНАЯ ГРУППА
31.07.2006 В Апелляционный суд Донецкой области
Мнение типа Amicus curiae
по поводу приговора Краматорского городского суда от 19.05.2006 г. по делу Н.Конобрицкого и В.Посной
Резюме amicus curiae – «мнение друга суда» (лат.) – это форма выражения в судебных процессах мнения неправительственных организаций, которые защищают права человека и верховенство права.
Харьковская правозащитная группа является неправительственной организацией, среди задач которой – содействие верховенству права и независимости судов в Украине.
Представляя общественные интересы (такие как: соблюдение государством позитивных обязательств в сфере образовательного стандарта, неукоснительного выполнения стандартов справедливого правосудия, стремление к соблюдению баланса индивидуальных прав и общественного интереса, гуманизации уголовного наказания), мы просим уважаемый суд при рассмотрении апелляции по делу Н.Н.Конобрицкого и В.И.Посной принять во внимание следующие имеющие отношение к делу обстоятельства и доводы:
1. Поскольку в данном деле сам факт правонарушения был твердо установлен, спорными вопросами, вызывающими сомнения и протесты, остаются лишь правильная квалификация преступления и адекватность меры наказания. Причем решение этих вопросов зависит от определения цели и мотивов преступления (в частности, от того, на что именно были потрачены полученные с нарушением закона средства), а также от личности обвиняемых и смягчающих обстоятельств.
2. При непредубежденном чтении текста приговора Краматорского городского суда бросается в глаза, что суд, нарушая фундаментальный принцип презумпции невиновности, в вопросе о мотивах преступления ко всем свидетельствам в пользу обвиняемых относится критически (без видимых на то оснований), и в своем заключении о корыстности мотивов основывается лишь на ничуть не более убедительных свидетельствах, направленных против обвиняемых. Кроме того, суд очевидным образом проигнорировал весьма серьезные смягчающие обстоятельства.
3. В доказательство того, что Конобрицкому незачем было изыскивать дополнительные средства для гимназии и что, следовательно, указанные средства он якобы присвоил в корыстных целях, суд приводит фактически единственный аргумент: «в период 2000-2003 годы гимназии было выделено – 22 тыс. 984 грн., то есть достаточные средства для ее функционирования». Однако такой аргумент у всех, кто работает в школах, может вызвать лишь горький смех. Непонятно, на каком основании суд делает вывод о достаточности указанных средств. Напротив, общеизвестным фактом является хроническая недостаточность финансирования школ со стороны государства и то, что администрации школ вынуждены изыскивать альтернативные источники финансирования, поощряемые к этому (явно или неявно) местными органами управления образованием. Проблема поиска дополнительных источников финансирования осложняется отсутствием необходимой правовой базы, что часто ставит администрации школ в полную зависимость от милости контролирующих органов. Как писала газета «Зеркало недели» (№42 (366) 27, октября 2001 г.) «…Любой директор учебного заведения постоянно ходит по лезвию бритвы, рискуя в любой момент оказаться за решеткой. Ведь для обеспечения нормального функционирования школы он вынужден заниматься «денежными поборами». Если же не использовать альтернативные источники финансирования, в школе будет масса нарушений элементарных норм техники безопасности. А это рано или поздно сработает и против детей, и против него самого»
4. По многочисленным свидетельствам и объективным показателям, Первая украинская гимназия г. Краматорска, руководимая со дня основания Н.Конобрицким, является одним из лучших в городе и области учебных заведений, а Н.Конобрицкий – один из тех лидеров нашей системы образования, которые вопреки неспособности государства создать необходимые условия для ее нормального функционирования обеспечивают выполнение государственного стандарта образовательных услуг.
5. Мы считаем, что действия обвиняемых не привели к тяжким последствиям и что, находясь на свободе, они не представляют социальной опасности, поэтому нет никакой необходимости прибегать в данном случае к столь крайней мере наказания, как лишение свободы. В письме на имя Президента Украины от 31.05.06 Председатель Верховного Суда Украины В.Т.Маляренко писал: «Поступово у відповідності з лінією, що накреслена Президентом держави, зменшується кількість осіб, яких з вчинення злочинів засуджено до позбавлення волі. Якщо в 2000 р. суди призначали покарання у виді позбавлення волі 35,9% засуджених, то у 2005 р. – 25,8%. Суди стали частіше застосовувати альтернативні види покарань. Судова система України дедалі більше орієнтується на європейські стандарти з цього питання». Приговор Краматорского городского суда очевидным образом этим стандартам не соответствует.
6. В деле Конобрицкого-Посной, вызвавшем большой общественный резонанс, судебные ошибки могут иметь особенно тяжелые последствия для общества: усиление социальной напряженности и кризисных явлений в системе образования, что может стимулировать опасные процессы ее деградации; подрыв доверия к системе правосудия и к возможности реализации в Украине фундаментальных прав человека (право на слушание дела независимым и беспристрастным судом, презумпция невиновности); распространение представления о суде, как об инструменте политических расправ и, как следствие, обострение раскола в украинском обществе.
В связи с вышеизложенным, со всем уважением просим суд при рассмотрении апелляции по делу Н.Конобрицкого-В.Посной принять во внимание доводы в пользу необходимости правовой переквалификации преступления и смягчения неадекватно жестокого приговора.
Мнение подготовил: Владимир Каплун, координатор образовательных программ Харьковской правозащитной группы
Мнение принял: Евгений Захаров, сопредседатель Харьковской правозащитной группы, председатель правления Украинского Хельсинского союза по правам человека.
Примечание. При составлении данного письма были учтены советы и замечания Аркадия Бущенко и Людмилы Клочко. Особая благодарность – Елене Волочай – ведущему эксперту по Amicus curiae, руководителю общественной организации «За профессиональную помощь» (lennika «собака» mail.ru). О практике Amicus curiae см. http://www.iaps-ci.org/ru/Amicus/ac1 . За дополнительной информацией можно так же обращаться по адресу: info «собака» iaps-ci.org
* * *
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 а – 2403
Головуючий першої інстанції Д’яченко С.П.
Доповідач Брагін I.Б.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Брагіна І.Б.
суддів – Калашникова В.М., Єгорової О.І.
за участю прокурора – Ільченка С.В.
адвокатів – Надієнко 3.І., Новака Ю.І.
засудженого – Конобрицкого М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляції засудженого Конобрицького М.М., в його же інтересах адвоката Надієнко З.І., а також в інтересах засудженої Посної В.І. адвоката Новака Ю.І. на вирок Краматорського міського суду від 19 травня 2006 року, яким
Конобрицький Микола Миколайович, який народився 14 березня 1951 року у селі Пашкове Барвінського району Харківської області, працюючий вчителем Першої української гімназії м.Краматорська, раніше не судимий,
засуджений за ч.4 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності строком на три роки, за ч.2 ст.366 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності строком на два роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності строком на три роки,
Посна Вікторія Іванівна, яка народилася 25 лютого 1965 року в місті Краматорську, працююча помічником директора по господарській частині Першої української гімназії міста Краматорська, раніше не судима,
засуджена за ч.4 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансове-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності строком на три роки, за ч.2 ст.366 КК України до двох років позбавлення волі, з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності строком на два роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права, займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності строком на три роки.
Питання про речові докази вирішено в порядку передбаченому ст.81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком Конобрицький М.М., працюючи директором Першої Української гімназії міста Краматорська, тобто будучи службовою особою, за попередньою змовою групою осіб з Посною В.І., яка працювала помічником директора по господарчій праці у вказаній гімназії, і також є службовою особою, в період з 1 листопада 2000 року по 25 квітня 2003 року шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів бюджетними грошовими коштами у великому розмірі.
Крім того, Конобрицький М.М. разом з Посною В.І., будучи посадовими особами, завідомо умисно вносили в офіційні документи неправдиві відомості, що потягло тяжкі наслідки.
Так, з вироку вбачається, що в кінці жовтня 2000 року у Конобрицького М.М. виник намір на заволодіння чужим майном в групі осіб. Здійснюючи вказаний намір, він домовився з Посною В.І. про те, яким саме чином заволодіти бюджетними коштами, які належали відділу народної освіти міста Краматорська.
При цьому Посна В.І. повинна була знаходити громадян з числа своїх родичів чи знайомих для праці у якості гардеробниць гімназії, витребувати в них трудові книжки, попереджати про те, що на роботі у гімназії вони будуть тільки рахуватись й те, що вона замість них буде отримувати заробітну платню.
Конобрицький М.М., у свою чергу, зловживаючи своїм службовим становищем, повинен був складати завідомо неправдиві документи: накази про призначення на тимчасову роботу гардеробника, вносити завідомо неправдиві відомості у офіційні документи – трудові книжки громадян – записи про те, нібито вони працювали у гімназії, та підписувати вказані документи.
У подальшому, на підставі складених завідомо не правдивих документів вказані громадяни зараховувалися до штату гімназії й на них нараховувалася заробітна платня.
Надалі Посна В.І. у справжніх документах – платіжних відомостях на видачу заробітної платні працівникам гімназії – повинна була розписуватися замість вказаних осіб за нібито отриману ними заробітну платню, а отримані таким чином бюджетні кошти в касі МВО міста Краматорська, діючи за попередньою змовою групою осіб з Конобрицьким М.М., обертати на свою користь й розпоряджатися на свій розсуд.
Таким чином, за вказаний період часу й при вказаних вище обставинах були оформлені на роботу у гімназію Посна Н.А., Богачук Н.Є., Архипенко Н,М., Жилка А.А., Давидова О.М., Литвинюк С.А., на яких нараховувалась заробітна платня, загальна сума якої складає 4 436,88 грн.
Вказаними коштами, що є великим розміром, Конобрицький М.М. за попередньою змовою групою осіб з Посною В.І., заволоділи шляхом зловживання своїм службовим становищем, що було пов’язано з внесенням до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та спричинило тяжкі наслідки.
В апеляціях:
– засуджений Конобрицький М.М. просить вирок суду змінити, провадження по кримінальній справі за його обвинуваченням у скоєні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, закрити у зв’язку з відсутністю складу злочину, а його дії за ч.2 ст.366 КК України перекваліфікувати на ч.1 ст.366 КК України і також закрити провадження у вказаній частині обвинувачення у зв’язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому, Конобрицький М.М. вказує, що дійсно скоїв порушення фінансової дисципліни, але отримані таким чином кошти використовував не в особистих цілях, а на користь очолюваної ним гімназії.
Окрім цього, Конобрицький М.М. в своїй апеляції вважає, що суд призначив йому занадто суворе покарання, ніяким чином не враховуючи дані про його особу,
– адвокат Надієнко 3.І., яка діє в інтересах засудженого Конобрицького М.М., також просить вирок суду змінити, закривши провадження по справі в частині засудження за ч.4 ст.191 КК України у зв’язку з відсутністю складу злочину, а в частині засудження за ч.2 ст.366 КК України перекваліфікувати на ч.1 тієї ж статті та закрити провадження у зв’язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому також зазначає, що слідство не надало, а суд не навів у вироку переконливих доказів тому, що виручені засудженим протиправними діями бюджетні грошові кошти використовувались ним у корисливих цілях.
Крім того, вважає, що від дій Конобрицького М.М. не настало тяжких наслідків, тому правильною кваліфікацією є ч.1 ст.366 УК України, по якій минув строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Також, на думку захисту, при призначенні покарання Конобрицькому М.М. суд недостатньо врахував його особу, оскільки виправлення та перевиховання засудженого можливі без ізоляції від суспільства,
– адвокат Новак Ю.І. в інтересах засудженої Посної В.І. просить вирок змінити, скасувавши в частині засудження за ч.4 ст.191 КК України, а дії за ч.2 ст.366 КК України перекваліфікувати на ч.1 тієї ж статті.
В обґрунтування своїх доводів адвокатом наведені аргументи, аналогічні викладеним в вищевикладених апеляціях.
Крім того, вважає, що при призначенні покарання Посній В.І. суд недостатньо врахував дані про особу винної, оскільки її виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідача по справі, засудженого Конобрицького М.М., адвокатів Надієнко З.І, Новак Ю.І, які, кожний окремо, підтримали доводи своїх апеляцій, думку прокурора, який вважав, що дії Конобрицького М.М., Посної В.І, за ч.2 ст.366 КК України кваліфіковані правильно, а за ч.4 ст.191 КК України неправильно, і в цій частині правильною кваліфікацією є ч.2 ст.364 КК України, оскільки слідством не здобуто, а судом у вироку не наведено достатніх доказів тому, що протиправно вилучені із бюджету грошові кошти використовувались у корисливих цілях, а, з врахуванням конкретних обставин справи та даних про особи засуджених, виправлення та перевиховання їх можливо без ізоляції від суспільства, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та адвокатів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Ретельно перевіривши наведені докази в їх сукупності, суд правильно встановив фактичні обставини справи про механізм протиправного вилучення грошових коштів із бюджету, скоєного Конобрицьким М.М., Посною В.І.
Дані обставини не оскаржувались засудженими як на досудовому слідстві і в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляцій, підтверджуються сукупністю наведених у вироку доказів, а саме:
– показаннями свідків Посної Н.А., Богачук Н.Є., Архипенко Н.М., Жилка А.А., Давидової С.М., Літвінюк С.А., які пояснили, що, будучи оформленими на роботу в першу Українську гімназію міста Краматорська у якості гардеробниць, фактично роботу не виконували, заробітну платню не отримували і в платіжних відомостях про це не розписувались,
– показаннями свідка Мельник Н.Д. – секретаря-друкарки гімназії, яка пояснила, що в штаті гімназії було дві одиниці гардеробниць, однак до 1 грудня 2003 року гардероб у гімназії не працював,
– висновком судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підписи у платіжних відомостях на отримання заробітної платні від імені Посної Н.А., Богачук Н.Є., Архипенко Н.М., Жилка А.А., Давидової О.М., Літвинюк С.А. виконані Посною Вікторією Іванівною,
– наказами директора першої Української гімназії міста Краматорська Конобрицького М.М. про прийняття на роботу у якості гардеробниць Посної Н.А, Богачук Н.Є., Архипенко Н.М., Жилка А.А., Давидовой О.М., Літвінюк С.А.
Однак цим діям Конобрицького Н.Н. та Посної В.І. суд дав невірну юридичну оцінку, кваліфікувавши їх за ч.4 ст.191 КК України.
Досудовим слідством не надано, а судом у вироку не приведено достатньо доказів про те, що протиправне вилучені з бюджету Конобрицьким Н.Н. і Посною В.І. грошові кошти були звернені ними саме у свою користь.
Доводи ж засуджених про те, що ці грошові кошти використовувались тільки у господарських цілях гімназії нічим не спростовані.
Висновок суду про достатність фінансування першої Української гімназії міста Краматорська, оскільки в період 2000-2003 років їй було виділено 22984 грн., не підтверджений матеріалами справи і нічим не мотивований.
Більш того, як випливає з показань свідків, самих засуджених і представлених ними документів, у повсякденній господарській діяльності гімназії використовувались грошові кошти у сумах, які значно перевищували цільове фінансування.
Таким чином, колегія суддів вважає недоказаним те, що протиправно вилучені з бюджету грошові кошти Конобрицьким Н.Н. Посною В.І. звертались у свою користь.
Разом з тим, визнаючи, що Конобрицький М.М. та Посна В.І., будучи службовими особами, із особистих інтересів, хибно розуміючи інтереси гімназії, якою вони керували, використовували своє службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам та при цьому спричинило тяжкі наслідки, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії засуджених з ч.4 ст.191 КК України на ч.2 ст.364 КК України.
Кваліфікацію дій засуджених Конобрицького М.М., Посної В.І. за ч.2 ст.366 КК України колегія суддів вважає правильною, а доводи апеляцій про невірність висновків суду в цій частині необґрунтованими.
Згідно примітки до ст.364 КК України тяжкими наслідками у ст.ст. 364-367 КК України визнається заподіяння матеріальних збитків, які у двісті п’ятдесят та більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Як встановлено, діями засуджених державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в сумі 4436,88 грн., що на момент скоєня злочину більш чим в двісті п’ятдесят разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян.
Визнаючи правильність кваліфікації дій Конобрицького М.М., Посної В.І., за ч.2 ст.364 КК України та необхідність зміни у зв’язку з цим вироку суду, колегія суддів відмічає, що санкція даної норми кримінального закону аналогічна інкримінованій їм органом досудового слідства та за якою вони засуджені, тобто ч.4 ст.191 КК України.
При цьому висновки суду про призначення засудженим покарання за цим законом нижче нижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті КК України згідно з вимогами ст. 69 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Тому, призначаючи засудженим покарання за ч.2 ст.364 КК України, колегія суддів вважає необхідним також застосування ст.69 КК України з підстав, зазначених у вироку суду першої інстанції.
Разом з тим, висновки суду про можливість виправлення та перевиховання засуджених Конобрицького М.М., Посної В.І. тільки в умовах ізоляції від суспільства є невірними та несправедливими.
Згідно з вимогами ст.367 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
За змістом ст.327 КПК України невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.
Призначивши кожному із засуджених, як Конобрицькому М.М., так і Посній В.І. покарання, яке пов’язане з ізоляцією від суспільства, суд вказав у вироку, що бере до уваги при цьому тяжкість скоєного злочину, данні про особи винних, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.
При цьому обставинами, які пом’якшують покарання засуджених, суд обґрунтовано визнав відсутність у них судимостей, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Разом з тим, які саме обставини обтяжують покарання засуджених, суд у вироку не навів, констатувавши, що такі не виявлені, чим допустив протиріччя у викладі своїх висновків при призначенні покарання.
Крім того, суд в достатній мірі не врахував, а деякі взагалі залишив без уваги, данні про особи засуджених.
Так, Конобрицький М.М. є людиною зрілого віку, практично все життя працював в органах освіти, йому надано звання „Відмінник освіти України", має кваліфікацію спеціаліста вищої категорії, неодноразово нагороджувався почесними грамотами, представляв у місті Асоціацію „Відродження гімназій України".
Крім того, Конобрицький М.М. розкаявся у вчиненому, виключно позитивно характеризується, страдає нейроцеркуляторною дистонією за гіпертонічним типом, гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, неодноразово переносив гіпертонічні кризи, що мало місце в ході слухання справи у суді першої інстанції.
Також на утриманні Конобрицького М.М. знаходиться хворий батько похилого віку, який потребує постійного догляду.
Посна В.І. також зайнята суспільно корисним трудом, виключно позитивно характеризується як за місцем праці, так і за місцем мешкання, розкаялася у вчиненому, має на утриманні батька похилого віку – учасника Великої Вітчизняної війни, який потребує постійного догляду.
Крім того, враховуючи конкретні обставини справи, а саме, що з моменту скоєня засудженими злочину пройшов значний час, а кожний з засуджених за вказаний період ні в чому недозволеному помічений не був, слід визнати, що Конобрицький М.М., Посна В.І. не представляють ніякої суспільної небезпеки.
За таких обставинах покарання, яке призначене судом засудженим, є явно несправедливим внаслідок його суворості та не відповідає ступені тяжкості скоєних злочинів і даних про їх особи, оскільки, на думку колегії суддів, виправлення та перевиховання як Конобрицького Н.Н., так і Посної В.І., можливе і без ізоляції від суспільства.
Таким чином, оскільки суд призначив засудженим Конобрицькому Н.Н., Посній В.І. покарання, порушуючи вимоги ст.65 КК України, то вирок суду необхідно змінити.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляції засудженого та адвокатів, звільнивши як Конобрицького Н.Н., так і Посну В.І. від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі в силу вимог ст.75 КК України, якщо протягом іспитового строку кожен з них не вчинить нового злочину та виконає покладені згідно вимог ст.76 КК України обов’язки.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 364,365 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого Конобрицького М.М, в його же інтересах адвоката Надієнко 3.І., а також в інтересах засудженої Посної В.І. адвоката Новака Ю.І. задовольнити частково.
Вирок Краматорського міського суду від 19 травня 2006 року щодо Конобрицького Миколи Миколайовича, Посної Вікторії Іванівни змінити.
Вважати Конобрицького Миколу Миколайовича засудженим за вироком Краматорського міського суду від 19 травня 2006 року за ч.2 ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до трьох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, строком на три роки, за ч.2 ст.366 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, строком на два роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначить покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити Конобрицького Миколу Миколайовича від відбування основного покарання, призначеного за вироком Краматорського міського суду від 19 травня 2006 року, у вигляді трьох років позбавлення волі, за умовою, що він на протязі двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на Конобрицького Миколу Миколайовича такі обов’язки:
– не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,
– повідомляти цим органам про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід щодо Конобрицького Миколи Миколайовича у вигляді утримання під вартою в слідчому ізоляторі № 5 міста Донецька скасувати.
Конобрицького Миколу Миколайовича з-під варти звільнити в залі суду негайно.
Вважити Посну Вікторію Іванівну засудженою за вироком Краматорського міського суду від 19 травня 2006 року за ч.2 ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до двох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, строком на три роки, за ч.2 ст.366 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, строком на два роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення золі з позбавленням права займати керівницькі посади, пов’язані з виконанням фінансово-розпорядчих функцій в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити Посну Вікторію Іванівну від відбування основного покарання, призначеного їй за вироком Краматорського міського суду від 19 травня 2006 року, у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі, за умовою, що вона на протязі двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на Посну Вікторію Іванівну такі обов’язки:
– не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,
– повідомляти цим органам про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід щодо Посної Вікторії Іванівни у вигляді утримання під вартою в слідчому ізоляторі № 6 міста Артемівська скасувати.
Посну Вікторію Іванівну з-під варти звільнити негайно.
В решті вирок залишити без змін.
Судді (підписи)
Від редакції: Сподіваємось в наступних випусках продовжити обговорення необхідності створення професійних освітянських правозахисних організацій і т.ін. Запрошуємо до співпраці всіх небайдужих
Рекомендувати цей матеріал