ОСОБА І МІСЦЕВА ГРОМАДА.

Проект факультативного курсу для 9-го класу та розробка уроку

Сергій Буров, вчитель, Асоціація "Нова Доба", Голова Координаційної Ради громадської організації "М’АРТ" (Молодіжна АльтеРнаТива"), м. Чернігів

(Робота готувалась для конкурсу на участь у міжнародній освітній поїздці, що був об’явлений Асоціацією вчителів історії, громадянознавства та суспільних дисциплін "Нова Доба" в рамках Міжнародної програми обмінів з громадянської освіти (СIVITAS) та фінансується Урядом Сполучених Штатів Америки.)

ВСТУП
Зусилля нашого народу сьогодні спрямовані на створення громадянського суспільства яке покликано стати гарантом демократії та прогресу в нашій державі. Невід’ємною умовою демократичного способу життя є рівень демократичної культури кожного громадянина, його участь в суспільному житті.
Громадяни мають відчувати свою значимість, можливість вплинути на прийняття важливих державних рішень. Громадяни мають бути активними і розуміти доцільність їхньої активності.
Який шкільний предмет повинен виховувати ці якості, навчити відповідним навичкам? Жодна навчальна дисципліна в школі (література, історія, географія) не здатні повною мірою сформувати активну громадянську позицію. Вони можуть виховати певні людські якості, але не можуть відповісти на запитання - як діяти, що конкретно робити, коли необхідно відстояти свої інтереси та інтереси інших.
На мій погляд, в ситуації яка склалась сьогодні найкращий механізм для формування активної громадянської позиції - є урок з "Основ правознавства". В той же час програма цього предмету дуже перевантажена теоретичним матеріалом, інформація яка подається, стиль і форми її подання роблять її важкою для сприйняття учнями 9-х класів. Про це свідчать відгуки багатьох вчителів. Прикладом може бути широка дискусія, що триває навколо цієї проблеми на сторінках Всеукраїнського бюлетеня Харківської правозахисної групи "Права людини" /Громадянська освіта/, яку розпочав вчитель правознавства із м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл. - Михайло Жукотський. На мій погляд, справедливим є таке його твердження: "...Діючий курс правознавства нав’язує учню масу вигаданих вимог, примушує засвоювати практично непотрібні визначення і поняття, штучні "залізобетонні" фрази, руйнуючи природну здатність дитини сприймати дійсність в реальних вимірах та адекватно реагувати на процеси в суспільстві...." (Права людини/Громадянська освіта/№30(250), жовтень 2001 року).
Однак, ситуація не є безвихідною. Ведеться величезна робота в цьому напрямку. Живу жилку вніс предмет "Практичне право". Цікавий і корисний він тим, що має практичне підґрунтя. Учні гарно розуміють, що з тими ситуаціями які вони розглядають на уроці вони зустрічатимуться, а може і вже зустрічаються на кожному кроці свого життя. Цей предмет навчає правилам (законам) на практичному рівні, а значить допомагає вижити, творити своє людське щастя, відчувати себе свободою людиною. Бо коли ти чітко знаєш усі ходи лабіринту, ти ніколи у ньому не заблукаєш, а якщо зумієш знайти приховані ходи, або відкрити новий - тебе чекають лаври переможця, у твоїх руках фортуна.
Думаю, що поява такого предмету як "Ми - громадяни України" є справжньою революцією у вихованні майбутніх громадян нашої держави. Втім, не завжди і не кожний навчальний заклад має можливість ввести цей курс як окремий предмет до навчального плану. Тому, дуже актуальним постало питання про те, яким чином можна інтегрувати елементи з громадянської освіти до предмету "Основи правознавства". Більше того, це надасть практичний зміст вивченню Права. Але, це вже буде трошки інший ефект ніж від Практичного права, хоча у деяких аспектах він буде майже схожим. Інтеграція елементів громадянської освіти до "Основ правознавства" дозволить зробити для учнів із тих правил, за яким живе наша держава механізми свободи особи в демократичному суспільстві, навчіть молодих громадян тому, як власними зусиллями створити своє життя і життя ближнього комфортним, гідним людини.
Наведений далі перелік підтем може бути проектом окремого факультативного курсу, або, навіть окремим предметом за вибором. Кожну із пропонованих тем можна використовувати інтегруючи їх, або їх частину до предмету "Основи правознавства".

ДОВІЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ПІДТЕМ ДО ТЕМИ "ОСОБА І МІСЦЕВА ГРОМАДА"

ВСТУП. "ДОПОМОЖИ СОБІ САМ"

РОЗДІЛ І. НАСЕЛЕННЯ ЧИ ГРОМАДА?
1. Ти - людина. Що це означає.
2. Твої потреби та інтереси громади.
3. Усе залежить від твого вибору.
4. Як люди в громаді домовляються й долають конфлікти.
5. Карта (інфраструктура) місцевої громади.
6. Що таке громадянське суспільство і чому воно є важливим для існування громади.
7. Мої уявлення про місцеву громаду (проект).

РОЗДІЛ ІІ. "ЩО ГРОМАДА СКАЖЕ, ТО Й ПАН НЕ ДОПОМОЖЕ".
1. За якими правилами живе місцева громада в Україні.
2. Влада та власність в місцевій громаді або хто справжній господар.
3. Ефективна місцева громада - це єдина команда?
4. Затишок, достаток та злагода у домі буде тоді, коли у ньому є гарний господар. Як здійснюється управління в місцевій громаді.
5. Що таке органи самоорганізації населення.
6. Як зробити правильний вибір.
7. Держава - це "Вони", чи держава - це "Ми"?
8. Що має робити держава для громади, а що громада для держави.
9. Яким я бачу управління в місцевій громаді (проект).

РОЗДІЛ ІІІ. ЯК ГРОМАДЯНИ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ВИРІШЕННЯ ВАЖЛИВИХ ПРОБЛЕМ ГРОМАДИ ТА ЗАХИЩАТИ СВОЇ ПРАВА
1. Слуга для народу чи народ для слуги?
2. Що таке права і свободи людини і громадянина. Для чого вони потрібні в громаді.
3. Як захищати права людини.
4. Звернення громадян.
5. Загальні збори громадян.
6. Що таке місцеві ініціативи та як це працює.
7. Що таке громадські слухання, як і для чого вони проводяться.
8. Коли допомагають публічні акції, які вони бувають та як мають бути організовані.
9. Референдум та місцевий референдум.
10. Що таке громадська організація та як її заснувати.
11. Хто такий Омбудсмен та як він може допомогти громаді.
12. Судовий захист прав людини.
13. Влада проти громади. Таке буває, але що робити. Міжнародна система захисту прав людини в дії.
14. Влада проти громади. Таке буває, але що робити. Громадянська непокора.
15. Готуємо громадську акцію (проект).

РОЗДІЛ ІV. З ЧОГО Я МОЖУ ТЕПЕР ПОЧАТИ.
1. Від розмови до суспільного діалогу.
2. Що означає - бути уповноваженим.
3. Я і моя сім’я.
4. Я і мій навчальний заклад.
5. Я і мій трудовий колектив.
6. Я і моє місто, село.
7. Я і моя держава.
8. Я можу це зробити (проект)

* * *

ТЕМА УРОКУ: ГРОМАДЯНСЬКА НЕПОКОРА

"...Закони та інститути, як би вони не були ефективні, мають бути реформовані або ліквідовані, якщо вони несправедливі..."
Дж. Ролз "Теорія справедливості"

ПІСЛЯ ЦЬОГО УРОКУ УЧНІ ЗМОЖУТЬ:
- пояснювати, що собою уявляє акція громадянської непокори як одна із форм захисту прав та свобод людини і громадянина;
- розповідати про історичні теорію та досвід ненасильницької боротьби;
- визначати відмінність між поняттями "Право" та "Закон";
- аналізувати стан дотримання прав людини в своїй громаді;
- отримати досвід участі в акції громадянської непокори;
- виробити власне ставлення щодо акцій громадянської непокори, їх можливості та необхідності.

Якщо є час, бажано розбити цю тему на два уроки, це дозволить більше уваги звернути на правові аспекти та опрацювати законодавство.

ПЛАН ТЕМИ:
1. Чи завжди закони є справедливими та що означає "Верховенство права";
2. Акція громадянської непокори та її ознаки;
3. За яких умов можлива акція громадянської непокори;
4. Повага до закону. Що це для мене означає.

ОБЛАДНАННЯ: Маркери, фліпчарт або дошка, папір, картки з завданнями для учнів, аркуші паперу з описом ситуації. Бажано, щоб були матеріали з витягами із наступних нормативних актів (особливо коли урок триватиме біля 2 годин): "Європейська хартія місцевого самоврядування", 1985 р., ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад", ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", ЗУ "Про всеукраїнський та місцевий референдуми", ЗУ "Про органи самоорганізації населення", ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування", ЗУ "Про звернення громадян", ЗУ "Про інформацію", Конституція України.


ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА МЕТОДИ УРОКУ:
1. Актуалізація понять "Право" і "Закон" та відмінності між ними. (Індивідуальна робота, робота в парах, Мозковий штурм) - 7-8 хв.
2. Представлення теми та очікуваних результатів уроку (коротка бесіда, інформація вчителя) - 3-5 хв.
3. Опрацювання поняття "Акція громадянської непокори" та визначення її ознак (Індивідуальна робота або робота в групах з висловлюваннями суспільно-політичних діячів) - 10-12 хв.
4. Визначення переліку позитивних сторін та небезпек в акції громадянської непокори (Рольова гра, бесіда) - 20 хв.
5. Підсумки уроку - 1-2 хв.


1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТЬ "ПРАВО" І "ЗАКОН" ТА ВІДМІННОСТІ МІЖ НИМИ
Вчитель об’єднує учнів у пари та просить одного із партнерів пригадати, що таке Закон, іншого - що таке Право. Результати вчитель пропонує записати в зошиті. Через 2 хв. парам дається завдання обговорити результати індивідуальної роботи та скласти перелік відмінностей цих двох понять. Під час загального обговорення результатів роботи перелік відмінностей вчитель записує на фліпчарті або дошці.
Завдання вчителя - підвести учнів до того, що поняття "Право" має більш глибоке коріння на від міну від того як воно трактується в нормативній лексиці. Усвідомлюючи це, відповідно розуміється й зміст понять "Верховенство права" та "Верховенство закону".

ДОПОМІЖНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ:
"Право" і "Закон" - не завжди однотипні поняття. Звичайно, з точки зору нормативної лексики вони дуже близькі одне до одного, у тому сенсі, що Право є ні чим іншим, як системою загальнообов’язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, гарантуються та охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин. Але, з точки зору моралі справа виглядає зовсім по іншому. Закон, або інший нормативний документ не завжди є справедливим у своєму прагненні врегулювати відносини між людьми. Справедливість... саме це слово визначає первинну сутність поняття "Право". Саме так право розуміли наші предки: "Пошукаємо собі князя, який володів би нами та судив по праву..." ("Повість минулих літ"). Відомо, що латинське коріння "jus" (справедливість) є утворюючим слова "юстиція". Закон, або інший нормативний документ - це тільки зовнішня форма прояву тої системи правил поведінки, що ми називаємо "Правом". Виходить, закон має бути втіленням справедливості! Але, які вони - гарантії, що держава у якій править більшість буде справедливою у ставленні до меншості? Дж. Ролз у своїй роботі "Теорія справедливості" пише: "...закони та інститути, як би вони не були ефективні, мають бути реформовані або ліквідовані, якщо вони несправедливі..."
Про недосконалість та неможливість досконалості законів з давніх часів міркували філософи та юристи. Наприклад, софіст Протагор називав закон тираном, що примушує людей робити вчинки супротив природі. Він заперечував всіляке значення за писаними законами та підкоренням ним, тому що, люди, що встановлюють ці закони, самі ж постійно змінюють їх. Сократ, що сперечався з софістами та доводив необхідність підкорятись законам держави, визнавав однак, й закони неписані. Існуючі всюди. Вони не можуть бути встановлені людьми, оскільки люди не можуть зібратись всі разом, та й розмовляють вони різними мовами. Доречи, у деяких сучасних державах визнано існування неписаних прав або відбувається розширення їх переліку шляхом самостійного створення конституційних норм конституційним судом. Наприклад, Швейцарський Федеральний Суд допустив існування "неписаних" конституційних прав особи. Розширення переліку конституційних прав особи відбувається й у Франції. Вчення філософів-стоїків говорить про існування природного закону, що підчиняє собі все сутнє. Вважаючи людську особу частиною природи, підкореній її законам, стоїки не визнавали повного підкорення державі. У своїй роботі "Левіафан, або матерія, форма та влада держави церковної та громадянської" Т. Гоббс робить, навіть спробу перелічити ці природні закони.
Ще далі йдуть прибічники теорії суспільного договору (Ж.Ж. Руссо, А.Н. Радищев та ін.), закликаючи до супротиву владі, якщо вона в своїх діях злочинна. За їх твердженням, "верховна влада" - це народ, його влада необмежена, а уряд незалежно від форми правління, є "тільки виконавцем" доручення народу. При цьому Руссо гарно висловлюється "Всіляка влада від Бога. Я це визнаю, але від нього також й всіляка хвороба. Чи означає це те, що заборонено запрошувати лікаря?"

2. ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ ТА ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ УРОКУ

Вчитель просить учнів прочитати тему та очікувані результати уроку або ознайомлює учнів самостійно.
Вчитель запитує у учнів, що вони розуміють під терміном "Громадянська непокора". Вислухавши відповіді 2-х - 3-х учнів вчитель надає коротку історичну довідку про це.

НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ:
ГРОМАДСЬКА НЕПОКОРА. Історична довідка.
Із розвитком боротьби за права людини і громадянина, орієнтуючись на такі загальнолюдські цінності, як людська гідність, свобода, рівність, виходячи із прагнень до справедливості, совісті та чесності, людство шукало ефективні шляхи впливу на інститути влади та її дії.
У середині XIX ст.. американський філософ, письменник Генрі Дейвід Торо організував рух "громадянської непокори", як незгоду проти війни США з Мексикою у 1846-1848 роках, що завершилася захопленням США деяких мексиканських земель, на яких утвердилось рабовласництво. Потім, цей рух став початком оформлення одного із ефективних методів боротьби за соціальну справедливість й вилився в громадський рух, заснований на принципах ненасильницького супротиву.
" Г.Д. Торо вважав, що громадяни мають природне право на соціальну справедливість та, у випадку його порушення, правом на супротив уряду, який веде несправедливу політику. Торо вважав: якщо держава приймає несправедливі закони, то громадяни мають невід’ємне право ігнорувати їх та проявляти своє неприйняття цих законів не повстанням і насильством, а громадянською непокорою. Основним засобом такої непокори є відмова від сплати податків, демонстрації, відмова від призову на військову службу, саботаж державних закладів, котрі, за його думкою, морально не виправдані і є мирною ненасильницькою революцією.
Демократизм й філософські погляди Торо вплинули на становлення особистості видатного діяча Індії Махатми Ганді. Оцінюючи сучасне йому суспільство як несправедливе й аморальне, Ганді на початку XX століття розробив систему мирних, "моральних" заходів спрямованих на його перетворення. Ця система ненасильницької боротьби за наближення суспільства до божественного ідеалу отримала назву сатьяграхи ("супротив в істині"). Система сатьяграхи вміщувала в себе дві основні форми: неспівпраця та громадянська непокора. Неспівпраця виявлялась у відмові від титулів, дарованих колонізаторами, бойкоті урядових установ, навчальних закладів, у мирних демонстраціях. Непокора виявлялась у порушенні окремих "несправедливих аморальних" законів, у політичних страйках, "харталах" (відмова від будь якої діяльності), у відмові від сплати податків (в виняткових випадках).
Досвід боротьби дозволив Ганді стверджувати, що широкі маси, об’єднавшись (без приналежності до певної релігії, національності, класу, касти) можуть домогтись мирним шляхом того, чого досягають революції, але на відміну від них, не наносячи розрухи країні, не викликаючи смертей та непотрібних страждань в суспільстві. Треба відмітити, що Ганді допускав й озброєну боротьбу, спрямовану на захист незалежної держави від агресора.
Однодумцем М.Ганді були Бертран Рассел - великий філософ, логік, політолог, громадський діяч, якого називають "Британським Ганді", та відомий баптистський пастор, засновник негритянської організації "Південна конференція християнського керівництва" (США) Мартін Лютер Кінг, котрий зробив спробу розвитку ідей гандизму стосовно християнської етики" (Баранов Н.А., "Еволюція поглядів на популізм у сучасній політичній науці".)


3. ОПРАЦЮВАННЯ ПОНЯТТЯ "АКЦІЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ НЕПОКОРИ" ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЇЇ ОЗНАК
Після того як вчитель надав історичну довідку, він звертає увагу учнів на визначення цього методу громадських дій, що написано на фліпчарті або дошці:

Громадянська непокора - свідоме відкрите та мирне недотримання певних законів, декретів, інструкцій, наказів армії та поліції або інших урядових установ. Накази не виконуються у силу того, що вони можуть бути розцінені, як незаконні або аморальні, або символізуючи політику, проти якої виражається протест. Метод громадянської непокори може бути використаний як окремими особами, так і мало чисельними групами людей. ("Короткий довідник термінів ненасильницької боротьби для журналістів", підготовлений Інститутом ім.. Альберта Ейнштейна).

Вчитель пропонує учням прочитати висловлювання відомих суспільно-політичних діячів, щодо акції громадської непокори.
Через 1-2 хв. вчитель просить учнів спробувати, виходячи із наведених висловів назвати - які на їх думку ознаки властиві такому виду громадських дій як Громадська непокора.
*Якщо є час, можна цю роботу зробити опрацювавши вислови окремо в 6-ти групах учнів з наступним представленням та обговоренням.

"Ненасильство - це зброя сильних. У слабких це з легкістю може бути лицемірством" (М.К. Ганді, "Моя віра у ненасильство"); Насильство породжує насильство. "...Я маю намір повністю відмовитись від останнього, щоб позбавити зло його опори" (Із свідчень на судовому засіданні від 11 березня 1922 року, під час якого Махатма Ганді визнав себе винним у написанні бунтарських статей);

"Ми ніколи не підкоримося вашим несправедливим законам, оскільки непідкорення злу є такий самий моральний обов’язок, як ї сприяння добру" (Мартін Лютер Кінг, "Любіть ворогів ваших");

"...громадянська непокора проявляється у свідомому порушенні якого-небудь закону з метою змінити цей закон" (Луї Рене Берес "Громадянська непокора або громадянський супротив в Ізраїлі?", відкритий лист, 7 листопада 2002 року);

Ті хто демонструють громадянську непокору зазвичай розуміють, що вони "винні" у певному порушенні прийнятих норм, навіть, якщо ці норми кричуще несправедливі (наприклад, норми, що узаконюють рабство або расову сегрегацію), а наміри, що порушують норму самим явним чином не мають кримінального характеру та цілком гуманні. Тому, ті що обвинувачуються в громадянській непокорі, навіть, якщо вони відкидають законність суду як такого, зазвичай готові прийняти звинувачувальне рішення суду, як неминуче й навіть заслужене покарання за їх діяльність" (Луї Рене Берес "Громадянська непокора або громадянський супротив в Ізраїлі?", відкритий лист, 7 листопада 2002 року);

"Кидайте нас у тюрми, а ми будемо, як і раніше любити вас. Руйнуйте наші домівки й погрожуйте життю наших дітей. Темними ночами засилайте своїх вбивць та насильників, обряжених у ковпаки до наших будинків, щоб вони били нас до присмерті, а ми будемо любити вас. Але будьте впевненні, ми переможемо вас нашим вмінням терпіти страждання. І прийде день, коли ми здобудемо свободу, але це буде свобода не для нас єдиних. Ми будемо так закликати до вашого серця та розуму, що схилимо їх на свою сторону, і наша перемога стане перемогою вдвічі" (Мартін Лютер Кінг, "Любіть ворогів ваших");

"Якщо б у поточному році тисяча людей відмовилась сплачувати податки, у цьому не було б ніякого ні насильства, ні кровопролиття, до яких веде їх сплата, що дозволяє штату здійснювати насильство та проливати невинну кров. Так виглядала б мирна революція, якщо така взагалі можлива. Якщо збиральник податків або інша посадова особа спитає мене, як це було одного разу: "А що ж мені робити?", я відповім: "якщо ви дійсно хочете щось зробити, відмовтеся від виконання своїх обов’язків" Якщо підданий відмовляється підкорятись, а чиновник подає у відставку - революція відбулась" (Генрі Дейвід Торо "Про громадянську непокору", 1849 р.).

Учні разом з вчителем визначають основні ознаки громадянської непокори: основоположний принцип - ненасильство; Не пасивність (активне ненасильство); Учасники свідомо йдуть на порушення закону, але гарно знають, що хочуть змінити; Кожний учасник готовий понести покарання підкорившись рішенню суду; Гуманність. Скоріше, навіть, любов до ворогів або до тих проти чиїх дій відбувається акція громадянської непокори; Громадянська непокора може бути індивідуальною або колективною, але вона завжди несе такий резонанс у суспільстві, який призводить до необхідних змін.
Вчитель запитує учнів, як на їх думку - якою вони бачать людину, що йде на громадянську непокору, якими якостями вона має володіти?

4. ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ПОЗИТИВНИХ СТОРІН ТА НЕБЕЗПЕК В АКЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ НЕПОКОРИ
Вчитель повідомляє учням, що зараз вони спробують влаштувати акцію громадянської непокори і знайомить їх з умовною ситуацією, яка слалася в їх місцевій громаді:

"ПАРК ПІД ЗАГРОЗОЮ!"
Ви мешкаєте у місті. Населення якого складає біля 300 тис. чоловік. Нещодавно обрана міська влада серйозно зайнялась реконструкцією та відбудовою міста. Ви привітаєте цю гарну ініціативу місцевої влади.
Але, іноді ця реконструкція заходить занадто далеко. Три місяці по тому, не зважаючи на незгоду громадськості, в центрі міста було зруйновано невеличкий старий фонтан, замість того, щоб реставрувати його. Цей фонтан відомий всім мешканцям міста. Немає людини в місті, яка б в дитинстві не гралася біля нього. Для кожного - хто тут народився фонтан був яскравими спогадами про дитинство. Але це вже в минулому.
Ще більше вас стурбувала ситуація яка складається зараз. На цей раз мер міста задумав побудувати великий підземний торгівельно-розважальний комплекс "Метроград" на місці старовинного затишного парку з великими деревами в тіні яких завжди приємно відпочити. Парк знаходиться, також у центрі міста. Ви не проти будівництва "Метрограду", але ви категорично заперечуєте це будівництво на території цього парку, бо в результаті парк буде знищено, а для того щоб його відновити потрібні десятки років. Крім того. Парк є історичною пам’яткою, а під землею можуть знаходитись безцінні археологічні знахідки. Треба сказати, що влада передбачає археологічні розкопки під час будівництва Метрограду, але планує на це час, що у п’ять разів менший ніж необхідний для археологів. У той же час є багато територій окрім цього парку де можна побудувати підземний розважально-торгівельний комплекс, але влада стоїть на своєму.
Одна із громадських організацій зібрала більше 10 тис. підписів мешканців міста, які виступають категорично проти будівництва парку в цьому місці. Проти була й більшість депутатів Міської ради, але була. Останнім рішенням, незначною більшістю голосів депутати міської ради проголосували за підтримку цьому будівництву. Це зробили ті кого ви обирали, ті хто обіцяв прислуховуватись до думки кожного із вас. Парк опинився під загрозою.

Після ознайомлення із ситуацією вчитель об’єднує учнів у дві наступні групи:
- Місцева влада та міліція (5 учнів);
- Ініціативна група з організації акції громадянської непокори.
Вчитель знайомить групи з їх завданнями (окремо кожна група отримує своє завдання).

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГРУП

Завдання для місцевої влади та міліції:
Ви граєте роль влади й одночасно правоохоронних органів. Ситуація потребує від вас негайних дій. На місці де сьогодні розпочалось будівництво Метрограду вийшла група людей, які перешкоджають руху техніки, не дозволяючи робити земельні роботи.
Застосуйте міри, але заарештуйте всього 2-х, 3-х представників акції. Не обов’язково лідерів.

Завдання для ініціативної групи громадян:
Ви - ініціативна група громадян, що вирішили організувати акцію громадської непокори, протестуючи проти будівництва Метрограду на місці парку. Ви вирішили провести колективну акцію. Вже сьогодні розпочались земельні роботи. До парку під’їхала техніка. Ваше рішення - блокувати ці роботи, вийшовши на територію парку.

Ознайомлення із завданням не потребує тривалої підготовки та обговорення, тому через 1-2 хв. можна починати гру за ролями.
Після того, як міліція виконала свої функції, вчитель зупиняє гру та обговорює з класом наступні запитання:
o Як ви себе почували під час проведення акції (як почували себе представники кожної із груп)?
o Чи всі ознаки методу громадянської непокори були витримані?
o Якими були почуття заарештованих?
o Чи вийдете ви завтра до парку на акцію? Чому?
o Як ви думаєте, чи вдалась акція? Чому?
o Які, на вашу думку, позитивні сторони влаштування подібних акцій, які негативні? Відповіді на це запитання може бути записаним на дошці у вигляді таблиці.
o Які закони в Україні регулюють проведення мирних публічних акцій? Які положення містять ці закони? Яким є порядок проведення публічних акцій?

Якщо є час, вчитель може познайомити учнів з фрагментами лекції Голови правління Гельсінської Фундації Прав Людини, Польща, Марека Новицького "Правова держава", звернувши особливу увагу на приклад із історії Індії.

* * *

Марек Новицький. Фрагмент лекції "Правова держава"

Є дуже важливе поняття для прав людини - це поняття правової держави. У країнах, які з’явилися після розпаду СРСР, і в інших країнах виникають великі проблеми з розумінням визначення правової держави.

Найпростіше визначення (а я знаю їх близько 70): правова держава - це така держава, у якій людина може з великою ймовірністю передбачити, як відповість держава на її дії. Тобто, якщо я вчиню щось, то відповідь держави буде саме такою, а не якою-небудь іще. Ці закони взаємодії держави й одиниці зрозумілі й однозначні. Немає проблеми з тим, що коли я зроблю щось, то один Бог знає, що у відповідь на це зробить чиновник. Якщо я зроблю А, то чиновник зробить В, а не C і не D. Це - правова держава.

Я часто використовую такий доволі простий приклад із історії Індії. Англійці заборонили мешканцям Індії варити сіль. І ось одного разу на березі океану сіли 10 індусів і, не криючись, почали варити сіль. Прийшли поліцейські, взяли їх за вуха й відвели до тюрми. Через день на березі океану сіли 100 індусів і заходились варити сіль. Прийшли поліцейські й відвели їх до тюрми. Наступного дня на березі всілися 10000 індусів і почали варити сіль. Тоді англійці відмінили закон. Чому? Тому що неможливо посадити в тюрму таку кількість людей. А вони ж усі варили сіль, тому не можна було одного посадити, а іншого не саджати. Отже такий закон не може діяти, тому що порушує принцип правової держави, а Великобританія була правовою державою.

А як би все це відбувалося в комуністичній країні? Першого дня, коли варили сіль 10 індусів, прийшли б міліціонери, всіх би побили, 6-х посадили б у тюрму, а 4-х відправили додому, і всі думали б: "Хто їх знає, чому вони їх відпустили?" А ще додатково посадили б у тюрму 3-х чоловік, яких взагалі не було на березі океану, - щоб усі боялися. Бо чи варю я сіль, чи не варю, а як влада схоче - посадить, а не схоче - не посадить. Тому що комуністична країна - не правова держава, і це дуже важливо для захисту прав людини.

У нас останнім часом були дуже дивні закони. Наприклад, хтось збирав гроші, щоб поїхати в Німеччину й купити собі машину. Нарешті зібрав, поїхав, купив машину, приїхав на кордон і тут дізнався, що митний податок учора збільшився в 10 разів. І подітися йому нікуди, і взагалі йому простіше викинути цю машину, ніж платити. Це теж не правова держава - людина не знає, що зробить влада, що скоїться у майбутньому. Проблема правової держави стосується не лише поліції й кримінального законодавства, але й щоденного життя. Ми повинні знати закони і вірити, що держава буде їх дотримуватися.


5. ПІДСУМКИ УРОКУ

Вчитель запитує в учнів - як на їх думку, якими є умови успіху акції громадянської непокори. Вчитель звертає увагу на приклад, що наводить Марек Новицький про історію з індусами. Дії цих людей можна кваліфікувати як громадянська непокора. Їх громадянська непокора завершилась успіхом, призвела до змін. Але, яка умова була необхідною, щоб ця акція завершилась успіхом?

Разом приходимо до того, що ця дія стала успішною, тому що держава в який це сталося є правовою. Це держава де існують чіткі й всім зрозумілі "правила гри" і громадяни цієї держави гарно знають, які наслідки їх очікують за той або інший вчинок. Це держава в якій влада повинна однаково вчинити у відношенні до всіх порушників певної норми закону. Таким чином, проведення та успіх акції громадянської непокори напряму залежить від того, наскільки держава є правовою.

Вчитель запитує в учнів - як вони розуміють "Повага до Закону"?, "Повага до Права"?, "Повага до рішення Суду"?
Підсумовуючи бесіду вчитель підкреслює, що, як це не парадоксально, але один із головних принципів громадянської непокори це бажання дотриматись закону, бажання підкоритись закону. У цьому вчитель спирається на наступний вислів Г.Д.Торо.

"Я не хочу вступати в суперечку ані з окремими людьми, ані з народами, мене не цікавить казуїстика та тонкі розбіжності, я не хочу виявляти себе кращим за свого ближнього. Скоріше навпаки, я шукаю підставу, щоб підкоритись законам своєї країни. Я навіть проявляю надмірну готовність підкорятись" (Генрі Дейвід Торо, "Про громадянську непокору", 1849 р.)

Закінчити урок можна також словами Г.Д.Торо.

"Я тішусь, уявляючи таку державу, яка на кінець-то виявиться справедливою у відношенні до всіх людей та буде з повагою поводитись із кожним, як зі своїм ближнім" (Генрі Дейвід Торо, "Про громадянську непокору", 1849 р.)

При підготовці переліку тем та уроку використана наступна література:

* Анатолій Ткачук, "Населення чи громада? Або як впливати на місцеву владу". - К.: [Інститут громадянського суспільства], 2001;
* "Громадська діяльність для новачків", [Рівненський обласний комітет молодіжних організацій], рівне 2001;
* Ратушняк С.П., Киданчук Н.С., Правознавство (курс лекцій): Навч. посібник для 10-11 класів. - Хмельницький, 2003;
* Марек Новицький, "Правова держава";
* Сергій Буров, "Громадянська непокора", Права Людини / Громадянська освіта, Бюлетень ХПГ №18 (310), червень 2003;
* Дж. Ролз, "Теория справедливости";
* Майкл Рэндл, "Гражданское сопротивление и "реальная политика"";
* Пугачев, "От прав гражданина к правам человека";
* "Словарь по правам человека";
* "Краткий словарь терминов ненасильственной борьбы для журналистов", подготовлен Институтом Альберта Эйнштейна;
* Марек Новицкий "Фрагменты лекций в Международной Летней Школе по правам человека";
* Джин Шарп, "Политика ненасильственных действий", 1973 г.;
* Ганди "Моя вера в ненасилие", Вопросы философии, №3, 1992г., стр.65-66;
* Мартин Лютер Кинг, "Любите врагов ваших";
* Выдержки из свидетельства на судебном заседании от 11 марта 1922 года, на котором Махатма Ганди признал себя виновным в написании бунтарских статей;
* Генри Дейвид Торо, "О гражданском неповиновении", 1849 г.;
* Марек Новицкий, "Что такое права человека";
* Луи Рене Берес, "Гражданское неповиновение или гражданское сопротивление в Израиле?";
* "Философия и идеология ненасилия";
* Баранов Н.А., "Эволюция взглядов на популизм в современной политической науке";
* Богуслав Банашак, "Права личности и механизмы их защиты в конституциях некоторых стран", Тексты о правах человека и демократии, Варшава 2001, стр.5-6;
* Гоббс, "Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского (гл. XIII-XXI);