Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1039164242


ЖИТТЯ І ЛЮДИ В КРАЇНІ "HELP YOURSELF"

06.12.2002
автор: Володимир Щербаченко (м. Луганськ)

ХТО ДОПОМОЖЕ УКРАЇНЦЯМ ПОБАЧИТИ "ВІДКРИТЕ СУСПІЛЬСТВО"?

Понад десять років займаючись громадсько-політичною діяльністю, я добре вивчив словосполучення "громадянське суспільство", "демократична влада" та "громадська ініціатива". Непогано знаючи значення цих слів, до розуміння суті цих понять особисто я, як правило, доходив через усвідомлення та переживання протилежного (це як в математиці - доказ від протилежного). Така вже наша дійсність: позитивні явища нам часто доводиться вивчати через знайомство із їх антиподами. Напевно тому в нашому суспільстві вважається за щастя потрапити за кордон і подивитись тамтешнє життя з усіма його принадами, так би мовити, у чистому вигляді. В останні роки це стало можливо в тому числі завдяки й численним програмам стажувань та культурного обміну між Україною та країнами Заходу. Одна з таких програм - "Громадські зв’язки", яка адмініструється в Україні проектом "Гармонія", а фінансується Держдепартаментом США. Весною цього року в складі групи представників луганських НДО, учасників вищезгаданого проекту, я повернувся із стажування в американських НДО. Оскільки поки що не кожний українець може злітати за океан, а повчитись в Штатах є чому, і з’явились ці кілька сторінок вражень про життя і суспільство в країні "Help yourself". Отже почнемо з простого і хвилюючого…

"ДОПОМОЖИ СОБІ САМ"

Один з ключових принципів життя, яким керується американське суспільство - це принцип "Help yourself". Коли американця звільняють з роботи або людина захворює чи потрапляє в інші неприємні життєві ситуації, громадянин США керується життєвою настановою, що звучить так: "допоможи собі сам". Цей принцип значить, що потрапивши в неприємні життєві обставини, людина має шукати першоджерело виходу з проблем насамперед у собі, у власних силах, вміннях, знаннях і активності. Життя за цим принципом не означає, що людина в критичній ситуації зовсім залишиться без підтримки суспільства й держави. Зовсім ні. Проте громадянин Сполучених Штатів, як правило, не розглядає державу й суспільство як такі, що чимось йому зобов’язані.

ЛЮДИ І ВЛАДА

Взагалі погляд американців на політичну владу дещо відмінний від нашого. Для пересічного американця, як напевно і для більшості українців, влада теж є чимось відстороненим. Проте американець не асоціює владу з якоюсь незмінною групою слабокомпетентних і корумпованих осіб, які повірили у власне право на монопольне управління країною. Для американця державна влада - це партії, які можна переобирати, це відмінні вектори розвитку, це можливість реального вибору. Відтак для американців група осіб, яка перебуває при владі, не асоціюється з державою. Американці знають: ці люди при владі тимчасово - до тих пір, поки сумлінно обслуговуватимуть потреби простих громадян. Отже американці не відчувають свої відстороненості від держави.

Протягом свого стажування ми домагались від діячів американських громадських організацій рецептів того, як змусити владу дослухатися до проблем громад. Проте задовільної відповіді так і не почули. Часто американці просто не розуміли цієї проблеми.

ПРАВОЗАХИСТ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

За три тижні ми відвідали понад п’ятнадцять громадських організацій. Кілька з них займаються діяльністю схожою на ту, яку ми в Україні називаємо правоосвітньою та правозахисною.

Одним з завдань, які ставлять перед собою вищезгадані НДО, є законодавче забезпечення прав певних груп (наприклад, інвалідів чи іспаномовного населення тощо). Проте жодна з цих структур не бореться із владою. Працівники та активісти цих НДО не сприймають своє завдання - довести власну стурбованість певними проблемами до влади (в американському розумінні, як правило, - до представників партій) - за формулою: "Лупайте цю скалу. Нехай ні жар, ні холод не спинить вас…". Все відбувається спокійно і толерантно. Представники громадських організацій зустрічаються з політиками, висвітлюють свої проблеми в ЗМІ, при потребі вдаються до публічних акцій. Хоча боротьба за певні права скрізь, в тому числі і в Штатах, відбувається надзвичайно хвилююче і пристрасно, проте все це напруження, як правило, обмежується змаганням вербально-інтелектуальних зусиль з додаванням елементів громадського шоу. Нікому навіть не спаде на думку, що громадські слухання можна заборонити, можна вчинити тиск на активістів громадсько-політичних кампаній за місцем роботи чи спробувати вигнати НДО з орендованого приміщення.

Якщо оцінювати правозахисну діяльність американських ГО за українськими мірками, то цю діяльність скоріше можна назвати лобіюванням, забезпеченням та просуванням інтересів. Отже перед американськими НДО не стоїть проблема, як докричатись до влади; є проблема як успішно провести діалог.

Цікавим аспектом правозахисної діяльності американських НДО є допомога тим громадянам, які стали жертвами певних протиправних дій. Так, наприклад, дуже відома в США громадська організація MADD (Mothers Against Drunk Driving - Матері проти п’яних водіїв), надає допомогу жертвам автокатастроф, які постраждали через злочинні дії нетверезих шоферів. Організація представляє інтереси постраждалих в суді, видає правоосвітні посібники, а також здійснює велику освітню роботу.

Чимало організацій займається проблемами побутового насильства (як по відношенню до жінок так і по відношенню до дітей, чоловіків, літніх людей). НДО, що вирішують цю проблему, само собою зрозуміло, допомагають жертвам насилля, але й водночас приділяють велику увагу профілактиці, зокрема вчать людей гасити власну агресію, шукати альтернативні шляхи вирішення конфліктних ситуацій.

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ Й МІСЦЕВА ГРОМАДА

Шокуючим для українців було те, що вищеописаними проблемами (профілактика сімейного насильства та інших подібних соціальних негараздів) в США безпосередньо держава не займається. У країні відсутні державні структури, подібні до наших відділів соціального забезпечення, центрів соціальних служб для молоді, державних будинків для осіб похилого віку та дитячих будинків. Проблемами бідних, інвалідів, літніх самотніх людей, важких підлітків, бездомних (їхній середній вік у США - 9 років) та безробітних займається місцева громада. У кожній місцевості існує безліч громадських організацій, де працюють штатні фахівці та добровольці, які опікуються цими групами населення в конкретній місцевості. Частково діяльність громадських структур субсидує держава (як з місцевих бюджетів, так і з федерального), значну частину коштів, знов-таки, жертвують місцеві мешканці (середній американець жертвує 2% свого заробітку для НДО), підприємства й установи. Частину грошей громадські організації заробляють самі. Низку загальнодержавних соціальних програм повністю фінансує федеральний уряд країни. Проте він лише виділяє кошти і проводить тендер на кращого виконавця соціальних програм. А реалізують ці програми вже місцеві громадські організації, бізнес-структури, освітні установи, що змагаються між собою за право надавати кращі соціальні послуги й одержувати державне фінансування.

Дуже незначними за нашими постсоціалістичними мірками для такої багатої країни як США є державні соціальні гарантії та різні види допомоги. Так, молода мати має гарантовану відпустку для догляду за дитиною не більше трьох місяців, і після цього терміну власник підприємства має право її звільнити, якщо вона не повернулась до роботи. У США немає державних дитячих садків. Річна відпустка працівника - два тижні. Державна пенсія - дуже невелика. В цій країні сповідується підхід: проблема добробуту конкретної людини - це, насамперед, проблема цієї людини, а не держави.

Таким чином, роль приватної ініціативи й конкретного індивіда - як у вирішенні власних проблем, так і в розв’язанні проблем місцевих громад, - є величезною. Я був вражений, коли став свідком засідання батьківського комітету однієї з початкових шкіл Вірджинії. На цьому засіданні затверджувався річний бюджет комітету. Близько тридцяти жінок за годину (!) провели збори, на яких затвердили бюджет у $170 тисяч та вирішили ще чотири інших окремих питання. Ви десь в Україні бачили подібні збори громадської організації? Я - ні. По завершенню зборів Комітету відбувся підготований школярами концерт, на початку якого батьки школярів були ознайомлені з прийнятими комітетом рішеннями.

Характерним було й те, що власне батьки школярів та їх діти, тобто місцева громада, виступали основними дійовими особами цих невеличких святкових зборів, роль же адміністрації школи була виключно допоміжною.

ЗВІДКИ БЕРЕТЬСЯ ПАТРІОТИЗМ?

Очевидно, що домогосподарки й бізнес-леді, які без зайвої балаканини можуть за годину розподілити майже мільйон гривень, варті як самоповаги, так і поваги інших. Адже великою мірою із усвідомлення спроможності власними силами ефективно вирішувати особисті й суспільні проблеми - і народжується повага й любов американців до себе, до своєї країни та до свого суспільства. Підкреслено шанобливе ставлення американців до своєї країни, її державних символів - без цього також не існують Сполучені Штати.

В один із ранків моя знайома американка запізнювалась на роботу. Вже завівши машину, вона побачила, що державний прапор, вивішений на її будинку, заплутався. Тільки після того, як вона спустила, розплутала і знову підняла прапор, пані задоволено посміхнулась і поїхала на роботу.

За словами С. Гантігнтона, "сутність західної культури становить Магна Карта (Велика Хартія Вольностей), а не Магна Мак (бутерброд в ресторані "Макдональдс")". Отже, щоб жити як там, треба вміти не лише споживати матеріальні надбання, але й сповідувати інші політичні цінності й ідеали та вміти їх відстоювати.

Рекомендувати цей матеріал