Навчання, базоване на проблемності

Книжку "ЕкоЛогіка! (Природоохоронна освіта: Методика і приклади)" українською мовою видано заходом Шведського Інституту у співпраці з Фондом "За чисту Швецію".

Пропонуємо Вашій увазі розділ "Навчання, базоване на проблемності ".

Вчитися довіку

Обсяг інформації дедалі розширюється, і в майбутньому учням буде важко засвоїти всі необхідні знання. Водночас багато сьогоднішніх знань дуже швидко старіють. А їхні обсяги, що постійно зростають, входять у суперечність з обмеженим часом викладання.

До цього слід додати, що наші учні принаймні 40 років будуть активно працювати за фахом чи ремеслом у суспільстві, яке постійно засвоюватиме нові знання, тож протягом цього часу значною мірою самі дбатимуть про свою освіту. Якраз метод проблемного навчання і покликаний задовольнити ці потреби, тобто опрацювати дослідницький підхід до знань.

Основу навчання, базованого на проблемності, складають запитання, відповідальне ставлення до навчального процесу і активна участь у ньому учнів, а головним елементом цього методу є підтримка і стимулювання учнівського потягу до пізнання.

Творчий процес

Основою навчання, базованого на проблемності, є погляд, що учень – це активна і творча особистість, яка прагне і здатна пізнавати й саморозвиватись. Отже, навчання стає творчим процесом.

Результат у проблемному навчанні не є кінцевою метою, а тільки кроком у постійному навчальному процесі, покликаному зробити учнів здатними:

* розуміти і контролювати власний навчальний процес;

* розвивати в собі вміння розв’язувати проблеми;

* розвивати самопізнання і самовпевненість;

* розвивати в собі вміння співпрацювати з іншими;

* вкладати знання в змістовний контекст;

* удосконалювати методику навчання;

* розширювати власний світогляд.

Навчання, базоване на проблемності, виходить за межі класної чи позакласної роботи. Воно охоплює всі аспекти діяльності, пов’язаної з освітою, плануванням, виконанням, оцінкою та аналізом. Працюючи над проблемами, учні привчаються пізнавати факти, узагальнювати й бачити речі в перспективі.

Три наріжні камені

Навчання, базоване на проблемності, спирається на три наріжні камені. По-перше, це розв’язання проблем, коли учень привчається працювати над проблемою і знаходити розв’язання її.

По-друге, це самостійне навчання, що передбачає особисту відповідальність учня за навчальний процес і пов’язану з ним діяльність. Розгляд проблеми дає учням уявлення про необхідні знання і дозволяє поглянути на навчальний процес у ширшій перспективі.

Третім і останнім наріжним каменем є групова співпраця, яка вимагає, щоб учні покладалися самі на себе, ділилися знаннями й не соромилися виявляти прогалини в знаннях. Вони повинні також навчитися слухати інших, розвивати й перевіряти власні докази. Саме в такий спосіб робота в групі заохочуватиме учнів до співпраці.

Яка роль учителя?

Головне завдання вчителя – контролювати. Метою такого контролю є підтримувати, підбадьорювати і скеровувати учнів у їхніх зусиллях. А досягається це через розв’язання проблем, самостійне навчання і співпрацю в невеличких групах.

Роль учителя повинна полягати не в постачанні учнів інформацією, а в сприянні тому, щоб учні здобули цю інформацію з власної ініціативи.

Одне з найважливіших завдань учителя – контролювати класну роботу. Вчитель повинен поводитися як порадник, допомагаючи застосовувати різноманітні навчальні методи і створюючи в групі прихильну й відкриту атмосферу. А це вимагає гнучкості, сприйняття чужих думок і вміння розуміти й задовольняти різноманітні потреби дітей, хоч би на якому етапі навчання вони перебували.

Оцінка обсягу набутих знань не має вирішального значення в навчанні, базованому на проблемності, хоч, власне, навчання й лишається первинним завданням. Але мета такого навчання – це тривалість знань, а не просте відтарабанювання відомостей, необхідних для складання іспиту. Отож, учитель має оцінювати, як зрозуміли учні нові, засвоєні поняття, а кожного учня окремо оцінювати за його внеском у роботу групи в цілому. Тобто, за участю в класній роботі, вмінням до співпраці, ініціативністю тощо. Спираючись на ці критерії, вчитель, контролюючи навчальний процес, зможе встановити з кожним учнем зворотний зв’язок.

Сім сходинок у навчанні, базованому на проблемності

1. Що нам відомо?

Учні обговорюють і визначають проблему так, щоб кожен її зрозумів. При цьому група обмінюється фактами, знаннями та історіями, що стосуються даного питання.

Визначення складних термінів і понять полегшує наступний крок: формулювання проблеми.

Зразки запитань:

Чи всі розуміють суть проблеми?

Чи є щось незрозуміле, що треба прояснити?

У чому полягає проблема?

Що нам відомо про цю проблему?

Приклад:

Припустімо, що вчитель з учнями вирішили дослідити проблему утилізації сміття в школі.

Клас ділиться на групи по 4-6 учнів. Кожна група обирає голову і секретаря. Починається обмін думками. Голова керує і відповідає за хід роботи. Секретар протоколює обговорення і занотовує ухвалені рішення. Кожні збори групи починаються з підсумкового повідомлення секретаря про питання, яких торкалися на попередніх зборах.

Після всебічного обговорення група складає список усіх проблем школи щодо утилізації сміття, стисло записуючи їх у таблиці на великих перекидних аркушах. Потім учні вирішують, над якими проблемами працюватимуть.

2. Формулювання проблеми

Далі головне – формулювання проблеми. Цьому варто присвятити більше часу і зусиль, щоб уникнути ускладнень у майбутньому. Це допоможе оцінити запропоновані розв’язання. Крім того, кожен у групі розумітиме, над чим вони працюють.

Формулювання проблеми повинні спрямовуватися в бік досягнення конкретної мети і стимулювати пошуки її розв’язання.

Можливі такі формулювання запитань:

Що ми можемо зробити, аби... ?

У який спосіб... ?

Який найкращий шлях... ?

Якщо розглядають кілька проблем, краще розбити їх на підпункти.

Приклад:

Припустімо, що група поставила собі таку проблему:

Як можна краще організувати утилізацію сміття в школі і здійснити це практично?

Розглянувши проблему, учні зрозуміли, що тут не одна, а кілька супутніх проблем, які треба розбити на підпункти і сформулювати у вигляді таких запитань:

Як можна організувати і здійснити практично переробку паперу в школі?

Як можна скоротити кількість харчових відходів, що їх викидають у сміття після кожного обіду?

У свою чергу й ці проблеми можна також розбити на подальші підпункти.

3. Творчі й неупереджені розв’язання

Коли проблему сформульовано, настає час висловити думки і міркування щодо можливого її розв’язання, не враховуючи поки труднощів.

Стимулювати учнів до творчості можна в різні способи. Скажімо, кожен учень може записати свої пропозиції, які пізніше будуть обговорені.

Це також чудова нагода для учнів збагнути, що означає "мозкова атака", коли вони ще цього не знають. Інший спосіб – вийти дітям на вулицю і дослідити проблему на місці, а тоді повернутись до класу, можливо, з якимись новими ідеями.

4. Аналіз і оцінка запропонованих розв’язань

Думки щодо розв’язання проблеми записують у таблиці на перекидних аркушах. Наступним кроком є визначення пріоритетів з огляду на можливість здійснення їх.

Учні розташовують пропозиції за їхньою важливістю, а тоді розглядають переваги і недоліки кожної з них, щоб визначити, над якими вони працюватимуть далі.

5. Опишіть навчальні цілі й заходи, яких необхідно для цього вжити

Розв’язанню проблем дуже допомагає обізнаність із предметом. Це оберігає від прийняття хибних розв’язань, що випливають із незнання чи упередженості. Коли учні визначили, над чим хочуть працювати, вони шукають необхідну інформацію в книжках, журналах, розпитують батьків, ходять на навчальні екскурсії чи досліджують конкретну проблему на місці.

На цьому етапі може також з’ясуватися, яких заходів необхідно вжити.

Це можна зробити за допомогою таких запитань:

Що нам треба знати для того, аби... ?

Яких заходів нам треба вжити... ?

Відповідь про необхідні заходи може бути такою:

Ми повинні з’ясувати, як школа може організувати переробку паперу, як ми можемо скоротити споживання паперу тощо.

6. Навчання і виконання

Якщо проблема вимагає певного навчання, учні самі нестимуть особисту відповідальність за набуття необхідних знань. На зборах групи вони можуть поділитися зібраною інформацією, розповісти, якими користувалися книжками, визначити, чого, на їхню думку, їм ще бракує.

Якщо проблема передбачає практичне виконання, найкраще опрацювати план дій, щоб допомогти учням організувати свою роботу.

Приклад:

Якщо учні вирішили зосередитись на питанні переробки паперу в школі, можна визначити такі цілі їхнього дослідження. Нам треба дізнатися про те:

Як виготовляють папір.

Із чого виготовляють папір.

Які потрібні допоміжні матеріали для виготовлення паперу.

Що необхідно для переробки.

Як ми використовуємо папір у школі.

Що роблять у нашій школі з використаним папером.

7 . Обговорення завдання у світлі набутих знань

Яка наша участь у розв’язанні проблеми? Якщо виникнуть нові питання, чи можна їх розв’язати в той самий спосіб?

Настав час оцінити роботу, яку виконала група. Оцінка враховує особистий внесок кожного учня у спільну працю, спосіб, у який група працювала в цілому, і як вона розв’язала дану проблему.

Групова оцінка

Який настрій панував у групі?

Чи всі брали активну участь у розв’язанні проблеми?

Чи був хтось пасивним, чи мав хтось перевагу?

Чи всі задоволені тим, як працювала група?

Чи група розв’язала проблему?

У навчанні, базованому на проблемності, важлива також особиста оцінка. Це пов’язане з третім наріжним каменем цього навчання – співпрацею. Шляхом самооцінки учні виявляють свої сильні й слабкі риси.

Цю оцінку можна зробити в різні способи:

* Учні розповідають самі, який, на їхню думку, внесок вони зробили гуртом у загальну працю.

* Учні розбиваються навмання у пари й оцінюють внесок одне одного.

* Кожен учень записує відсоток часу, що, як він/вона вважає, припадає на його/її участь у загальних обговореннях (напр., 20%). Потім група підтверджує чи піддає сумніву думку окремого учня.

Так само можна оцінити загальний внесок кожного учня