ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

 Основна мета заняття: Ознайомити учнів з основними міжнародними документами з прав людини.

ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Знання: В результаті заняття учні будуть знати:

• історію прийняття Загальної Декларації прав людини; Міжнародного пакту про цивільні і політичні права; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права людини; Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод;

• зміст і особливості перерахованих вище актів;

• основні цивільні, політичні, економічні, соціальні і культурні права, закріплені в міжнародних документах і національному законодавстві;

• співвідношення міжнародних документів з національним законодавством;

• причини впровадження норм міжнародних документів з прав людини в національне законодавство.

• види міжнародних документів по правах людини.

Навички: У результаті заняття учні будуть вміти:

• знаходити міжнародні документи з прав людини;

• аналізувати міжнародні документи з прав людини;

• співвідносити норми міжнародних документів з національним законодавством;

• посилатися на міжнародні документи і Конституцію України для відстоювання і захисту своєї позиції (своїх прав).

Цінності: У результаті заняття учні будуть:

• ставитися до міжнародних документів з прав людини як до засадничих правових актів в області захисту прав людини;

• ставитися до держави як до структури, що повинна дотримуватись прав людини (має обов’язок поважати і захищати права людини);

• усвідомлювати важливість включення норм міжнародних документів з прав людини в національне законодавство.

МАТЕРІАЛИ:

• на заняттях можна використовувати і дошку, і ватмани, але в зв’язку з тим, що в даному занятті багато інформації необхідно записувати, ми пропонуємо активніше використовувати дошку: Дошка або ватмани (6 штук);

• тексти окремих міжнародних документів і Конституції України – по одному екземпляру на групу;

• картки по кількості учнів у класі для проведення методу кожний вчить кожного;

• тест (кількість залежить від способу проведення тестування: 1) якщо кожен буде заповнювати форму - за кількістю учасників помножити, 2) якщо в зошиті учні будуть записувати тільки відповіді, то можна викладачу просто зачитати завдання з даної методики).

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Представлення теми заняття (2 хв.)

2. Ознайомлення з видами міжнародних документів (3 хв.)

3. Ознайомлення з основними документами з прав людини (5 хв.)

4. Складання хронологічного списку документів з прав людини (2 хв.)

5. Внесок учителя: інформація про співвідношення міжнародних документів з прав людини з національним законодавством. (3 хв.)

6. Робота в групах над зіставленням норм міжнародних документів з прав людини з відповідними нормами Конституції України (10-15 хв.)

7. Дискусія за результатами роботи в групах (11 хв.)

8. Перевірка ступеня засвоєння матеріалу (4 хв.)

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Тема й очікувані результати заняття

Мета даної частини: Ознайомити учнів з темою заняття та очікуваними результатами для того, щоб учні розуміли, що вони зможуть отримати в результаті даного заняття, а також для того, щоб наприкінці заняття вони могли оцінити чи були досягнуті ті результати, що планувалися вчителем на початку заняття.

А. Учителю пропонується почати заняття з постановки перед учнями питання про те, що таке, на їхню думку, міжнародний документ? Відповіді учнів записати на ватмані.

Такий початок заняття допоможе сфокусувати увагу учнів на тому, що на даному занятті будуть розглянуті документи в області прав людини, прийняті на рівні міжнародного співтовариства. Також це буде корисним для наступного визначення поняття міжнародного документа і його видів, про які піде мова далі на занятті.

Б. Безпосереднє представлення теми й очікуваних результатів заняття. Це можна зробити різними способами. Головне, щоб представлення теми і результатів не було затягнутим і вкладалося у відведений час. Учитель може запропонувати учням прочитати самостійно або попросити бажаючого з класу прочитати очікувані результати і пізніше обговорити, може написати на дошці або ватмані і пізніше обговорити.

Таким чином, після запису пропонованих варіантів визначення міжнародного документу вчитель звертає увагу учнів на те, що на занятті піде мова саме про міжнародні документи з прав людини. Представляючи тему й очікувані результати, варто звернути увагу на наступне: 1) заняття буде націлене на те, щоб познайомити учнів з основними міжнародними актами з прав людини, історією їхнього прийняття і змістом, а також встановити співвідношення цих документів з Конституцією і законами України; 2) практична частина буде присвячена тому, щоб навчити учнів посилатися на права, закріплені в міжнародних документах і КонституціУкраїни у тих ситуаціях, коли вони вважають, що їхні права порушені; 3) після заняття учні будуть усвідомлювати важливість закріплення прав людини в міжнародних документах.

2. Ознайомлення з основними поняттями по темі заняття

Мета даної частини: дати визначення поняттям, з якими учні зустрінуться при вивченні теми заняття (представляється необхідним зробити це на початку заняття, щоб уникнути згодом плутанини в термінах); дати учням можливість самостійно визначитися в розходженнях між видами міжнародних документів; також за допомогою цієї частини учням передається інформація про види документів з прав людини, прийнятих міжнародним співтовариством.

А. Бажано послідовно задати наступні питання: 1. Які бувають види міжнародних документів? 2. Що таке декларація? 3. Що таке конвенція? 4. Чим від перерахованих документів відрізняється пакт? Відповіді учнів бажано фіксувати на дошці або ватмані.

Б. Після відповідей учнів представляються визначення (для економії часу рекомендується заздалегідь написати визначення термінів на ватмані або задніх крилах дошки). Представити визначення, як і тему заняття, можна різними способами: попросити одного з учнів прочитати їх або роздати заздалегідь підготовлені ксерокопії для самостійного прочитання; озвучити написане самому. При кожному з варіантів представлення визначень переважно робити зв’язок з раніше записаними відповідями учнів, знаходячи в них загальне з визначеннями, пропонованими вчителем, у цьому випадку стимулюється активність учнів на запам’ятовування пропонованої інформації, тому що вона представляється як продукт спільних знань викладача й учнів.

Для закріплення знань можна роздати заготовлені ксерокопії з визначеннями.

Серед перерахованих вище документів декларація відрізняється тим, що проголошує основні принципи, програмні положення. Декларація може володіти великою морально-політичною силою, і відношення до неї може бути критерієм, за яким оцінюють ту чи іншу державу.

Конвенції – це, як правило, – угоди між державами з якого-небудь спеціального питання, однорідної проблеми, а пакти – це договори, які мають зазвичай велике політичне значення. Конвенції і пакти набирають чинності не після їхнього прийняття, а лише після їхньої ратифікації обговореною кількістю держав. Ратифікація являє собою схвалення визначеного міжнародного документа вищим законодавчим органом країни, після чого він стає частиною внутрішнього права і має пріоритет відносно законів даної держави. Держави-учасники конвенцій і пактів беруть на себе певні зобов’язання і повинні строго їх виконувати. Для спостереження за реалізацією даних угод створюються, як правило, відповідні комітети.

Крім цих трьох видів документів у міжнародному праві існують ще хартії (від греч. chartes - папір, грамота). Цей термін відомий із середніх століть (наприклад, Велика хартія вільностей і ін.). Сьогодні їм, як і раніше, є документ публічно-правового і політичного характеру. Слід зазначити, що назва документа чи то конвенція, пакт або хартія принципово не впливає на його зміст. Взагалі в міжнародному праві не склалося чіткого найменування для тих або інших договірних документів.

3. Інформація про основні міжнародні документи з прав людини

Мета даної частини: передати учням необхідну (основну) інформацію про чотири документи з прав людини.

А. Клас поділяється одним зі способів на чотири групи по кількості розглянутих документів. Кожній групі призначається документ, з яким вона буде працювати. Учням кожної з них пропонується протягом хвилини прочитати картку, в якій знаходиться інформація про один з документів з прав людини. Бажано приготувати по одній картці на учня. Протягом хвилини учні ознайомлюються зі змістом карток.

(Метод “кожен учить кожного”: кожен учень одержує заздалегідь заготовлену картку з інформацією про один з міжнародних документів з прав людини.)

Б. Після цього учні отримують завдання: пересуваючись по класу, обмінюються один з одним інформацією, яку вони прочитали, так щоб довідатися зміст інших трьох карток.

№1 Загальна декларація прав людини

Є засадничим міжнародним документом в області права людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Складається з преамбули і 30 статей. У преамбулі відзначається, що визнання гідності, властиву всім членам людської родини, рівних і невід’ємних прав їх є основою волі, справедливості і всезагального миру. Статті Декларації закріплюють широкий спектр прав людини. Декларація є "стандартом, до досягнення якого повинні прагнути всі народи і всі держави". На сьогоднішній день більш ніж 90 національних Конституцій, прийнятих після Загальної Декларації прав людини відтворюють її положення. Цей документ має величезне значення для розвитку держав шляхом демократії і законності.

№2 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1966 року. Містить комплекс прав і свобод, що належать людині як громадянину і пов’язані з його участю в політичному житті країни. Пакт гарантує наступні права: право на життя, волю й особисту недоторканність, на свободу думки, релігії та свободу вираження своєї думки та інші. З метою здійснення положень Пакту був створений Комітет ООН з прав людини. До Пакту додається два факультативних протоколи. Держави, що підписали перший з них, дають згоду на розгляд Комітетом з прав людини скарг громадян на порушення їхніх прав. Другий факультативний протокол спрямований на скасування смертної кари.

№3 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1966 року. У цьому документі визнається право кожної людини на працю, вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці, на рівну оплату за рівну працю, на відпочинок і дозвілля та ряд інших прав. Для контролю за здійсненням прав, передбачених пактом, у рамках ООН з 1985 р. діє Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, що розглядає доповіді держав про їхню діяльність по дотриманню положень Пакту.

№4 Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод

Прийнята 4 листопада 1950 року в рамках Ради Європи. Чотири рази доповнювалася новими положеннями. Конвенція захищає тільки громадянські і політичні права. Дії або бездіяльність держав, що підписали Конвенцію, у випадку порушення прав, закріплених у ній, можуть бути оскаржені в Європейському суді з прав людини, рішення якого обов’язкові для держав-учасниць Конвенції.

В. Корисно буде запропонувати учням перелічити на аркушах паперу всі документи, про які вони довідалися. (1 хв.). Це допоможе їм закріпити і проаналізувати отриману інформацію, також ці дані знадобляться при наступній побудові хронологічного списку документів, на основі якого вчитель буде розповідати про історію прийняття цих документів.

Сучасне людство має ряд міжнародних документів, у яких закріплені загальноприйняті права і свободи людини. На європейському континенті вони приймаються в рамках ООН, Ради Європи й Організації з безпеки і співробітництву в Європі (ОБСЄ). Цими документами охоплене широке коло проблем, якими стурбоване все людство.

Загальна декларація прав людини є одним з найбільш історично значущих документів в галузі прав людини. Її преамбула і тридцять статей перелічують як громадянські, так і політичні права, і економічні, соціальні та культурні. Перші статті присвячені проголошенню свободи і рівності всіх людей, а також прав, що закріпленні в Декларації за кожною людиною. Наступних 19 статей (ст. 3-21) документи присвячені громадянським і демократичним правам, якими повинна володіти кожна людина в демократичному суспільстві. Серед них: право на життя, свободу і безпеку; право на свободу від рабства і підневільного стану, право на невтручання в особисте життя і на володіння майном, а також права на свободу релігії, мови, мирних зборів і свободу пересування, ряд прав стосовно захисту від необґрунтованого кримінального переслідування й інші. Статті 22-29 перелічують економічні, соціальні та культурні права, включаючи соціальне забезпечення, право на працю, освіту, участь у культурному житті та інші. Закріплюючи права і свободу людини, Декларація в той же час встановлює, що кожна людина має обов’язки перед суспільством, у силу цього при здійсненні своїх прав і свобод громадянин може піддаватися деяким розумним обмеженням. Але вони повинні бути встановлені законом і винятково з метою забезпечення прав і свобод інших людей і задоволення вимогам моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Загальна декларація прав людини не є договором, і як декларація, не має обов’язкової сили сама по собі. Тому існувала необхідність дати правам, закріпленим у Декларації, силу закону, що були покликані забезпечити пакти 1966 роки. Таким чином, міжнародні пакти про права людини - це договори, що закріплюють загальновизнані права і свободи людини, держави-учасники яких офіційно погодилися вживати заходів для повного здійснення цих прав. Так список прав людини, що закріплений Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, а також перелік економічних, соціальних і культурних прав, що міститься в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, є докладнішим, ніж у попередній Загальній декларації. У Пактах перераховані конкретні кроки для здійснення цих прав.

Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод покладена в основі діючого механізму захисту прав людини на нашому континенті. За своїм змістом права, передбачені в Конвенції, багато в чому збігаються з тими правами, що визначені в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. Конвенція, так само як і Пакт, захищає тільки громадянськіі і політичні права людини. Вона є реально діючим правом, а не політичною декларацією. Закріплені в Конвенції права держави реально можуть гарантувати своїм громадянам, так як учасники Конвенції зобов’язуються підкорятися системі міждержавних скарг (повідомлень), а також, у випадку спеціальної заяви на основі статті 25 конвенції, вони погоджуються на систему індивідуальних повідомлень (петицій), що розглядаються Європейським судом з прав людини.

4. Список основних документів з прав людини

Мета даної частини: продемонструвати етапи прийняття міжнародних угод в області прав людини; підготовка до міні-лекції вчителя про документи з прав людини.

Учитель просить учнів звернутися до складених списків документів і перелічити документи за часом їхнього прийняття. Відповіді фіксуються на дошці або ватмані.

5. Міні-лекція вчителя

Мета даної частини: передати необхідну інформацію про історію прийняття документів з прав людини, а також про співвідношення міжнародних угод з прав людини з національним законодавством.

Пропонуємо підготувати і провести лекцію, використовуючи наведений додатковий матеріал.

Вперше в історії людства рівність, свобода, право на щастя кожної окремої людини були закріплені в Декларації незалежності 1776 р. (США), Декларації прав людини і громадянина 1789 р. (Франція). Однак аж до початку нинішнього століття права людини регулювалися винятково правом кожної конкретної держави. Після Першої світової війни в рамках Ліги Націй відбувався висновок цілого ряду міжнародних угод, спрямованих на боротьбу з рабством і работоргівлею, а також на припинення торгівлі жінками і дітьми. Досвід Другої світової війни показав необхідність закріплення положень, що дозволяли захищати права і свободи людини на рівні міжнародного співтовариства. Це стало можливим після створення в 1945 р. Організації Об’єднаних Націй і прийняття її Статуту, що заклав основи розвитку співробітництва держав в області захисту прав людини. У рамках цієї організації був прийнятий так званий Білль про права людини, що включає Загальну Декларацію прав людини; Міжнародний пакт про цивільні і політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права людини, Факультативний протокол №1 і Факультативний протокол №2 до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права. Перший Факультативний протокол був прийнятий у 1966 році, однак набрав чинності тільки через 10 років, після того як був ратифікований необхідною кількістю держав-учасниць. Основною постановою Протоколу є те, держави, що беруть участь у дійсному Протоколі, "визнають компетенцію Комітету приймати і розглядати повідомлення від підлеглих його юрисдикції осіб, що стверджують, що вони є жертвами порушення даним учасником якого-небудь із прав, викладених у Пакті" (Стаття 1), ("Комітет" - Комітет ООН з прав людини). Другий Факультативний протокол був прийнятий у 1989 році. Його метою є скасування смертної кари. До першого Протоколу приєдналися всі держави, що ратифікували Міжнародний пакт про цивільні і політичні права. Приєднання до другого Протоколу йде поступово, наприклад, Республіка Білорусія дотепер його не ратифікувала. Ще одним важливим органом на європейському континенті, у рамках якого здійснюється захист прав людини, є Рада Європи (1949 р.), держави-учасниці якого прийняли в 1950 р. Європейську конвенцію про захист прав людини й основні свободи. На основі цього документа був створений діючий і ефективний механізм з захисту проголошених у ньому прав. Однак не всі європейські держави є членами Ради Європи, тому ця Конвенція не діє, наприклад, у Республіці Біларусія. Крім перерахованих документів існує велика кількість інших угод в області прав людини (наприклад, Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації, 1965 р., Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації відносно жінок, 1979 р. та ін.).

Важливим є питання про співвідношення норм міжнародних документів з прав людини з нормами, що утримуються в національних Конституціях. Права, проголошені в міжнародних документах, є загальним стандартом, що держави-учасники міжнародних угод, зобов’язані дотримувати. Норми ж Конституцій являють собою більш повне і конкретне закріплення прав і свобод громадян визначеної держави. Оскільки Конституція держави – це закон, що має вищу силу, то таке закріплення має на увазі, що всі інші закони, прийняті в даній державі, будуть дотримувати права і свободи, перераховані в Конституції. Крім того, у державі приймаються спеціальні закони, що розвивають положення Конституції, роблять права, закріплені в ній, діючими. За допомогою таких законів ці права і свободи реально втілюються в повсякденному житті. У протилежному випадку ці закони підлягають скасуванню. У тому випадку, якщо будь-яке право надане міжнародним документом і держава зобов’язалася дотримувати цей документ, але Конституція держави не містить даного права, то все одно громадяни цієї держави будуть володіти ним, тому що міжнародні документи мають першочергове значення відносно всіх законів держави. При цьому у випадку виникнення конфлікту з національним законом, перевага віддається міжнародним нормам. Характерним прикладом подібних положень є частина 1 Статті 8 діючої Конституції Республіки Білорусія, що говорить наступне: "Республіка Білорусія визнає пріоритет загальновизнаних принципів міжнародного права і забезпечує відповідність їм законодавства". Однак на даному етапі розвитку юридичної практики для захисту своїх прав рекомендується посилатися на статті національної Конституції і законів, тому що в нас тільки починає розвиватися практика прямих посилань на міжнародні документи для відстоювання своєї позиції.

6. Порівняння змісту міжнародних документів і Конституції України (самостійна робота)

Мета даної частини: ознайомити учнів зі змістом документів, навчити співвідносити їхній зміст зі змістом національних Конституцій.

А. Клас поділяється одним зі способів на 4 групи. Кожна група одержує національну Конституцію й один з документів з прав людини (для залучення в роботу всіх учнів бажано підготувати кілька екземплярів Конституцій і документів). Учні одержують завдання зіставити зміст двох документів і знайти загальні статті, а також відзначити ті статті міжнародного документа, яких немає в Конституції України. Для зручності роботи та економії часу бажано заздалегідь визначити для учнів частини міжнародних документів і Конституції України , що підлягають порівнянню. У Конституції України рекомендується виділити II розділ, присвячений правам і свободам людини. У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права – частина 3; у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права людини – частина 3; розділ 1 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод; повний текст Загальної Декларації прав людини.

Відповіді повинні бути записані на ватмані. Учнів необхідно попередити, що представник від групи повинен буде зробити презентацію результатів роботи групи. (13 хв.)

Б. Представники груп вивішують ватмани і пояснюють іншим учням їхній зміст. (2 хв.).

В. Звертаємо увагу викладачів на те, що у відповідях учнів може не бути досконального порівняння статей запропонованих документів, оскільки не представляється можливим зробити це у відведений час, тому що розгорнутий аналіз не є метою даної частини заняття. Підсумком роботи учнів повинно бути порівняння змісту документів і усвідомлення того, що основні права людини закріплені як у міжнародних документах, так і національних Конституціях. А також те, що деякі права можуть бути закріплені в міжнародному документі, але бути відсутніми у Конституції України, або передбачатися безпосередньо самою Конституцією України і тільки, головне - ці права захищені від порушення з боку держави.

7. Дискусія за результатами роботи груп

Мета даної частини: повернутися до лекції вчителя, а також до прав, що містяться в розглянутих документах і Конституції. Також ця частина допоможе учителю визначити ступінь засвоєння інформації, що утримувалася в лекції.

А. "Три стільці" (10 хв.). Питання для дискусії: 1. Які права містились і у національному законодавстві і міжнародних документах з прав людини? 2. Чому ті самі норми містилися і у національному законодавстві і міжнародних документах з прав людини? 3. Які з прав не ввійшли в національне законодавство і чому?

В. Учителю рекомендується зупинитися на питанні про те, де можна при необхідності знайти тексти документів з прав людини (1 хв.)

8. Перевірка (міні-тест)

Питання і варіанти тесту можна зачитати або роздати. Перед цим витираються з дошки або знімаються зі стін усі робочі матеріали.

1) Про які міжнародні документи з прав людини говорилося сьогодні на уроці:

а) Конвенція про права дитини;

б) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

в) Загальна Декларація прав людини;

г) Європейська соціальна хартія;

д) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права людини;

е) Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації відносно жінок;

ж) Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод.

2) Назвіть перший міжнародний документ з прав людини, прийнятий у рамках ООН.

3) Які документи складають Білль про права людини?

4) Яким органом була прийнята Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод?

5) Які документи були прийняті в 1966 році?

6) Чому деякі права містяться як в міжнародних документах так і в Конституції України?

Відповіді на тест:

1) б, в, д, ж; 2) Загальна декларація прав людини; 3) Загальна Декларація прав людини; Міжнародний пакт про цивільні і політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права людини, Факультативний протокол №1 і Факультативний протокол №2 до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права; 4) Рада Європи; 5) Міжнародний пакт про цивільні і політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права людини. 6) Включення основних прав людини в Конституції дозволяє реально втілити їх у життя, гарантувати їхнє дотримання у певній державі, захищати і розвивати їх у законах, прийнятих у державі.

Словник понять:

Пакт (лат. договір) – угода між двома або більше державами, яка має зазвичай велике політичне значення.

Конвенція (лат. договір, угода) – це угода або договір між державами з якого-небудь спеціального питання.

Декларація (лат. заява, оголошення) – документ, у якому проголошуються основні принципи, програмні положення.

Конституція – основний закон держави, у якому закріплені основні права і свободи громадян, а також основи державного ладу.

Норма права – правило поведінки, що закріплюється в законі.

Національне законодавство – сукупність законів, що діють у рамках визначеної держави. (усі закони, що діють у визначеній державі)

Міжнародний документ – угода між декількома країнами і/або міжнародними організаціями з визначених питань.