СЕКСУАЛЬНІ ДОМАГАННЯ У ХРАМАХ НАУКИ

Коли молоді люди поступають до вищого навчального закладу, у них починається нове життя. Навколо - нові люди, нова атмосфера, нові прагнення, інтереси та, звичайно ж, нові проблеми, до яких, як виявляється, новоспечені студенти готові не завжди. Наприклад, чи готові ви або ваші діти до того, що у храмі науки доведеться познайомитись із таким явищем як сексуальні домагання? Не знаємо, яку відповідь дасте саме ви, але як свідчить досвід, підготовлених до подібних "сюрпризів" людей майже не існує. На Дні відкритих дверей або на вступних іспитах ніхто не ходить з гучномовцем і не говорить: "Поважні батьки та абітурієнти, ви потрапили до першокласного ВНЗ, але стережіться, бо тут на вас або ваших дітей чекає загроза сексуальних домагань!". Погодьтесь, це - оригінальна ідея! Але навряд чи вона колись перетвориться у життя. Бо про сексуальні домагання, особливо у державних (тим більше освітніх) установах говорити просто не прийнято. Навіть пошепки.

Адміністрації ВНЗ, більшість студентів, представники студентських профспілок та органів студентського самоврядування схильні скоріше до замовчування цієї теми, аніж до її розв’язання. Як правило, факти злочинних дій викладачів сором’язливо приховуються, студенти не бачать реального виходу з ситуації, не знаходять підтримки з боку відповідних установ, організацій та адміністративних органів. Відтак в цілому лишається несформованою громадська думка щодо проблеми. Багато людей переконані, що такої проблеми немає взагалі! Насправді ж замовчуваний феномен ризикує перерости в явище, яке незабаром буде сприйматися як норма життя (подібно до того, як на жаль, це сталося із хабарництвом). Принаймні таке ставлення може сформуватись у тих, хто познайомився із явищем, кого воно торкнулось опосередковано чи безпосередньо. Отже не зважаючи на утаємниченість теми мусимо розпочати її публічне обговорення та запропонувати певні моделі правового вирішення непростих ситуацій пов’язаних із сексуальними домаганнями.

Розпочнемо із витоків явища. Звідки береться ця ганебна хвороба? Очевидно, її корені - у численних морально-етичних та духовних проблемах нашого перехідного суспільства та різноманітних негараздах вищої школи. Останню ж чим далі - тим все більше охоплює корупція та різноманітні зловживання. Хабарництво, бюрократизм, обслуговування політичних замовлень влади, фальшивий демократизм - давно і міцно оселились у багатьох вітчизняних університетах та інститутах. Вища школа невблаганно втрачає свій моральний авторитет. Вимушена і часом недолуга комерціалізація ВНЗ на додаток до корупції зумовили те, що до університетів щороку приходить все більше студентів, у яких відсутній справжній потяг до знань, проте наявні серйозні проблеми у вихованні.

Для викладачів, які не прагнуть ускладнювати власне життя зверненням до моральних імперативів та протистояти корупції, наявність ледачих та недалеких студентів слугує додатковим виправданням власних протиправних дій. Можемо уявити, що чимало викладачів у своїх діях керуються приблизно такою логікою: "Якщо я не можу одержати від студента знання з мого предмету, то чому б не отримати з нього щось інше? Все одно, як я не виставлю відмітку, - це зробить мій менш принциповий колега". Перелік цього "щось інше", що можна одержати від студента, може бути безкінечно довгим. Це - і звичайний хабар у грошовій формі, і хабар у вигляді надання певних послуг (ремонт квартири чи кабінету викладача; набір та роздрук текстів або інші комп’ютерні послуги тощо), закупівля канцтоварів для кафедри та деканату, придбання методичних посібників, підручників, періодичних видань, від продажу яких має зиск конкретний викладач. А ще це можуть бути сексуальні послуги... Авторам статті відомо чимало реальних фактів того, як здійснювалися невдалі спроби домогтися "прихильності" студенток. Із зрозумілих причин, про вдалі приклади надання таких послуг охочих розповісти набереться небагато.

Як перший приклад того, як це відбувається, наведемо наступну реальну історію. Студентка-першокурсниця приходить до викладача складати іспит. Але замість очікуваного опитування за предметом чує непристойні пропозиції. Викладач пропонує студентці себе у якості сексуального партнера. Одне за одним сиплються питання про статеве життя дівчини та про її стосунки із особами протилежної статі...

Як вам картина отакої "душевної" бесіди?! Не складно уявити, що відбувається із мозком та психікою підданої "екзаменаційному опитуванню". Звичайно, підходи у кожного з викладачів, що йдуть на подібне порушення закону, - різні. Проте завжди такі дії є грубим і протиправним втручанням у внутрішній найпотаємніший світ людини. Моральний аспект подібних співбесід просто жахливий. Важко збагнути, звідки у цих людей береться відчуття права на втручання у найінтимніші закутки душ підпорядкованих їм людей?! При цьому не варто забувати, що деякі горе-"психоаналітики" з допомогою подібних розмов чинять шалений психологічний тиск на студентів(-ок), яким ще не виповнилося 18 років і які за нормами українського законодавства є дітьми.

Проте повернемось до нашого "іспиту" і ще раз загляньмо в кабінет вже знайомого нам екзаменатора. Що ж ми бачимо? Перелякана, почервоніла від сорому студентка і спокійний, задоволений викладач - розмова наближається до розв’язки. То де ж, очікувані запитання з предмету? Їх так і не прозвучало. Замість них студентка почула чимало цікавих пропозицій. Викладач за надання дівчиною сексуальних послуг обіцяв допомагати їй складати сесії, курсові, дипломну роботу і т.ін. Одним словом, пропонував "райське", безтурботне життя. Героїня нашої історії знайшла для себе вихід у тому, що сказала, що в неї є коханий і вона не може прийняти "заманливі" пропозиції наукового наставника. Почувши відмову викладач цього разу не став проявляти наполегливість (що трапляється далеко не завжди). Він взяв залікову книжку, поставив оцінку і навіть провів студентку до гуртожитку. Відпускаючи дівчину він зі спокійним обличчям взяв із неї обіцянку... вести активне статеве життя. Як оцінювати подібні інциденти: як прагнення задовольнити викладачем свої статеві потреби у спотворений спосіб, чи як свідому неповагу і цілеспрямоване приниження людини, як нехтування будь-якими правилами етики і взагалі людяного ставлення? А може тепер так викладачі проявляють турботу? Висновки - очевидні.

Який слід залишила в душі дівчинки ця історія, знає лише вона сама. А ми можемо лише здогадатися, що приємних спогадів зосталося небагато.

Деякі "експерти" з описуваної проблеми схильні вважати, що більшість сексуальних домагань з боку викладацького складу провокується самими студентами, їх одягом і поведінкою. Можливо, феномен провокування дійсно має місце, бо справді не всі студенти вирізняються належною поведінкою, а їхній зовнішній вигляд не завжди стовідсотково відповідає академічному духу ВНЗ. Але не варто забувати, що ми живемо у вільному суспільстві, де немає затверджених законом пуританських обмежень щодо стилю нашого поводження та одягу. Виходячи з відомого Чеховського афоризму "все в людині має бути прекрасне...", з власного смаку та матеріальної забезпеченості студенти обирають собі одяг до душі. До того ж у місцях продажу на сукнях та костюмах ще ніхто не додумався вішати етикетки із написом "Обережно! Одягаючи це, ви ризикуєте стати жертвою сексуальних домагань!". Зрештою, як показують спостереження, далеко не завжди жертвами пильної уваги університетських ловеласів з числа викладачів стають дівчата, які вирізняються уявною чи реальною легковажністю. Дехто окрім плотських утіх підшукує собі одночасно й інтелектуальну насолоду. Як бачимо, не перевилися ще у ВНЗ "справжні інтелігенти", "чемні та розумні", які навіть сексуальні домагання огортають у блиск та "вишуканість". Викладачі такого типу не опускаються до непристойних пропозицій. Вони просто ввічливо пропонують студенткам приємно провести вечір у ресторані або барі. "Чим же не цікава пропозиція? - може подумати дехто з читачів. - Що поганого у тому, аби поспілкуватись кілька годин із цікавою людиною в неформальній обстановці?". Може і була б пропозиція цікавою, якби не кілька "але". По-перше, спілкування на двох оплачується за рахунок студентки. По-друге до спілкування запрошуються лише особи жіночої статі. По-третє, відмова у неформальному спілкуванні автоматично означає для студентки виникнення серйозних проблем із складанням іспиту. Зрештою, психологічний дискомфорт викликають і перспективи продовження вечірньої "дружньої" зустрічі на двох. Як бачимо, єдиного стандарту любителі спілкування із молодими дівчатами ще не виробили (вище описано стилі поведінки викладачів з одного університету), проте суть явища лишається тією ж.

Однак не треба думати, що проблема сексуальних домагань стосується тільки дівчат. Хлопці теж потрапляють у схожі ситуації, щоправда набагато рідше. Можна сказати, що у розрізі цієї проблеми їм пощастило більше. Для повноти описуваної картини наведемо таку реальну історію із студентського життя: під аудиторією стоять п’ять дорослих хлопців і буквально граються в лічилки - вирішують, кому першому заходити до кабінету викладача. Необізнана людина могла б подумати, що студенти бояться складати іспит через брак знань. Насправді, вони бояться заходити до викладача, бо знають, що в нього "нестандартне" ставлення до молодих чоловіків, що знаходить прояв у достатньо нав’язливій формі по відношенню до підлеглих йому студентів...

Як бачимо, не рідкість, коли викладачі вищої школи забувають, що на них окрім власне викладацької функції покладено ще й обов’язок бути педагогом. У педагога ж задача - не лише вчити, а й виховувати. Не секрет, що в університетські роки продовжують формуватись людські і громадянські якості молодих людей, і роль викладачів у цьому процесі є далеко не другорядною. Але схоже мало кого хвилює питання про те, які сліди лишаться в серці людини, яка в університеті зазнала від свого керівника такого приниження людської гідності як сексуальні домагання? Певно викладачам вищої школи (можливо навіть не тільки тим, що займаються домаганнями, а й тим, що працюють із ними поруч) варто було б пам’ятати, що якщо ви працюєте із молоддю і вас називають гордим словом педагог, то ви, шановні, мусите поводитись відповідного цього високого звання. Якщо ж ви не здатні дотримуватись таких стандартів, то обираючи професію викладача (педагога), очевидно, ви зробили помилку.

Як же діють студенти у випадках сексуальних домагань? Реакція з їх боку може бути різноманітною. Усе залежить від тієї межі, яку дозволив собі перейти викладач та від вольового потенціалу характеру жертви. Часто ситуація виглядає близькою до безпорадної і супроводжується у студента глибоким психологічним стресом. Накопичення негативних емоцій в собі часто призводить до серйозних депресій та нервових зривів. У деяких студентів формується стійких страх перед конкретним викладачем, а згодом і психологічний бар’єр у спілкуванні із викладацьким складом в цілому. Традиційно правовому вирішенню проблеми в момент її максимального загострення заважає те, що більшість молодих людей не знають, куди можна звернутися по допомогу. Хоча чимало студентів вже з першого курсу знають прізвища особливо "популярних" викладачів, які полюбляють нестандартні розваги, але порад про те, як впоратись із проблемою, старшокурсники дати не можуть. Традиційно "надійними і успішними" способами вирішення "сексуальної проблеми" виступають: побиття викладача, відкуп від нього грошима, полагодження проблеми через впливових чи авторитетних знайомих.

Існуюча правова безпорадність студентів, впевненість у тому, що будь-які спроби сексуальних домагань, приниження людської гідності молодих людей, брутальні приставання, примушування та психологічний тиск не будуть гідно покарані, надзвичайно приваблює викладачів і стимулює вседозволеність. І деякі викладачі повною мірою користуються існуючими перевагами - своєю посадою та залежністю студентів. Чого вартий лише наступний випадок! Студентка приходить складати іспит, але замість опитування викладач просто відбирає у неї залікову книжку і обіцяє повернути її лише за умови надання сексуальних послуг. Дівчина шокована і принижена. У сльозах вона йде до декана і розповідає все представнику адміністрації ВНЗ. Декан же у цій ситуації не знаходить за потрібне зробити нічого більшого, аніж просто сказати, що "все владнається", тобто - що жодних адміністративних дій вжито не буде. Бідолашній дівчині доводиться шукати вихід із ситуації, залучаючи батьків та неадміністративні важелі впливу на "педагога"...

Що ж робити студентам, у яких не має впливових знайомих чи друзів здатних фізично (і одночасно - морально готових) вплинути на горе-педагогів? Одразу мусимо зазначити, що не вважаємо два вищезгадані методи вартими застосування, хоч і визнаємо їх досить високу ефективність. Замовчування проблеми та паніка, як і сидіння зі складеними руками, традиційно позитивних результатів не дають. Не підготовлена спонтанна розмова із викладачем у формі скандалу не завжди обернеться на користь студента. Спроба відкупитись не завжди ефективна і до того ж протизаконна. Тому радимо використовувати правові шляхи. Який з них обирати - залежить від вашого рішення у вашій конкретній ситуації.

Для початку варто знати наступне: сексуальне домагання є злочином, за вчинення якого законом передбачає відповідне покарання. У Кримінальному Кодексі України є стаття 154, яка говорить, що примушування жінки або чоловіка до вступання у статевий зв’язок у природній або збоченій формі особою, від якої жінка або чоловік матеріально або по службі залежать караються штрафом до 50 неоподаткованих прибутків громадян або арештом до 6 місяців.

Тож для початку маємо з’ясувати наявність факту вашої залежності від особи, що вдається до сексуальних пропозицій чи дій. Людина, яка вас домагається, має бути представником адміністрації ВНЗ і мати можливість приймати рішення, які реально впливають на ваше перебування у ВНЗ (наприклад, це може бути заступник декана з виховної роботи, який любить відвідувати кімнати студентських гуртожитків у вечірній час, а іноді і залишатись у них, або комендант гуртожитку, що бере оплату за певні адміністративні послуги не лише грішми та продуктами). Також це може бути звичайний викладач, якому вам необхідно складати іспит і який використовує вашу залежність з метою змусити вас до сексуальних послуг.

Як видно навіть з прикладів, наведених у статті, спектр домагань може коливатись від ненав’язливих непристойних жартів та пропозицій до відвертого шантажу і погроз. Яку межу ви виберете для себе в якості визначення сексуального домагання - справа особиста. На нашу думку, в разі наявності факту залежності студента від викладача чи представника адміністрації ВНЗ, навіть найменші натяки чи пропозиції можуть бути кваліфіковані як злочин.

Отже, якщо ви вирішили не терпіти знущання, а боротись за власну гідність, необхідно визначитись, якого результату ви прагнете. Якщо вас задовольнить лише злегка полякати викладача - можна вибрати один спосіб дій. Якщо ви прагнете серйознішого покарання для нахаби - діяти необхідно інакше.

Розпочнемо з найбільш простого шляху - адміністративної скарги. Жертві домагання необхідно написати скаргу на дії ловеласа до його адміністративного керівника, тобто особі, якій підпорядковується кривдник (як правило, це може бути декан, якому варто скаржитись на дії звичайних викладачів). Для надійності копію заяви декану можна віднести до ректорату і обов’язково зареєструвати. Якщо ви впевнені, що на рівні деканату вам не вдасться успішно розв’язати проблему (наприклад тому, що декан і людина, що вас ображає, перебувають у приятельських відносинах) - йдіть із заявою одразу до ректорату. В разі, якщо з’ясується, що в силу якихось причин ситуацію не можна владнати на рівні ректорату, тоді можна використати більш радикальні способи боротьби за власну гідність.

Цей більш радикальний шлях боротьби із сексуальними домагання полягає у звернення до правоохоронних органів. Тобто заяву про порушення ст. 154 ККУ необхідно нести до районного відділку міліції, на території, якого знаходиться навчальний заклад. Саме райвідділи МВС займаються розслідуванням подібних злочинів. Міліціонери зобов’язані допомогти вам: за допомогою спеціальної апаратури зафіксувати факти домагань, порушити карну справу, провести розслідування, а потім - передати справу до суду. Зверніть увагу, що для того, аби зафіксувати факт домагань зовсім не обов’язково (вибачте за натуралізм) доводити справу до ліжка. Негідників можна покарати вже за їх злочинні слова, непристойні жести та психологічні знущання!

Як показує досвід, не завжди чиновники освітніх установ та міліція із належною увагою ставляться до таких "дрібниць" як сексуальні домагання. Хоч ситуація може бути зовсім протилежною. У міліції час від часу начальство вимагає певні показники, і ви зі своєю заявою можете бути як раз у нагоді. В університеті ж викладача, на якого ви скаржитесь, як раз можуть не любити у ректораті. Але у будь якому разі аби ваші дії були більш вдалими варто заручитись підтримкою своїх дій у студентських, жіночих, правозахисних НУО, органів студентського самоврядування, студентських профспілок. Це змусить як міліцію так і адміністраторів ВНЗ відповідальніше поставитись до проблеми, з якою ви звернулись до них.

Якщо ви вирішили не дати себе кривдити, треба бути готовим, що дана справа може стати предметом пильної уваги та обговорення університетської громади. Хоча якщо ви вирішите мовчати, то теж не матимете жодної гарантії, що "прихильність" викладача до вас не залишиться непоміченою, і її не стануть зацікавлено обговорювати серед студентів. Тут вже ви маєте можливість обирати ким виступати у людських пересудах: жертвою домагань чи людиною, що вміє себе захистити. Власне ця дилема стосується і всієї проблеми у цілому: бути приниженим та мовчати - чи покарати злочинця, допомогти собі і іншим. Очевидно, в реальному житті зробити вибір не завжди легко. Шлях боротьби за власну гідність і права ніколи не був простим. Але якщо ми не доведемо, що ми - варті поваги, то навряд чи це хтось зробить замість нас.