06.12.2002
ЦИТАТА НОМЕРУ: Досвід Нідерландів та інших західних країн показує, що зміни в освіті - не разова подія, а надзвичайно тривалий і складний процес. Велика реформа освіти на національному рівні триває двадцять (!) років, а просто серйозне поліпшення на рівні окремої школи - шість. Якщо бюрократія в цей момент не розчавить директора та інших ініціаторів змін, "інноваційна яма" буде подолана, і результати підуть вгору. Усе це слід наполегливо пояснювати владі та громадськості і, головне, рухатися далі, навіть під вогнем критики. Нам слід відмовитися і від стереотипу: ефективність роботи школи напряму залежить від обсягів її фінансування. Є багато дешевих стратегій, які дозволяють поліпшити навчальний процес. Розукрупнення шкіл (про концепцію малих шкіл в середині великої ми вже згадували), зменшення кількості учнів у класах, організація позаурочної активності дітей - ці прості, але дуже ефективні напрямки поліпшення роботи шкіл все ж вимагають певних коштів. А от досягнення наступних характеристик ефективної школи: утвердження сприятливої атмосфери; високі очікування щодо здатності учнів досягти великих успіхів у навчанні; постійний моніторинг результатів навчання учнів; зосередження на опануванні учнями базових умінь; ефективне використання навчального часу; освітнє лідерство - не вимагають ніяких додаткових витрат .Світовий досвід переконливо доводить: бути тільки господарником чи адміністратором вкрай неефективно. Необхідно бути перш за все лідером, який має чітке бачення того, що є хорошою освітою, уміє зробити з традиційної школи організацію, яка навчається, підтримує і пробуджує ентузіазм учителів, розширює їм свободу вибору. Головну роль в управлінні школами відіграють неурядові організації самих освітян. Неурядові організації займаються перепідготовкою кадрів для системи освіти. Їх головна мета - підтримувати розвиток шкіл, служити своєрідним мостом між навчальними закладами та урядовими структурами (включно з місцевими освітніми органами влади), перетворюючи шкільні ініціативи в ідеї для уряду чи місцевих управлінь освіти. Незалежні неурядові організації є серйозними партнерами, з якими охоче співпрацюють і школи, і влада (хоча, звичайно, і в них, і в нас дуже важко пояснити політикам, що роблять професіонали у сфері освіти). Якщо в державних органах влади головною діючою особою є чиновник, то недержавні організації освітян об’єднують професіоналів, ентузіастів, волонтерів. А це, як кажуть у нас в Одесі, "две большие разницы". ВІКТОР ГРОМОВИЙ "ЯК ЗМІНИТИ ШИНУ ПІД ЧАС ЇЗДИ?" Важко вибрати уривок з цієї статті, бо вся вона надзвичайно цікава. Радимо прочитати повний текст: "Дзеркало тижня", №15, 20 квітня 2002 р., с.15, www.zerkalo-nedeli.com Рекомендувати цей матеріал