Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1130081744


Права дитини – канони вчителювання

23.10.2005
автор: — Олена Лошакова, м.Луганськ
Виправляти шкільну освіту в руслі дотримання прав дитини та активізувати місцеві громади вчились сільські вчителі Луганщини. Наприкінці серпня в обласному центрі відбувся чотириденний семінар „Активні вчителі, активні школи, активне громадянське суспільство”, вчителі та соціальні працівники Луганщини вивчали права людини та польський досвід активізації місцевих громад.

22-25 серпня в Луганську відбувся навчальний семінар в рамках проекту „Активні вчителі, активні школи, активне громадянське суспільство”, який реалізується в рамках програми технічної допомоги для країн періоду трансформації Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Цей захід було організовано Суспільно-просвітницьким Товариством допомоги потерпілим та неповносправним „Едукатор” з м. Ломжа (Польща), та Східноукраїнським центром громадських ініціатив „Тотальна акція в підтримку прав людини і демократії”.

У семінарі взяли участь двадцять п’ять сільських вчителів, а також представники сільськогосподарських дорадчих служб, районних центрів соціальних служб для молоді.  У ході семінару його учасники поглибили знання та розуміння таких понять як демократія, громадянське суспільство, правова держава, права людини; обговорили необхідність дотримання прав дитини  в сільських школах, познайомились із основами методики неформальної освіти з прав людини. Важливою частиною семінару стало знайомство із методикою здіснення молодіжних громадянських проектів та опрацювання учасниками семінару власних ініціатив.

Продовженням проекту стане доопрацювання його учасниками місцевих ініціатив у власних громадах та їх  подальша реалізація в другій половині 2005р. На авторів кращих проектів чекає навчальний візит до республіки Польща, ознайомлення із досвідом роботи сільських шкіл та центрів  громадської активності.

  Даний проект має на меті:

§  підвищення активності в середовищі вчителів та мотивування їх у напрямку співпраці з місцевими громадами;

§  створення на базі шкіл центрів громадянської активності, що працюватимуть для місцевої спільноти;

§  опосередковане (шляхом стійкого впливу вчителів) вироблення просуспільної орієнтації молоді в напрямку піднесення цінностей демократичного громадянського суспільства і прав людини, стимулювання громадської активності молоді.

  У ході проекту в Луганській області буде підготовлено групу із 20 вчителів (із сільської місцевості та малих міст) та 5 соціальних працівників зі сфери молодіжної політики до:

§  сучасного викладання прав людини в школах;

§  спрямування активності учнів на користь місцевим громадам;

§  створення на базі шкіл центрів місцевої активності.

 

  У рамках даного проекту і відбулося проведення 22-25 серпня 2005 року зазначеного вище 4-денного семінару для цільової групи із загальною  кількістю в 25 осіб, на яких буде розглянуто питання філософії прав людини, демократії та громадянського суспільства, прав дитини, сучасних  методів навчання правам людини в школі та методів підготовки громадських проектів.

Крім того заплановано:

1. Протягом вересня - розробка власних проектів учасників семінарів (молодіжні громадські проекти, сценарії занять з прав людини, сценарії вистав з тематики прав людини за участю молоді тощо). Підготовка та позитивна оцінка роботи буде умовою подальшої участі у заходах проекту.

2. Авторів найкращих робіт буде запрошено до участі у навчальній поїздці до Польщі у жовтні 2005 року.  Програма поїздки передбачає відвідання центрів місцевої активності та обмін досвідом щодо реалізації громадських проектів з польськими колегами. Найкращі роботи, надіслані учасниками семінарів, будуть видані окремим тиражем у листопаді 2005 року.

3. За підсумками реалізації проекту у грудні  буде проведено по одній 2-денній зустрічі з учасниками проекту в кожній з областей для обміну досвідом та підготовки спільної програми співпраці.

  Усі учасники семінарів отримають методичні матеріали з питань викладання прав людини в школі та примірник фільму про польський досвід формування центрів місцевої активності.

ВРАЖЕННЯ ТА ВІДГУКИ УЧАСНИКІВ ПРОЕКТУ

Своїми враженнями про семінар ми попросили поділитись його учасників.

Розмовляючи із учасниками семінару ми з’ясували, що низька правова освіта викладача – те саме гірчичне зернятко, з якого виростає стос проблем: від психологічних до юридичних.

Останнім часом правова свідомість, а почасти і правова „прикрученість” декого з батьків дозволяє їм вирішувати на власну користь через суд не тільки випадки реального правопорушення щодо їхніх нащадків, які мали місце в школі, але й перегинати палку, погрожуючи далеко незаможним сільським педагогам, коштовними юриспруденськими „разборками”.

Уміти правильно організувати роботу в класі, виробити коректну стратегію діяльності педагогічного колективу, навчитись побачити ту межу, за якою стоїть порушення, зневага дитячих прав, демократичних норм – особливо важливі навички для сучасного викладача. Це вже не просто етичні норми, а обличчя нашої освітньої галузі на рівні світовому. Прийшов час, коли реалізується безліч програм міжнародного обміну спеціалістами, громадське та професійне життя стає максимально прозорим, відкритість вимагає моральної, правової чистоти, а це в першу чергу залежить від особистої культури кожного з нас. Ми мусимо зробити українську школу демократичною. Учитель має володіти не лише мистецтвом викладання матеріалу. Пора повернути викладачеві той статус, який мав колись вчитель у селі – людини-взірця вихованості, такту, освіченості та гуманності. Стати й бути упродовж усього життя еталоном не просто, але й покликання в педагога непросте, мета досить складна й височезна відповідальність – виховати таку людину, якою можна буде пишатись, яка завтра не наробить фатальних помилок, не порушить закон, не стане злочинцем, а буде працювати на розбудову держави, вкладатиме в улюблену справу максимум зусиль, створюватиме чистий та прекрасний світ. Ідучи до класу потрібно бути готовим до зустрічі зі специфічною аудиторією. Діти не схожі між собою, не однакові, це не шаблони, а живі люди. Вони мають абсолютно різне виховання, здібності, характер та рівень підготовки. А вчитель має згуртувати їх, навчити жити, працювати в команді, при цьому не пригнічуючи якості лідера в жодній з маленьких свідомостей, довірених йому. Учитель це такий самий політик, він на видноті, він керманич шкільного життя і має відчувати відповідальність за власні вчинки, поводитись виважено й коректно, з урахуванням усіх правових норм.

Вітчизняна школа звикла до централізації (нажаль іще досі не позбулась тих колетивістсько-колгоспних звичок). Елементарні права дитини порушуються інколи навіть правовими документами. У статутах багатьох шкіл чорним по білому затавровано різні види трудових повинностей, які мають відбути школярі протягом навчального року: діти чергують у класі, виконують роботу технічного персоналу, організовано допомагають місцевим колективним господарствам боротися з врожаями, прибирають територію населених пунктів у примусовому порядку. І варто іще з’ясувати, чи це свавілля керівництва освітніх закладів, чи елементарна правова безграмотність голів педколективів.

Такі елементарні права, як право на життя, збереження індивідуальності, на свободу думки, свободу віросповідання, асоціації, мирних зборів, на інформацію та соціальне забезпечення мають культивуватися в нашому суспільстві, а не витруюватись на корню через правову незграбність. Перш за все, що стосується школи, дитина має право на освіту. При чому кожен маленький громадянин у класі, незалежно від соціального статусу його батьків, від рівня його матеріального забезпечення й особистісних уподобань викладача, має такі ж права на якісну освіту, як і його однокласники. Привілейованість дитини, як її антипод – жорстокий негативізм з боку викладача, неприпустимі в здоровому шкільному соціумі.

Головне навчитись поєднувати у власній практиці важливі виховні елементи з правовим компонентом. Ефективність роботи вчителя має вимірюватись не кількістю слухняних громадян, вихованих ним, а чисельністю вільних особистостей, яким він допоміг знайти власний шлях в житті, людей, готових до вдосконалення.

 

Своїми враженнями також ділиться вчитель  Гончарівської середньої школи Лариса Концева:

«Надзвичайно цікаво було навчатись. Професійна специфіка й методики, якими продовжує послуговуватись наша школа, даються взнаки – звикаєш бути відокремленим від класу, сприймати навчання зовсім по-іншому, ніж це роблять наші учні. Це прекрасне відчуття, побути знову в їх ролі, щогодини відкривати для себе нове. Знаєте, те, про що ми говоримо на семінарах – прості істини. Але ж дивно, що ми часто про це забуваємо, закриваємо на це очі.

На семінарі панувала дружня атмосфера. Ми всі були якоюсь командою, де все будується на принципах взаємопідтримки, довіри, відкритості, абсолютно не відчувався бар’єр між тренером та учасниками. Його й не було! Тепер дуже хочеться перенести це все на школу, до класу.

А щодо правової грамотності, то це поки що прикра хвороба усього нашого суспільства. І прекрасно, що є ініціативні розуміючі цю проблему люди, готові так стильно й красиво працювати з аудиторією, передаючи ці потрібні знання. Організація та рівень професійності досить високий. Для сільських вчителів потрібно проводити якомога більше таких заходів».

 

ІНТЕРВ’Ю З АЛІНОЮ ПОМОРСЬКОЮ, експертом Суспільно-просвітницького товариства „Едукатор”, тренером проекту:

 

 - Аліно, розкажіть про проект, хто залучений до участі в ньому?

 - Проект реалізується на території України. У Вінниці, Львові, Луганську, Харкові, Чернігові проходять семінари для сільських вчителів. Ідея цього проекту в тому, щоб передати вашим педагогам певні знання про демократію, права дитини, права людини, навчити їх проводити власні правозахисні та правосвітні заходи. Вони мають знати, як згуртувати молодь, зацікавити дорослу аудиторію, як стимулювати їх до дії.

20 українських вчителів поїдуть до Польщі, де матимуть унікальну можливість познайомитись з механізмами роботи провідних громадських організацій.

Крім того, ми плануємо провести підсумкові зустрічі по всіх регіонах, де всі учасники зможуть поділитись набутим досвідом, презентувати одне одному власні результати.

 - Як зміниться робота вчителів після участі в семінарі? Чого в першу чергу вони мають навчитись, що усвідомити?

 - Викладач права, правознавець, і навіть вчитель будь-якої іншої дисципліни, той, хто постійно працює в школі, спілкується з дітьми, з колективом, має завжди бачити ту ситуацію, коли, навіть випадково, він може порушити права дитини. Ми хочемо, щоб випускники проекту уміли передавати набуті знання, стали джерелом правової інформації для свого оточення. Вони мають показати своїм сусідам, друзям, учням та їхнім батькам, що в цьому житті не можна бути пасивними, не можна чекати, поки світ змінять на краще інші! Потрібно самим щось робити, діяти й досягати позитивних результатів!

 - Аліно, у семінарі Ви активно використовуєте різні форми діалогу з аудиторією. У Вас досить серйозний досвід спілкування з викладацькою аудиторією в Україні та інших країнах колишнього СРСР, Ви добре знайомі з освітянами Польщі. Можете сказати, які спільні проблеми має національна школа наших держав?

 - Так, ми дійсно проводимо деякі вправи, що дозволяють робити своєрідний моніторинг. На мій погляд, ситуація схожа. Проблем багато і джерелом їх в першу чергу є елементарне незнання викладачами тих прав, які має дитина. Єдине, що для мене було незвичним, це проблема учнівського чергування. Воно примусове, за невиконання цих обов’язків дитину карають якимись штрафними санкціями. У польській школі це просто неможливо, щоб учні прийшли після уроків мити підлогу. Це заборонено. І це абсурдно. Це щодо розбіжностей. А в іншому все схоже: учитель не хоче, аби хтось висловлював свою думку, відмовляється надавати якусь інформацію. Ідентичність проблем породжує однакові стимули до пошуку їх вирішення. Ми обрали для себе громадянську освітню діяльність і маємо непогані результати.

 

 - У чому причина того, що правопорушення має місце в школі?

 - Наше суспільство іще дуже слабко освічене з цих питань Поляки, українці погано знають свої права, не мають уявлення про існування документів, що закріплюють демократичні норми й права людини. У наших країн ще недостатньо досвіду в цій сфері. Я завжди раджу всім керуватись простим хорошим принципом: Якщо я не хочу, щоб порушувались мої права, я маю поважати права інших. Це головне. Якщо люди будуть це розуміти, ми збудуємо хороше здорове суспільство. Варто пам’ятати, як багато залежить в цьому випадку від нас самих!

 

 - Аліно, існуюча практика яскраво свідчить, що подібні семінари змінюють свідомість учасників в бік позитиву. Але чи достатньо впевненими будуть ці сільські вчителі у своїх силах, щоб повернувшись до школи вступити в суперечку з дирекцією навчального закладу, прагнучи виправити ситуацію, що склалась? Чи готові вони до цього?

- З цим дійсно можуть бути проблеми. Хтось боїться постраждати фінансово, комусь не захочеться воювати з колективом. Ми вирішували такі проблеми в інший спосіб. Організатори різного типу правосвітніх заходів запрошували до участі й навчання директорів шкіл, адміністрацію центрів перепідготовки вчителів. З ними проводили семінари, роз’яснювали, давали зрозуміти привілеї демократії в школі. Цією дорогою йти виявилось легше. Інколи керівники й самі не знали, що порушують права дітей, траплялись випадки, коли ми розкривали очі адміністраторам на те, що й їхні права страждають.

 - Хто несе відповідальність за факти правопорушень в школі, викладач чи дирекція?

 - Усе залежить від конкретної ситуації. Але без сумніву, директор несе відповідальність за те, що відбувається у школі. Адже він добирає кадри, він керує навчальним закладом. Однак, адміністрація так само має дотримуватись існуючих законів. Це їх обов’язок. Навіть, якщо закони погані. Інша річ, що у директора має бути можливість впливати на зміну цих законів. І тут уже багато залежить від упевненості Керівник має знати, що закони будуть виконуватись.

У нас була цікава практика: ми провели конкурс за участю батьків, учнів та вчителів на кращий проект Конституції школи. Адміністрація також долучилась до участі. Знаєте, вони досягли високого рівня компромісності, порозумілись, краще пізнали проблеми одне одного, навчились співвідносити інтереси й потреби вчителя й учня. Викладачі, наприклад, зрозуміли важливість ознайомлення школярів з внутрішнім уставом. Адже допоки дитина не знає про існування уставу, про його важливість, то вона не буде мотивована й дотримуватись його.

Хочу відмітити, що ті, хто сьогодні приїхав на семінар, уже довели, що вони готові до змін. І це добрий знак! Українська школа скоро матиме дійсно хороших кваліфікованих та компетентних педагогів. Мені б хотілося, щоб цей час настав якомога швидше!

 

Олена Лошакова,

Східноукраїнський центр громадських ініціатив „Тотальна акція в підтримку прав людини і демократії”

www.totalaction.iatp.org.ua

Рекомендувати цей матеріал