Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1108712703

ПРАВА ДИТИНИ

18.02.2005
автор: Дагмара Возняковська та Вітольд Клаус
Основна мета заняття: Метою заняття є показати учням, які права дитини існують, яким чином і ким вони можуть бути обмежені.


МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Знання: В результаті заняття учні будуть знати:

Навички: В результаті заняття учні будут вміти:

Цінності: В результаті заняття учні будуть розуміти:


МАТЕРІАЛИ:


ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Кого можна вважати дитиною (мозковий штурм) - 2 хв.

2. Які взаємовідносини відносяться до прав дитини (mini-лекція) - 1 хв.

3. Гідність дитини (дискусія) - 15 хв.

4. Права дитини (казуси) - 15 хв.

5. Реалізація Конвенції прав дитини (міні-лекція) - 2 хв.

6. Підведення підсумків заняття - 10 хв.


ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Кого можна вважати дитиною (мозковий штурм)

Викладач запитує учнів кого вони можуть назвати дитиною.Чекаємо відповіді, що це особа, яка не досягла 18-річного віку (саме таке поняття закріплене в Конвенції прав дитини). Додаємо, що від цього загальноприйнятого підходу існує виняток: особа, яка не досягла повноліття, але разом з тим в зв’язку з деякими обставинами не може більше вважатися дитиною. Такими обставинами, наприклад, може бути одруження дівчини, яка не досягла 18-ти річного віку. З моменту укладання шлюбу вона не може більше розглядатись як дитина.

2. Які взаємовідносини відносяться до прав дитини

Повертаючись до інформації про те, що таке права людини, яка була отримана на першому занятті, нагадуємо учням, що права дитини є частиною тих же відносин, що і права людини, а це значить вертикальних: дитина - держава. Прикладом подібних взаємовідносин можуть бути: взаимозв’язки дитини з судом, вчителем, міліцією. Але до питань прав дитини не можуть відноситись питання взаємовідносин дітей з батьками або друзями!

3. Гідність дитини (дискусія)

На дошці або ватмані викладач може написати зміст статті 28 Конвенції прав дитини.


Стаття 28 Конвенції про права дитини

2. Держави-учасниці приймають всі необхідні заходи для забезпечення того, щоб шкільна дисципліна підтримувалась за допомогою методів, які відображають повагу людської гідності дитини і згідно з сучасною Конвенцією.

Викладачу слід провести дискусію з учнями на тему вирішених правом способів покарання в школі. Конвенція говорить, що шкільная дисципліна може вводитись тільки способами, які захищають гідність учня. Запитуємо учнів, які покарання в школі можуть до них застосовуватись, а які види покарань, виходячи з гідності учня, абсолютно заборонені Конвенцією. До заборонених видів покарань Конвенція, наприклад відносить: побиття, словесні приниження, знущання або постановка учня в куток.

4. Права дитини (казуси)

Говоримо про те, що права людини охоплюють також права дитини і кожне з прав людини також відноситься до дітей. Але крім цих прав, закріплених в документах з прав людини, діти мають деякі права, які гарантуються Конвенцією прав дитини тільки дітям. Саме таких прав, які належать тільки дітям, будуть стосуватись наступні казуси.

Роздаємо учням, які поділені на 7 груп казуси, які знаходяться нижче, і просимо, щоб на основі статей Конвенції про права дитини учні відповіли на питання, який міститься в казусі. Відповіді записуємо на дошці або ватмані.


1. Раїса і Ростислав стали щасливими батьками прекрасної дочки. Вони вирішили дати їй ім’я Весна. Представниця РАГСу, відмовила батькам в реєстрації дитини під таким ім’ям і сказала, щоб вони обрали яке-небудь "нормальне" ім’я. Засмучені батьки пішли, не зареєструвавши дитину, щоб ще раз подумати про ім’я. Чи було тут порушення прав дитини?

Стаття 7

1. Дитина реєструється одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і на набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх турботу.

Статья 8

1. Держави-учасниці зобов’язані поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, включаючи, ім’я і сімейні звя’зки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.


Відповідь: В принципі можна вважати, що відбулося порушення прав дитини. Батьки можуть обрати для нього будь-яке ім’я. Батьки повинні дотримуватися тільки однієї умову: щоб дане ними ім’я не було образливе для самої дитини. Як раз таким чином реалізується, в даному разі, право на індивідуальність дитини.


2. Батьки 12-ти річної Марії, вирішили на три роки виїхати за кордон. Про своє рішення вони сказали дочці. Дівчині таке рішення дуже не сподобалось - вона повинна була б залишити своїх друзів і школу, яких дуже любила. Але батьки не хотіли слухати аргументи Марії. Чи було в даному випадку порушення прав дитини?

Стаття 12

1. Держави-учасниці забезпечують дитині, яка здібна сформулювати свої особисті погляди, право вільно виявляти ці погляди з усіх питань, які торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з віком і зрілістю дитини.

Статья 5

Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов’язки батьків (...) належним чином управляти і керувати дитиною в здійсненні ними визнаних діючою Конвенцією прав і робити це згідно з розвиваючими здібностями дитини.

Відповідь: В даному випадку порушення прав дитини не було. По-перше, батьки не можуть порушити права дитини (які розуміються як частина прав людини) - це може зробити тільки орган державної влади або її представник. Крім того, батьки мають право виховувати дитину згідно зі своїми переконаннями. Звісно вони повинні дати дитині можливість высловити свою думку, але рішення і так буде залежити тільки від батьків - з їх точки зору найкращого для дитини.


3. 14-ти річний Станіслав, близько до серця прийняв інформацію про право на свободу думки. Він вирішив нарешті сказати своїй вчительці з математики, що він про неї думає. Як вирішив, так і зробив. При цьому він використав нецензурні слова, принизливі для вчительки. Чи мав він на це право? Чи обмежена чим-небудь право на свободу думки?

Статья 13

1. Дитина має право вільно висловлювати свою думку; це право включає свободу шукати, отримувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого виду, незалежно від розміру, в усній, письмовій або друкованій формі, в формі витворів мистецтва або за допомогою інших засобів за вибором дитини.

2. Здійснення цього права може підлягати деяким обмеженням, але цими обмеженнями можуть бути тільки ті обмеження, які передбачені законом і які необхідні:

a) для шанування прав і репутації інших осіб; або

b) для охорони державної безпеки або суспільної, або здоров’я, або моральності населення.


Відповідь: Звісно Станіслав не мав права принижувати свою вчительку. Свої права ми можемо використовувати, але не можемо порушувати права інших людей - не можна інших людей принижувати. Станіслав не тільки повів себе безкультурно, але також здійснив правопорушення, за яке може понести покарання. А крім того йому можуть знизити оцінку за поведінку.


4. Марина вирішила, що в її 14 років вона вже доросла і сама може обирати собі релігію. Вона вирішила стати буддисткою і разом з цим перейти на вегетаріанство, хоча релігія того і не потребувала. Батьки запротестували проти обох нововведень і примусили Марину ходити до церкви та їсти м’ясо. Чи були порушені права дитини?

Стаття 14

1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

2. Держави-учасниці поважають права і обов’язки батьків і у відповідних випадках опікунів керувати дитиною в здійсненні його права методом, який узгоджується з розвиваючими здібностями дитини.


Відповідь: Як вже говорилося вище, батьки не можуть порушити права людини і їх складову частину - права дитини. Крім того, батьки мають право участі у виборі віросповідання, а також бути проти такого вибору. Марина повинна почекати 4 роки (до 18 років), для того, щоб стати буддисткою, якщо і тоді вона буде цього хотіти. Така ж ситуація з відмовою від вживання м’яса.


5. Яся часто і багатократно бив його батько. Не маючи можливості терпіти побиття далі, Ясь попросив директора школи про допомогу в рішенні даної проблеми. Директор відмовив в допомозі Ясю, заявляючи, що для того, щоб добре виховати сина, час від часу його потрібно карати. Чи було порушення прав дитини?

Стаття 19

1. Держави-учасниці приймають всі необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні і просвітительські засоби з метою захисту дитини від усіх форм фізичного або психологічного насилля, приниження або зловживання, відсутність турботи або необережного відношення, грубого ставлення або експлуатації, включаючи сексуальне зловживання, з боку батьків, законних опікунів або будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

2. Такі засоби захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розробки соціальних програм з метою представлення необхідної підтримки дитині і особам, які про нього турбуються, а також для здійснення інших форм попередження і виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування і наступних засобів в зв’язку з випадками жорстокого відношення з дитиною, які вказані вище, а також, у випадку необхідності, для порушення судової процедури.


Відповідь: Звісно ж тут відбулося порушення прав дитини. Органи державної влади (а представником таких органів є директор школи), зобов’язані протидіяти фізичному, психічному, а також сексуальному насиллю відносно дітей. Держава повинна, по-перше ввести законодавство, яке заборонило б таку практику, слідкувати за точним виконанням даного законодавства і допомогати дітям, до яких ставляться неналежним способом.


6. Анна могла переміщатися тільки на інвалідному кріслі. Вона дуже цікавилась сучасним мистецтвом. Звичайно, картини вона розглядала вдома в комп’ютері через інтернет. Одного разу в Києві була організована виставка творів Пікассо. Анна давно мріяла побувати на подібній виставці. Вона швидко зібралась до музею. Однак, виявилось, що виставка знаходиться на другому поверсі, а в будинку, де проходила виставка немає ліфта. Чи було тут порушення прав дитини?

Стаття 23

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина повинна вести повноцінне і гідне життя в умовах, які забезпечують його гідність, сприяють його впевненості в собі і полегшують його активну участь в житті суспільства.

3. В визнанні особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 діючої статті представляєтсья по можливості безкоштовно, з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, які забезпечують турботу про дитину, і має за мету забезпечення неповноцінній дитині ефективний доступ до послуг в області освіти, професіональної підготовки, медичного обслуговування, підготовки до трудової діяльності і доступу до засобів відпочинку таким чином, який приводить до найбільш повного, по можливості, залученню дитини в соціальне життя і досягненню розвитку його особистості, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.


Відповідь: В даному випадку відбулось порушення прав дитини. Кожна дитина повинна мати рівний доступ до культурних цінностей. Це означає, що державні публічні організації (такі як музей, театр, бібліотека, але також органи влади, школи, повинні мати спеціальні прилаштування для інвалідів, наприклад пандуси, ліфти і т.д. Це ж стосується міського транспорту, або вулиць з прилаштуваннями, які полегшують проїзд колясок, щоб можна було вільно переміщатись в інвалідному кріслі.

7. Сергій Ростиславович був директором державного ліцею. Він вчився на спеціальних курсах з прав людини і вважався спеціалістом в цій області. Крім того він знав статтю28 Конвенції про права дитини, згідно якої навчання в середній школі повинно бути безкоштовним. Разом з тим, директор приймає рішення, що за навчання в його ліцеї діти повинні будуть платити. З рештою ліцей був кращим в місті. Чи міг директор поводитись таким чином?

Статья 28

1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на основі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безкоштовне і обов’язкову початкову освіту

Відповідь: Конвенція визначає тільки мінімальні стандарти для держав. Звісно самі держави можуть встановити більш високі і кращі стандарти. В Україні і в Біларусії середня освіта є державною і безкоштовною. Отже, ніхто не може вимагати від учнів оплату за навчання в державних середніх учбових закладах (звичайно зовсім по іншому складається справа з приватними школами). Отже, в даному випадку були порушені права дитини.

5. Виконанння Конвенції прав дитини (міні-лекція)

Викладач може сказати учням, яким чином держави забезпечують реалізацію прав дитини.

Не існує спеціальних судів, які займалися б виключно питаннями порушення прав дітей. Держави, які підписали Конвенцію прав дитини, звітуються на міжнародних форумах за допомогою спеціально підготовлених звітів. Один раз на 5 років кожна держава повинна написати звіт, де висвітлює ситуацію з додерженням прав дитини, які містяться в Конвенції, і вказати в такому звіті, що держава робить, щоб цю ситуацію виправити. Дані звіти оцінюються Комітетом прав дитини, який по результатам звіту може давати свої рекомендації. Держава зобов’язана з підготовленим звітом ознайомити своїх громадян.

6. Підведення підсумків заняття

Ділимо учнів на групи по 3 особи в кожній. Кожна група отримує будь-яке право дитини без статті в якій це право міститься (нижче знаходяться пропозиції з даного завдання). Завданням учнів є написати на аркуші паперу, що дане право значить, в чому сутність даного права (наприклад право на освіту означає, що моя держава гарантує мені безкоштовну освіту в середній школі). В якості підведення підсумків учні зачитують вголос результати своєї роботи. В кінці заняття учні можуть вивесити свої аркуші з відповідями на стінах класу.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ВЧИТЕЛЮ

"Коротка історія насилля над дітьми"

Насилля відносно дітей стало однією з найбільш складних проблем людства. Кожного року відбувається приблизно 300 мільйонів випадків знущання дітей. Насилля у відношенні до дітей є феноменом, який є в нашому світі відомим з часів, коли людство почало письмово фіксувати свою історію. Л. Де Маус (L. De Mause) створив історичну періодизацію характерних відносин між батьками (опікунами) і дітьми, виділяючи наступні епохи:

* дітовбивств (з Давніх часів до IV ст. н.е.). Різні історичні документи показують, що релігійні вірування, наприклад, Єгипта, Індії або Китаю надавали батьку владу розпоряжатись життям новонароджених дітей – вони могли бути принесені в жертву богам. Також в Біблії можна знайти приклади дітовбивств (Мойсей уник смерті, на яку за наказом фараона повинні були покарані всі єврейські діти чоловічого роду; цар Ірод зі страху, що Іісус позбавить його трону, наказав вбити в своій країні всіх дітей молодше двохрічного віку). В давній Спарті дитина розглядалась як власність держави – рішеннями Ради старійшин негарні діти, які мали фізичні або психічні недоліки, залишались в горах, або зкидувались з гори в прірву.

В Давніх Афінах продаж дітей був так поширений, що Солон (в VI ст. до н.е.) за допомогою права намагався обмежити права батьків на продаж своїх дітей. В Давньому Римі дитина належала голові дому (pater familias). "Новонароджена дитина клалася у ніг батька – якщо батько хотів визнати дитину як свою, то брав його на руки. Якщо ж він віддалявся, то дитина помирала або від холоду або від голоду, або ставав власністю того, хто брав цю дитину на утримання з метою перетворити його в свого раба". В 347 році н.е., у зв’язку з широким розповсюдженням детовбивств, римське законодавство було змушено признати його як злочин, який карався смертю.

* відмов від дітей (V-XIII ст.ст.). Для того, щоб скоротити кількість смертельних випадків залишених новонароджених дітей, починаючи з 422 року було встановлено, що людина, яка знайшла покинуту дитину зобов’язана заявити про це в церкву. Перший притулок для знайд був організований в 787 році священником Датео (Dateo) з Медіолану. В Римі, на початку XIII ст., папа Іннокентій III, "вражений тим, що рибалки часом виловювали сітями стільки ж мертвих новонароджених дітей як і риби", створив лікарню для знайд "Bephotorio", завданням якої було приділити увагу і турботу дітям, яких покинули батьки.

* байдужості (XIV - XVII ст.ст.). В цей період було створено багато інститутів (будинків милосердя, притулків), метою яких було допомагати покинутим дітям.

* нав’язування (XVIII ст.). В 18 столітті Ж.Ж. Руссо в "Емілі" вперше описав і сформував поняття дитинства. Не дивлячись на це, смертність знайд протягом цього століття коливалась між 60 і 70% загального числа дітей, яких приймали в притулки.

* соціалізації (XIX - перша половина XX ст.ст.). В 1874 р., коли мати систематично била свою 8-ми річну дитину Марію Єлєну Вілсон (Mary Ellen Wilson) з Балтимора, їй надали допомогу члени місцевого відділу громадського об’єднання протидії жорстокості у відношенні тварин.

* допомоги (II пол. XX ст. до теперішнього часу). В 1946 р. американський вчений Д.Кеффі (J. Caffey) опублікував статтю "Численні переломи кісток у немовлят з хронічними кровозливами", де доказав невипадковий, насильницький характер ушкоджень. В 1961 р. Н. Кемп (N. Kempe), голова Американської Академії педіатрії, організував конференцію "Синдром дитини, яка підлягає побиттю". В 1979 році Д.Фінкелхор (D. Finkelhor) виділив і описав, як окрему проблему, використання дітей в сексуальних намірах. В 1980 році Д.Гарбаріно (J. Garbarino) - психологічне (емоціональне) насильство над дітьми. Обидва американські дослідники не зводили вже проблеми виключно до сфери медичної, крім того вводилося також нове поняття child abuse (жорстоке відношення до дітей).

Генрік Ешке (Henryk Jeszke), Західноприморський представник з прав дитини, Польща

Рекомендувати цей матеріал