Громадянська освіта та захист прав людини у школі

Не так легко говорити про роль громадянської освіти в демократичному суспільстві, коли, по-перше, живеш при більше декларованих, ніж реальних правах і свободах, а по-друге, коли сам термін "громадянська освіта" у нас в Україні, навіть для багатьох освітян, не зовсім до кінця зрозумілий. Тому я більше хочу звернути уваги на сучасне українське суспільство.

Громадянська освіта якраз і відрізняється тим, що вона сприяє формуванню з раннього віку справжнього думаючого громадянина, який не хоче бути гвинтиком якоїсь ідеології чи системи, а може сам переконливо захищати свою життєву позицію, не розчиняти свою індивідуальність. Виокремлення людини з маси – важлива умова формування громадянського суспільства в Україні.

Демократія для кожного громадянина має стати в тій чи іншій мірі цікавою і навіть, певним чином, непрогнозованою, "живою" і постійно працюючою. Але одразу хочу зауважити, що без наполегливих зусиль людей демократія не стане такою корисною і привабливою. Сприяння вивченню і поширенню найкращих якостей людини і громадянина, зокрема таких, як толерантність, відкритість і чесність, активність, послідовність та індивідуальна визначеність життєвих орієнтирів, може й привести в недалекому майбутньому до формування міцних демократичних засад в суспільстві.

Програма з громадянської освіти для учнів середньої школи, на мою думку, могла би мати такі характерні риси:

1. Тривалість: від початкових до випускних класів (від 1-2 чи 3-4 класів до 11 чи 12 класу включно).

Це дасть змогу послідовно і комплексно займатись вирішенням завдань громадянської освіти.

2. Розробка окремих і разом з тим взаємопов’язаних програм для учнів молодших, середніх та старших класів.

Дуже добрим варіантом було б, на мою думку, започаткування у молодших класах нового спеціального курсу під умовною назвою "Я і навколишній світ", в якому б учням давались самі початкові і самі елементарні знання з правознавства, історії, економіки і деяких інших дисциплін. Цей курс могли б проводити як вчителі старших класів, так і запрошені спеціалісти зі сторони.

У середніх класах, де розпочинається вивчення багатьох нових предметів, в тому числі і суспільствознавчих (наприклад, історія, правознавство), доцільніше було б запроваджувати принципи громадянської освіти при вивченні кожної теми, в першу чергу, із цих предметів. Запровадження навіть одного нового предмету з громадянської освіти, може привести і до розсіювання уваги учнів, і до зростання ще більшого для них навчального навантаження, і до частого дублювання отриманих ними знань на уроках з різних навчальних дисциплін. Хоча, безперечно, варто не відкладаючи надовго, покращити, оптимізувати вивчення наявних предметів, наприклад, правознавства. Для цього потрібно, нарешті, визначитись із запровадженням у 8 класі необхідного, на думку багатьох учнів і вчителів, курсу "Практичне право". В цьому відношенні також потрібно спростити, як кажуть, "розвантажити", програму і підручник з правознавства у 9 класі, а все "зайве", по можливості, включити в програму правознавства старших класів.

У старших класах для впровадження ідей громадянської освіти необхідно внести, зокрема, у навчальний процес, особливо багато суттєвих змін. Наприклад, ввести новий суспільствознавчий предмет, з допомогою якого учні би отримували початкові знання з філософії, політології, соціології і т.д. Крім того, для тих старшокласників, які виберуть гуманітарну спеціалізацію, запровадити розширений курс правознавства, в програму якого б увійшов і теперішній факультативний курс "Права людини", а також новий курс під умовною назвою "Європейське і міжнародне право". Для прихильників природничо-математичної спеціалізації також могли б бути години з правознавства, але в меншій кількості.

3. Можливість існування разом з основною (загальноукраїнською) програмою з громадянської освіти також ще додаткової (місцевої) програми.

Основна програма була б обов’язковою для всіх середніх навчальних закладів України, а місцева могла б додатково затверджуватись на рівні області, району (міста) чи окремо взятої школи. Це посприяло б навіть здоровій конкуренції, а відповідно і покращанню змісту обох програм.

Якщо перейти до запитання, які теми повинні обговорюватись у класі, то я скажу, що теми можуть бути різноманітні, але головне, що вони мають бути цікаві і актуальні для даної групи чи аудиторії учнів. Більше того, учням вчитель навіть може запропонувати, які теми вони самі бажають обговорити.

Для прикладу візьмемо хоча б тему взаємовідносин батьків і дітей, їхніх взаємних прав і обов’язки. Ця тема є і актуальною, і корисною для різних вікових груп учнів, починаючи від молодших школярів і закінчуючи старшокласниками. Але, безперечно, зацікавленість третьокласника буде дещо відрізнятись від зацікавленості, наприклад, одинадцятикласника. А відповідно і методи викладання навіть цієї самої теми для тих же молодших школярів і старшокласників можуть бути різні: у першому випадку – урок-розповідь, а в іншому – урок-диспут.

Взагалі-то, методи викладання, як я вважаю, залежать від таких основних факторів:

1. Готовність і налаштованість аудиторії.

Важливим моментом є зацікавленість школярів (гімназистів чи ліцеїстів) темою, яка розглядається, їх сприятливий психологічний стан для обговорення цієї теми. Тому при більшій зацікавленості темою учні будуть готові до диспуту, а при меншій – в кращому випадку до співбесіди.

2. Готовність і налаштованість вчителя (викладача).

Тут треба наголосити на важливій ролі тих людей, які викладають. Вчителі відповідають не тільки за себе, але, в значній мірі, також за ту ж саму готовність і налаштованість учнів.

3. Місце і час проведення заняття.

Напевно, лекційні знання краще і легше будуть засвоюватись учнями з самого ранку, а ближче до закінчення робочого дня можна проводити диспути, дискусії, вікторини, конкурси. Так само клас чи інше приміщення мають бути готовими до проведення, наприклад, так званого "круглого столу" і т.д.

4. Тема заняття.

Теми занять здатні впливати і на методи проведення цих самих занять. Візьмемо для прикладу декілька різних умовних назв тем з громадянської освіти.

Перша з них може називатись "Базові поняття, особливості громадянського суспільства". Сама назва теми підказує нам проведення заняття методом лекції або розповіді. Друга нехай називається "Діяльність і значення органів місцевого самоврядування": можливі методи проведення -розповідь, семінар, круглий стіл, а третя нехай носить назву "Громадянські (особисті) права та свободи громадян" – співбесіда, реферативні повідомлення, диспут і інші.

Відносно методів викладання ще варто зазначити, що, незважаючи на уподобання учнів чи вчителів до тих чи інших методів, навіть, цілком вірогідно, "моду" на певні із них (диспути, круглі столи і т.д.), не потрібно відкидати інші, не менш необхідні, методи, тому що тільки в поєднанні один з одним вони, на мою думку, можуть створити більш-менш збалансований процес викладання, навчання громадянської освіти. А громадянська освіта повинна давати не тільки знання, але й навички, повинна формувати громадянські цінності.

Я намагаюсь знати міру, а тому й завершую розповідь, в яку я хотів вкласти не тільки частку свого розуму, але й часточку свого серця. Надіюсь, що більш-менш зрозуміло зміг подати на папері власні думки і переживання. Значним своїм успіхом буду вважати корисність, потрібність дечого з моїх роздумів для розвитку громадянської освіти в Україні.

Великий Гете сказав: "Недостатньо знання, необхідно застосування; недостатньо хотіти, треба і робити". Цим мудрим словам я старався слідувати під час написання даного есе.