Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1098212036


СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА В КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ

19.10.2004
автор: Роман Романов

Конституція держави є важливим документом, що визначає основні цінності суспільства, принципи його стосунків з державою. Чинна Конституція України побудована на принципах демократії та прав людини і, на відміну від попередніх Конституцій УРСР, є законом прямої дії. Вона покликана регулювати реальні правовідносини, що складаються в суспільстві, а не бути фікцією, створеною для "зовнішнього використання", для рекламування переваг соціалізму, як це було за радянських часів. Проте українська Конституція успадкувала цілком радянський підхід до соціальних та економічних прав, що в умовах правової держави створює загрозу самим підвалинам конституційної системи України. Нині чинна Конституція України є сурогатним поєднанням західних ліберальних конституційних моделей з конституціями країн соціалізму, що в своїй більшості вже пішли в небуття.

Які ж саме соціальні та економічні права наявні в українській Конституції? Це, зокрема:

- право на працю (ст. 43), в тому числі право на підприємницьку діяльність (ст. 42);

- право на участь у профспілках (ст. 36), включаючи право на страйк (ст. 44);

- право на відпочинок (ст. 45);

- право на соціальний захист (ст. 46);

- право на житло (ст. 47);

- право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає в себе достатнє харчування, одежу, житло (ст. 48);

- право на охорону здоров’я, медичну допомогу (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50).

Про всі ці права не можна говорити як про природні права людини, що належать їй від народження, тому видається великим недоліком те, що в Конституції вони сформульовані як права, а не як завдання держави, не відділені від класичних прав людини, тобто прав першого покоління, і мають ті ж самі механізми захисту.

На відміну від громадянських та політичних прав, їх реалізація багато в чому залежить від економічного розвитку держави. Проте в умовах правової держави не можна собі уявити ситуацію, коли держава заявляє, що вона не може дотримуватися прав людини через економічні негаразди.

Багато статей Конституції, які містять у собі різного роду соціальні гарантії, побудовано таким чином, що вони потребують додаткового тлумачення. У більшості статей у другій частині є формулювання про те, що "держава створює умови для...". Важко визначити, що ж відбувається, коли держава не створює умов для реалізації конституційного права. Чи означає це, що право тоді не може бути реалізоване? Так, право на житло гарантується кожному (ст. 47). Проте стаття передбачає, що держава має створити умови, за яких кожен громадянин матиме можливість побудувати житло, отримати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не знає, скільки років знадобиться державі, аби створити такі умови.

Наявні сьогодні грубі порушення соціальних та економічних прав в Україні, гарантії дотримання яких містить у собі Конституція, створюють у суспільстві відповідне ставлення до Конституції не як до документа, що встановлює межі втручання держави і визначає її обов’язки, а як до документа, створеного чиновниками для чиновників.

Саме тому видаються важливими активні дії, спрямовані на захист конституційних соціальних та економічних прав, із застосуванням судових механізмів захисту. Результатом має бути ситуація, коли конституційні гарантії кореспондуватимуться з реальними механізмами їх реалізації. Це може бути здійснено кількома шляхами. Найнепродуктивніший шлях - це звужувальне тлумачення статей Конституції Конституційним Судом України. Другий шлях - це перегляд Конституції, третій - формування відповідальності державних органів за дотримання конституційних гарантій. Це означає, що не може бути ситуації, коли в державі не вистачає коштів для забезпечення всіх соціальних гарантій. Можуть не фінансуватися інші державні видатки, але не заходи, спрямовані на дотримання всіх прав людини. Президенту може не вистачати на пальне для літака чи автомобіля, депутатам - на зарплати, уряду - на оренду свого будинку, проте зарплати мають виплачуватися всім, вчасно і в розмірах, не менших за прожитковий мінімум, а всі громадяни України, котрі не мають можливостей придбати чи отримати в оренду житло, повинні мати можливість негайно його отримати від держави. Однак такий розвиток подій видається фантастичним. Тому, на жаль, дуже далекі ми поки що від справжньої правової держави. Тим часом складається ситуація, коли в умовах неправової держави представники держави можуть собі дозволити переконувати суспільство в перевагах конституційного ладу в Україні, не посилаючись при цьому на свої дії, що порушують права людини.

Рекомендувати цей матеріал